éllia — “збірна емокору з України”, як вони самі себе називають. У складі гурту — професійні музиканти з різних сцен і стилів. Наприклад, Тарас Фіголь паралельно лупасить на барабанах у мелодік-металкор банді Telema, а басист Сергій Приймак також грає у вінтажному рок-гурті Dice & The Acid Warrior Lord.
Свій дебют éllia зробили навесні 2023-го з щемким синглом “Співчуття”, який одразу знайшов відгук у слухачів і допоміг колективу вдало стартувати. І вже через рік éllia стали найпопулярнішим емокор гуртом країни. Станом на сьогодні загальна кількість стримів усіх треків гурту вже перевищила мільйон.
У текстах éllia торкається простих, але важливих тем: від болючих стосунків, самотності, депресії до підтримки близьких і вірних людей. Нещодавно до складу приєдналася нова вокалістка — Саша Врубель, разом з якою гурт випустив свіжий сингл “Темно”.
З цієї нагоди ми поспілкувалися з гуртом і поставили їм кілька запитань. Ось що вони нам розповіли.
Друзі, ми вже знаємось з вами понад 2 роки, відколи ви граєте, й сьогодні ми вперше розмовляємо. Привітайтесь з нашою аудиторією і почнемо цю бесіду.
Привіт підписникам The Rock Spectrum!
Почнемо з банального: як ви зібралися? З чого починається історія éllia?
Леор: Все почалось з того, що я і Сергій (ми знайомі вже дуже тривалий час, і грали разом в Space of Variations) на початку повномасштабного вторгнення почали збиратися пограти вдвох, щоб трішки оговтатися від того, що відбувалося навколо у той час. Результатом наших з Сергієм репетицій — стало 5 демок. І, власне, Сергій наполіг на тому, щоб ці демки були доведені до кінця, і стали повноцінними треками. Тож з цього все і почалось. А далі — був пошук решти учасників, формування концепції гурту, перші репетиції повним складом, і перший реліз. Ну, а далі — ви знаєте, що було.
Чи були у вас якісь очікування від слухачів, чи можливо виникали сумніви в цій затії?
Сергій: Думаю, що сильних очікувань не було. Було бажання створити щось більше, ніж просто підвальні репетиції, і показати знайомим готовий продукт, який подобається в першу чергу нам. Прикольно, що ми знайшли однодумців, і були приємно вражені реакцією першої аудиторії, яка згодом почала розширюватись.
Тарас: Я вважаю, що очікувати чогось від слухачів — це така собі затія. Це слухачі можуть щось очікувати від нас, а не ми від них. Ми просто робимо музику так, як відчуваємо. Якщо вона комусь заходить — клас. Якщо ні — це теж окей, бо ми не можемо всім догодити одночасно.
Вам вдалося заскочити у нішу комерційного емо, яка раніше порожніла, а ваші тексти непогано зрезонували. Де загалом черпаєте натхнення при створенні пісень?
Леор: Тут коротко — це музика, яку я завжди любив, і завжди хотів робити. Мені було дивно, що такого у нас або не було взагалі, або майже не було. Тому вибір вектора для нас був очевидним. Натхнення не каже звідки воно береться. Інколи просто приходить в голову якийсь риф, або мелодія — і з цього створюється пісня. Це стається рандомно, і скільки б я не намагався це перетворити в щось системне — мені це ніколи не вдавалось. Тому стараюсь ловити кожну ідею для нової музики — і одразу її занотовувати.
Саша: Можу ще додати по своїй частині сонграйтингу. Мене надихає, власне, сам трек. Я слухаю, відчуваю, розумію, про що ця пісня — і тоді все стається.
Майже ніколи не починаю з тексту. Але буває по-різному: інколи якийсь шматочок приходить одразу зі словами — я можу потім тижнями тримати це в голові. А часом приходить вся вокальна структура — і це, як скелет, який починає обростати фразами (так в мене сталось з нашим наступним синглом). Проте натхненням завжди є музика, вона мене веде. Мабуть, тому, перший драфт — найщиріший. Я потім можу чистити його, але намагаюсь не втратити те, що «прийшло саме».
