Доля України вирішить і долю країн Балтії
Латвієць Петеріс Радзіньш, бойовий генерал написав ці слова не просто так. Століття тому він був свідком української боротьби за незалежність, навіть прийняв у ній участь. Публікую вперше перекладену його працю "Геополітика — Балтія та Україна" — статтю, де він роздумує над можливим устроєм Східної Європи, оцінює роль Антанти та перспективу України стати провідною силою в регіоні.
Фактично, його можна вважати одним з маловідомих теоретиків "Балто-Чорноморської Вісі", чи "Інтермаріуму", адже у цій праці він приходить до висновку, що лише єднання країн Балтії та України в єдиний союз дозволить їм захистити свій суверенітет.
Генерал Петеріс Вольдемарс Радзіньш, безсумнівно, є найбільш талановитий і досвідчений офіцер латвійської армії. Сучасники визнавали його найкращим фахівцем як у тактиці, так і в стратегії. Внесок генерала Радзіньша у визвольну боротьбу та становлення латвійської держави є неоціненним для латиського народу. Хоч, на превеликий жаль, в країні досі нема ні одного пам'ятника йому. Жаніс Унамс(журналіст) писав про нині забутого генерала:
« Тому латвійській армії особливо пощастило під час його перебування на посаді начальника Генштабу. Як найближчий помічник і радник генерала Баложи, Радзіньш зумів представити себе виконавчим лідером головної латиської визвольної боротьби до кінця миру»
У 1930 році в газеті "Latvijas Kareivis" було опубліковано такий текст:
«Великі перемоги не бувають випадковими, вони є результатом глибоко продуманих і добре виконаних операцій. Генерал Радзіньш був блискучим стратегом і тактиком. Він працював тихо і рішуче, без зовнішнього шуму. Латвійський народ у великому боргу перед генералом Радзіньшем за відносно великі перемоги, досягнуті за дуже короткий час, які привели нас до миру.»
Сучасний історик, д-р іст. наук Ерікс Єкабсонс також відзначає велику роль генерала у перемогах латвійської армії:
«Петеріс Радзінш – один із тих, хто відіграв важливу роль в історії Латвії. Він був одним із солдатів, які безпосередньо брали участь у боротьбі за незалежність Латвії. Крім того, він очолював цю боротьбою.»
Як бачимо, для Латвії Радзіньш є національним героєм. Але яке відношення він має до України? Радзінь у квітні 1918 року вступив до Української армії гетьмана Скоропадського, де був начальником відділу Організації та навчання Генерального Штабу. Служив до зречення гетьмана в 1918 році. Перейшов до армії Української Народної Республіки, на посаду начальника Генерального штабу. На своїх очах він спостерігав падіння уряду Дерикторії. Мотивувало до служби в армії УНР перспектива, що після перемоги, Україна допоможе у боротьбі Латвії. Втім, все скінчилося не так — Україна програла, але Латвія все ж стала незалежною державою. Попри це Радзінь залишив немало військових, геополітичних робіт, також короткі мемуари про перебування у царській армії та про службу в Україні.
Вперше мною перекладено одну з визначних його геополітичних праць, а саме «Країни Балтії та Україна». Також дякую своєму латиському другу Янісу який подарував мені збірку його праць.
Геополітика. Країни Балтії та Україна
Незалежність України була проголошена влітку 1917 року (вірогідно, автор має на увазі II-ий універсал Центральної Ради, котрий насправді не оголошував незалежності), раніше ніж незалежність Латвії та Естонії. Слабкі Латвія та Естонія, ставши до боротьби значно пізніше, досягли більших успіхів завдяки допомозі Англії та Франції, тоді як українців вони не те що не підтримують, а навіть ігнорують. Українці ведуть безперервну війну з Радянською Росією з 1917 року; весь час вони намагаються отримати допомогу від Антанти, але вона робить вигляд, що не чує молінь українців, дарма що українці витрачають величезні кошти для створення свого іміджу у світі. Таке жахливе ставлення Антанти о України, коли вона надає допомогу країнам Балтії, але не надає її Україні, вірогідно має особливі причини, для країн Балтії важливо знати ці причини.
Зазвичай кажуть, що Антанта не розглядає українців як окремий народ, але лише як росіян. Насправді, уряди Антанти добре знають про Україну, та наприкінці 1917 року вели з ними перемовини, обіцяючи допомогу проти Радянської Росії, звісно, зі своїми умовами. Ці умови стали неприйнятними для українських національних рухів, тому українці звернулися за допомогою до Німеччини. Коли Німеччина підтримала Україну, про неї заговорила вся Європа, але як тільки Німеччина зазнала поразки, Антанта зробила вигляд, наче і не чула про Україну. Часто можна почути, що саме тому що українці пішли разом з Німеччиною їх не підтримала Антанта. Але, не забувайте, фіни також шукали допомоги від Німеччини, маючи навіть набагато тісніші стосунки з нею, ніж Україна - але Фінляндія не Україна.
