Як зрозуміти, що наступні 23 хвилини будуть хорошими? Послухати альбом "Deadlock" від Xdinary Heroes. Я за сьогодні послухала його раз 10 і не шкодую. Це дійсно найкраще, що я чула останнім часом. Кожна пісня тут має свою особливість і це дозволяє їй виділятися серед інших. Але про все послідовно.
"Deadlock" це вже третій мініальбом від Xdinary Heroes. Його можна сміливо віднести до попроку. Якщо простими словами — це музичний напрям, що поєднує елементи попмузики (проста структура пісні, прості мелодії, що легко запам'ятовуються, повторення фраз) і року музики (енергійний, агресивний настрій, використання електрогітар та ударних як базових інструментів).
І загалом це саме про Xdinary Heroes. Якщо говорити про головний трек альбому, "Freakin' Bad", з хорошого — він відрізняється від попередніх треків хлопців. У огляді на "Overlode" я сварилась, що "Hair Cut" абсолютно схожа на "Test Me". І ця пісня вже зовсім інша — й інструменталом, і побудовою. Мені подобається приспів, він оригінальний і незвичайний. Гітари у цій пісні більш ніж достатньо.
Мабуть, найкращою для мене є "Come into my head" — якщо ми розглядаємо чистий попрок. Тут багато класних ударних — особливо на 35-40 секунді. Гарні голоси — Чонсу, я тебе люблю. Це дуже хороший приклад якісного попроку.
У "Bicycle" мені не дуже подобається початок, з його типу сиренами, але загалом трек приємний. Він досить гармонійно розвивається, голоси хлопців гарно доповнюють інструментал, і тому пісня цілком вдало вписується в альбом загалом. Мені подобається, як приспів гармонійно виходить з прехоруса, розвиваючи музичну лінію, а також затихання та перехід на наступний куплет.
"checkmate" теж хороша пісня. Вона спокійніша ніж попередні, немов готує нас до другої половини альбому. Мені подобається приспів, і розвиток мелодії — ніби прибрали дещицю агресивності з попередніх треків, і вийшов цей. Гарно.
Мабуть, "Man in the Box" найбільш експериментальна. Тут досить "дивний" початок, майже повне затихання інструменталу у прехорусі, щоб перейти у достатньо агресивний приспів. Я б навіть сказала, що це така ігрова пісня, яка сконструйована з різних шматочків, які водночас гармонійно поєднуються між собою.
І нарешті дві, які довели мене до сліз.
"Good enough" — і я готова молитися на їх вокал. Це прилад того, що попри те, що вони в першу чергу бенд, їхні голоси й вокальні навички це щось неймовірне. Джуйон і Чонсу неймовірні. Мелодія дуже ніжна, вона абсолютно не агресивна, і виводить саме голоси на перший план. І це чудесно.
А ще у мене увесь день крутилась думка, що пісня "Good enough" на щось схожа. І тепер я нарешті зрозуміла: її початок мені чомусь дуже нагадує "Спи собі сама" від Скрібяна. Вони, звісно, інструментально зовсім різні — але одночасно оця гітара, і мʼякий голос вайбово дуже схожі.
Або це тільки у мене такі асоціації виникли.
Ну й "Dear H." — спонсор моїх сліз. Я абсолютно не знаю про що саме пісня, але вона настільки зворушлива й ніжна, що хочеться у неї закутатись. Попри досить агресивний приспів (завдяки дуже активним барабанам і гітарі) вона все одно дуже тендітна — особливо, коли той голосний і шумний приспів обривається майже повною зупинкою інтрументалу. Це повернуло мене у мої 15, коли слухати хотілось от щось саме таке.
Загалом отак. Це дійсно один з кращих релізів на цей момент.