Чому саме емокор тієї епохи? Що в ньому зачепило так, що захотіли відтворити/переосмислити?
Леор: Тут все просто. Усі ми виросли на такій музиці, і вона завжди з нами резонувала. Хотілось створити це через призму свого бачення та досвіду.
Тарас: Я завжди любив цю музику — ще з тих часів, коли в школу ходив. Деякі гурти з того періоду я досі слухаю і кайфую, вони для мене не втратили актуальності. А коли Діма показав свої демки — я зрозумів, що це те, що я б хотів грати.
Наскільки свідомим був вибір співати українською і як це впливає на подачу емоцій?
Леор: Цей вибір був максимально свідомим, я одразу бачив цінність нашого гурту саме в тому, щоб зробити його доступним та актуальним для нашого контексту. І мені здається, що нам вдалось це зробити. Пам‘ятаю наш перший виступ, який відбувся на Underground Stage фестивалю Faine Misto. Тоді всі присутні в залі співали кожне слово кожного тексту. Тому, думаю, нам вдалося досягти бажаного.
Оскільки усі учасники з різних міст, розкажіть, як у вас влаштований процес роботи та як ви це поєднуєте з особистим життям?
Леор: Це дійсно непросто, але нам вдалося цілком налагодити процес дистанційної співпраці. Власне, зараз інтернет дозволяє фактично будь-який процес реалізувати на ремоуті, і творчість не є виключенням. Якщо коротко, то процес написання пісень відбувається таким чином: я створюю демку, надсилаю її решті учасників. Кожен з них створює свою партію, далі ми усі разом «дошліфовуємо» пісню, і надсилаємо на зведення та мастеринг. Репетиції у нас відбуваються у двох форматах: «вінницьким складом» (я, Богдан та Саша), та повним складом. Щоправда, репетиції повним складом проводяться не так часто, як хотілось би.
Наскільки у вас різні характери й чи виникають сварки під час створення пісень?
Саша: Характери досить різні, проте, створенню музики це не заважає. Принаймні, відтоді, як я стала частиною éllia, сварок у нас не виникало.
Що було найважчим у кар’єрі гурту, але зробило вас ближчими?
Леор: Найважчим, звісно, був момент, коли Влад вирішив піти з гурту. І ми залишились без фронтмена. Саме в цей момент — ми акумулювали усі свої сили та ресурси, щоб рухатись далі. На мою думку, саме це нас зблизило. Комунікації та співпереживань стало в рази більше, і кожен з нас відчув, чому цінує цей гурт, та хоче продовжувати йти цим шляхом.
Чим би ви займалися якби не було музики у вашому житті?
Тарас: Я б займався тим самим, чим займаюсь і без музики — писав би якийсь код у своїх компʼютерах. Але, якщо чесно, не уявляю свого життя без музики. Навіть не як музикант — а просто як слухач. Без музики, мабуть, жилося б нудно.
Тоді питання трошки абстрактне буде: що таке краса в музиці й житті особисто для вас?
Тарас: Краса в музиці — це коли відчуваєш емоцію. Будь-яку. Головне, щоб воно резонувало і було зроблено щиро, а не, тому що «так треба» або «так модно». Хоча, якщо викликає огиду, то це, вже не краса. А краса в житті — це коли все спокійно. Просто, коли все добре, і більше нічого навіть не хочеться.
Чи важко стало знаходити спільну мову з людьми, особливо, коли ми всі перебуваємо у стані масштабної війни вже третій рік і суспільство травмоване?
Богдан: На жаль, саме через таку ситуацію з суспільством ми відчуваємо зворотній зв’язок набагато сильніше, ніж можна було очікувати. Важко говорити про це, як про перевагу… Але ми точно відчуваємо, що напрям нашої діяльності дуже часто межує із тим, що справді відчувають люди та їх емоційним станом.
Емоції в людях найкраще зчитуються при живому спілкуванні. І ось таке питання до вас, якщо вже почали говорити суспільство: як думаєте чому людям в ці непрості часи потрібні концерти?