Стосовно України, то ось деякі з факторів, які відрізняють Україну від країн Балтії:
Населення України налічує до 40 мільйонів, що в рази більше, ніж у всіх країнах Балтії разом узятих. Чужинців в Україні не так багато. Отже, якщо українцям вдасться створити та захистити свою державу, її населення буде дуже однорідним. До складу України увійшли б старі російські губернії: Волинь, Поділля, Київщина, Херсонщина, Чернігівщина (за виключенням північних повітів), Полтавщина, Харківщина, Катеринославська та Таврійська (не кажучи про долю Криму) губернії. Це найбагатші губернії колишньої імперії - чорнозем'я. У цих кордонах Україна мала б величезні сільськогосподарські (зерно, худоба, вся цукрова промисловість Росії) та природні багатства - краще вугілля, залізо, а також багата промисловість, кращі порти Чорного моря (Одеса, Миколаїв, Херсон). Якщо відняти від Росії вищезгадані губернії, то вона стане набагато меншою, біднішою, опиниться в невигідному географічному положенні: не матиме власного хліба, що треба буде завозити довгою дорогою з Сибіру, купуватиме та імпортуватиме цукор, доставлятиме вугілля та залізо з далекого Уралу для промислових регіонів Москви та Петербурга. З портів у Росії залишиться лише Санкт-Петербург, закрите з усіх боків Біле море та заблокований японцями тихоокеанський регіон (якщо Україна стане незалежною, Донське козацтво також буде відокремлене від Росії). У такому випадку Росія втратить становище наддержави, за економічною потугою перетвориться на другосортну країну. Хоча населення Росії все одно буде у 2,5 разів більшим, ніж населення України, Росія не матиме військової переваги над Україною, оскільки населення останньої монолітне, її земля багата, територія відносно компактніша, з кращою системою залізниць, водних шляхів, коли в Росії все ще буде багато чужинецького елементу. Населення розкидане на великій території з поганою інфраструктурою (за винятком центру), вся нація була б за межею бідності, культурно виродженим, у повному сенсі слів - Азійською країною. Україна нічого не потребує від Росії, як незалежна держава, вона б відігравала важливу роль у всій європейській політиці. Росія без України, навпаки, втратить всю свою потугу в Європі. Антанта це дуже добре розуміла, саме тому Антанта не хотіла підтримувати України, аж поки не вирішилось би російське питання. Якби Україні дали моральну та бодай якусь матеріальну допомогу, вона б виборола незалежність, зорганізувала власну державність. За 2-3 роки вона б настільки зміцнилася б внутрішньо та зовнішньо, що до моменту вирішення питання з Росією, Україна сама б вершила свою долю, не даючи нікому ззовні визначати своє майбутнє. Іншими словами, Україна могла б визначати свій власний вектор, свою власну політку. Естонія, Латвія, Литва та навіть Фінляндія можуть прожити якийсь час незалежно, але вони не мають захисту від більшої держави, вони не здатні захистити свій суверенітет. Не потрібно навіть військової агресії, ці країни можуть бути пригноблені економічно, двома сусідами - Німеччиною та Росією. Саме тому Антанта вважала за можливе підтримати ці маленькі держави. Якщо в майбутньому, коли вирішиться доля Росії, ці маленькі держави виявляться непотрібними, чи шкідливими, то їх можна буде легко стерти з політичної карти Європи.
Отже, доводиться констатувати, майбутне країн Балтії ще не вирішена, тому вони не є існуючими де-юре. Доля країн Балтії буде вирішена Антантою тоді, коли в Росії встановиться той уряд, який знайде спільну мову з великими державами.
Від життєздатності країн Балтії залежатиме їх доля, від внутрішнього порядку, законності, економічної потуги, військової сили. Добре відомо, що військова міць цих країн окремо не буде великої, але якщо країни Балтії перебуватимуть у тісному союзі, то сукупну силу цих країн не можна буде ігнорувати. Україна гратиме найбільшу роль у безпеці країн Балтії: будуть вони відокремлені від Росії, чи повернуться у її склад. Найкраще буде, коли Україна доєднається до союзу країн Балтії, тоді об'єднані сили будуть достатніми для оборони суверенітету та незалежності, ніяка сила не візьме їх. Загалом, можемо сказати, що доля України вирішить і долю країн Балтії. Нагадаю, що це вже траплялося в історії: завдяки Полтавській битві 1709 року Росія змогла приєднати до себе балтійське узбережжя, що раніше належало шведам. Доля країн Балтії була вирішена разом з Україною (автономію було ліквідовано). Доля країн Балтії також залежить від балансу сил між її великими сусідами - Росією, Польщею та Німеччиною: якщо двоє з цих сусідів підтримають країни Балтії, чи бодай, будуть ставитися до них прихильно, то третій не зможе їм зашкодити.
Узагальнюючи, для того щоб нові країни ствердили свою автономію та незалежність, вони мусять виробити свій потенціал - скріпити всі галузі державного існування, мати серйозну військову потугу. Для цього їм необхідно створити тісний союз від Північного океану до Чорного моря. Поки нічого ще не звершено, не створено - немає часу для спочину, уквітчання себе лаврами переможців - треба працювати так само наполегливо, з тою ж старанністю, патріотизмом, що й на початку. Інакше всі завоювання та здобутки вислизнуть з наших рук.
Джерело: Latvijas Kareivis, Ģeopolitika - Baltijas valstis un Ukraina.
Слова автора
Країни Балтії є давнім геополітичним союзником України. Ці країни мали схожу історію, схожі страждання. Багато чого нас поєднує не тільки кров'ю чи історіє, а чимось більшим. Країни Балтії зараз рідко згадують і їм мало приділяють часу, для когось це малі країни коло Балтійського узбережжя які живуть своїм життям, але це не так. Якщо вам сподобалась стаття буду великодушно вдячний за оцінку своєї роботи.
