Нещодавно наткнула на питання «чому всім так подобається Священник, якщо в момент сповіді головної героїні він каже на коліна, ніби користуючись цим». Це питання мене і здивувало, і зацікавило.
Що ми памʼятаємо про Священника? Він прийшов до церкви у дорослому віці, він мав складне дитинство, він не ідеальний і він має порятунок у службі. Його майже все життя переслідують лисиці, котрі в Біблії позначають гріхи, погляди та звички, що пагубні для нас. Ви ж не думали, що Фібі Воллер-Брідж не додасть в серіал маленьких деталей зі змістом?
Під "лисичками" в цьому контексті маються на увазі ті гріхи, погляди і звички, які ми найчастіше не помічаємо, виправдовуємо або захищаємо. Хоч би якими непомітними ми їх не намагалися зробити, вони можуть мати величезний негативний вплив на наше життя.
Також лисиці в Біблії буквально заважають жити і шкодять
Неемії 4:3
Товія, аммонітянин, був поруч із ним, і сказав: "Так, те, що вони будують, якщо лисиця підніметься на нього, то розвалить їхній камінь.
Тож Священника переслідували не лисиці, а наслідки власних дій. Він ніколи не був ідеальним, просто кращим за усіх тих, хто зустрічався головній героїні до цього. Його прихід в церкву є порятунком від самого себе, він розмовляє з Богом і той дає йому поради. І інколи пляшку алкоголю в руки.
В той час Флібег також має порятунок в розмові з глядачем, але чи рятує він її від самої себе. В кінці другого сезону вона відпустила глядача, ніби намагаючись стати кращою версією себе, знайти себе. Священник і той час відмовляється від кохання до Флібег, повертаючись до своєї служби та шукає порятунок в спілкуванні з Богом.
Ці стосунки «сталися не в той час». Можливо герої могли би мати інший фінал, але чи є поганими стосунки, котрі дали героям змогу зрозуміти себе краще?