Леор: Як на мене, концерти — можливість для музикантів та слухачів обмінятися енергією та відчути щось таке, що важко отримати якимось іншим чином. Саме здатність відчувати робить нас людьми. Важливо не втрачати це, особливо під час війни.
Як події останніх років вплинули на творчість або бажання виступати?
Леор: Думаю, що саме події останніх років і створили більшість наших артистів та нас зокрема. Від того, що з кожним днем з‘являється більше різної україномовної музики — виграють усі: як музиканти (якісніша конкуренція), так і слухачі (ширший вибір). Практично усі події, в яких ми беремо участь — благодійні. Тому це наш обов‘язок, який ми реалізуємо у тому числі через улюблену справу.
Чи відверталися від вас друзі через ваші погляди або інші важливі люди. Все більше бачу які все більше розчаровуються.
Саша: У мене досить компактне коло близьких людей, і наші погляди на ключові речі — схожі. Тож якщо говорити саме про погляди, то від мене ніхто не відвертався. В інших моментах думки можуть відрізнятися, і це абсолютно нормально. Головне вміти розмовляти й чути одне одного. Мені пощастило бути поруч із тими, хто вміє.
Який момент був найважчим у вашому житті за останні три роки, скажімо?
Саша: Якщо винести за дужки повномасштабне вторгнення, за останні роки зі мною відбулась серія непростих персональних змін, кульмінацією яких стала клінічна депресія. Найважчим моментом (хоч це важко назвати моментом) був її піковий стан. Власне, «Темно» стала рефлексією того періоду. Я все ще в процесі лікування, і періоди бувають різні. Проте гірше, ніж тоді, на щастя, ще не було.
Дуже знайома проблема, насправді. Я з затяжною депресією стикався у 2020-му. Що допомагало вам тоді здолати ці випробування?
Саша: Прикро, що вас це торкнулося. Насправді все не просто. Як вже сказала, я в процесі. Якщо мова саме про піковий стан, то вийти з нього мені допомогли — психіатр та медикаменти. Підтримка друзів була безцінною і вона дійсно почала допомагати, коли мій стан стабілізувався. Згодом я змогла повернутись до музики. Почала виходити з дому, слухала її й здається, лише в ті моменти щось відчувала. Це стало важливим щоденним ритуалом. І ось так, маленькими кроками, я почала вибиратись із того огидного стану.
Я дуже радий, що і ви змогли вийти з цього стану. Але не будем про сумне. Краще розкажіть, що останнім часом вас розчулило, подарувало радісні емоції, або змусило замислитись?
Тарас: Я нещодавно переслухав пісні свого іншого, зараз неактивного гурту COMPLETE! — і воно мене реально розчулило. Навіяло спогади про ті безтурботні часи, коли ми це все писали, їздили в тури, грали концерти, щось постійно придумували. Було якесь дивне поєднання суму і радості — але більше радості, бо зрозумів, що це частина мене, і що це було по-справжньому.
Що поза музикою помагає вам не замикатися і залишатися такими позитивними як ви є?
Саша: Не впевнена, що я позитивна. Зараз я скоріше з тих, хто якось вигрібає. Поза музикою мені допомагають прості речі — нормальна їжа, кілька своїх людей і терапія. А ще тиша. Я багато часу проводжу з собою. Здається, це теж на користь. Ну і граю в старі ігри з Nintendo — всяке таке, типу Mario.
Тарас: Допомагає спілкування з близькими людьми — воно завжди трохи вирівнює настрій. Ще рятує можливість просто пограти з друзями в Counter-Strike, Fortnite чи якісь інші ігри, щоб відволіктись. Люблю фільми, серіали. І, мабуть, ще гумор — без нього можна було б давно «поїхати головою».
Ви дуже стрімко стартували, що про вас одразу почали писати різні медіа, і ми в тому числі (The Rock Spectrum), чи розраховували ви на те, що слухачі так тепло приймуть вашу музику?
Леор: Такого розрахунку не було. Першою метою було просто дати життя тим пісням та ідеям, які в нас накопичились. Про те, що це зрезонує з такою кількістю людей — а на момент виходу цього інтерв'ю у нас буде понад 1 мільйон прослуховувань на усіх платформах — ми й подумати не могли.
Як ви змінились з моменту першого треку до сьогодні?
Леор: Ми точно зазнали різних змін. Як люди, як музиканти, і як гурт. Від звучання — до оновленого складу, візуального стилю та концепції. Повною мірою це побачити, почути та відчути можна буде на нашому першому повноформатному релізі.
Цікаво, що ваші перші концерти відбулися тоді ж у 23-му, на хвилі вашої активності. Як взагалі почалася історія з концертами?
Леор: В якийсь рандомний понеділок нам написав наш тепер вже букінг-агент, а станом на той момент — просто Макс Стойко (привіт, Макс), і запитав, чи готові ми до живих виступів та чи не хотіли б ми зіграти на фестивалі Faine Misto 2023? Здається, тоді у нас було всього дві пісні — «Співчуття» та «Уламки». Готовими ми не були, адже мали лише 3 чи 4 репетиції у повному складі. Але пропозицію взяти участь у фестивалі — ми прийняли. Тож так все і почалось.
Де вам найбільше сподобалося виступати?
Леор: Нам скрізь подобається виступати. Адже виступи — це можливість і нам зібратись разом, і побачити своїх людей, і підтримати Збройні Сили. У нас не так багато виступів загалом, але всі вони для нас — особливі.
Наскільки для вас змінилася країна та індустрія за ці 2 роки вашої активної діяльності?
Леор: Це дуже непросте питання, насправді. В житті кожного з нас змінилось абсолютно все. Про те, як змінилася країна, думаю, усвідомлює кожен, хто тут живе та робить усе можливе, щоб вона продовжувала існувати. З приводу музичної сцени — вона зараз найсильніша та найрізноманітніша, ніж будь-коли до цього. Ми дуже відчуваємо підтримку людей, які відвідують концерти, купують мерч та слухають музику офіційно. Дуже хотілось би вірити, що це лише початок, і що ми навчимося створювати та цінувати своє ще більше, ніж зараз.
Я буду злий на себе, якщо не поставлю це питання і не повернемося трошки в минуле. Проєкт HEIMA без якого не було б елії? Чи дійсно це такий взаємопов’язаний досвід?
Саша: Я не можу стверджувати, що без HEIMA не було б éllia — все ж, історія гурту стартувала без моєї участі. Але особисто для мене ще з першої почутої демки éllia відчувалась як логічне продовження того, чим був HEIMA. Як те, чим він мав би стати — це було стійке відчуття, що не покидало мене. Проте, музика éllia точно інша. Щонайменше, вона набагато доросліша. В усіх сенсах. Як, власне, і всі ми.
Коли Влад пішов з гурту — це було для мене було несподіваним моментом. можете прокоментувати чому він вирішив піти?
Леор: Влад вирішив зосередитись на розвитку проекту Burned Time Machine. І ми цілком його розуміємо, адже бути фронтменом двох гуртів, які активно розвиваються — дуже складна задача.
Саша це перехідний момент для вас, коли історія закільцювалася і все стало на свої місця. Що ви отримали при приході Саші?
Богдан: 15 років тому ми з Дмитром і Сашею грали в різних гуртах. Вони грали в HEIMA, а я — в Brandon From 19, і мені дуже подобалося їхнє звучання. Я хотів спробувати пограти з ними, проте тоді цього не сталося. Але ось нарешті я отримав те, що завжди хотів спробувати. Ось так усе і закільцювалось.
Пам’ятаю у вас був кастинг про який ви оголошували в інсті. Саша проходила цей відбір чи тут інші зірки зіграли свою роль?
Леор: Так, Саша теж брала в ньому участь. Завданням було виконати одну стару пісню, а в разі, якщо там все буде добре, — тоді написати текст та вокальну лінію до однієї з нових демок.
Саша, як ти адаптувалася у робочий настрій колективу?
Саша: Не сказала б, що мені довелось адаптуватися під якийсь «усталений настрій». Такого відчуття не було. Скоріше, я прийшла зі своїм і він, схоже, просто органічно вписався.
Як Саша вплинула на ваш підхід до творчості, репетицій?
Леор: У нас стало значно більше репетицій — це прям точно. Оцінити вплив на творчість можна буде лише з часом. Думаю, прикладу «Темно» буде замало. Коли ви почуєте більше нашої нової музики — буде більш зрозуміло, як саме Саша вплинула на творчість. Адже розкриватись вона буде з кожним треком — дедалі більше.
Богдан: І трішки про технічні моменти. З приходом Саші все змінилося більше, ніж ми думали. Усі пісні довелось змінювати по тональності для того, щоб все звучало саме так, як потрібно. Тобто зміна вокаліста змінила й звучання гурту. А почути це — ви зможете на концертах. Скоро буде більше анонсів.
Від вас багато хто чекає альбом, тож коли ви плануєте повноформатний реліз?
Леор: Чітких дедлайнів ми не ставимо, адже наша мета — це не зробити альбом, як суто іміджеве рішення. Ми хочемо зробити цю роботу дійсно цікавою в музичному та ліричному плані. Це дуже важливий та символічний етапу творчості гурту.
Станом на зараз ми працюємо над наступним синглом, який плануємо випустити вже у травні. Тож поки зосереджені на цьому. Слідкуйте за нами у соціальних мережах — там ми завжди тримаємо в курсі усіх наших новин та релізів.
А тепер перейдемо до заключного блоку — питання від підписників, які задавали у нашому тг-каналі.
Чи плануєте ви більше експериментувати з музикою? (олєгатор)
Тарас: Якщо отак зразу відкрити всі карти, то буде нецікаво. Експерименти будуть, але які — не скажемо.
Що полюбляють слухати самі еліа, зокрема саша і леор (олєгатор)
Саша: Я слухаю багато всього. Якщо мова про улюблене, то в мене це Circa Survive, The Mars Volta, ранні Saosin та Underoath — теж більш раннього зразка. Але це прям перше, що спадає на думку. Насправді список дуже великий. Останнім часом ще Deafheaven полюбились. А прямо зараз — новий реліз The Mars Volta на повторі. Не знаю, що ще додати. Не обмежуюсь жанрами, люблю знаходити нове.
Леор: у мене немає улюблених виконавців, станом на зараз слухаю дуже широкий спектр різної музики від блек-металу до хіп-хопу 90-х та поп-музики. Проте є багато виконавців, до яких постійно повертаюсь. Зокрема: Saosin, Underoath, Alexisonfire, Deftones, Wu-Tang Clan, At The Drive-In, Basement, Kendrick Lamar, і багато інших виконавців.
Хотілося більше б дізнатися про вокалістку Сашу, як саме вона працює над своїм вокалом (Віктор Галишин)
Саша: Якщо чесно, до éllia я ніколи не займалась вокалом. Вважаю це своїм великим упущенням. Та й не співала я років з десять. Тож, як тільки мене затвердили, я зрозуміла, що хочу вміти більше — і звернулась до викладача. Чесно, це було найкращим рішенням. Зараз багато займаюсь самостійно вдома, відпрацьовую отримані знання. Також раз на тиждень орендую студію, щоб прогнати матеріал в повний голос. Не думаю, що є якась кінцева точка, де ти вже «все вмієш» і можеш більше не займатись. Я відчуваю, що це має бути постійний процес — і саме це, як виявилось, мені дуже подобається. Ну і, звісно, репетиції. У нас, на жаль немає змоги репетирувати повним складом. Проте, наші репетиції втрьох, а коли Сергію вдається завітати до Вінниці — навіть вчотирьох — я дуже люблю. Цей досвід не заміниш співом під плейбек.
Що вони думають про ШІ та його використання у творчості? (Таїсія Андріюк)
Леор: Майже всі зараз використовують Chat GPT у своєму повсякденному житті. А дуже велика частина людей — використовує інші АІ-інструменти у своїй роботі. Тож думаю, що це лише питання часу, коли музиканти почнуть імплементовувати можливості ШІ для творчості. Звісно, нікому з нас не цікаво, щоб хтось за нас писав пісні. Але, наприклад, VSTi-інструменти на основі ШІ або ж ШІ-інструменти для зведення і мастерингу — за цим точно майбутнє індустрії.
