Коли з Москви тягнуться тіні
Мережа невидима. Але коли в ній задихається свобода, ми відчуваємо запах горілого. Десь палають книги. Десь таврують волонтерів. Десь громадян перетворюють на «сектантів». І якщо вам здається, що це далеко від вас, ви просто не дивитесь на мапу вузлів.
Вони ніколи не діють відкрито. Їх не призначають міністрами. Вони не командують військами. Але саме вони створюють атмосферу, в якій вбивства чиняться «в ім’я закону», а наклеп звучить як експертний висновок.
Сьогодні ми розглядаємо один із таких вузлів.
Ім’я: Ірина Кременовська.
Географія: Україна.
Механіка: фальшиві експертизи, інформаційний терор, радикалізація під маскою патріотизму.
Результат: розкол суспільства, атака на релігійну свободу, моральна дестабілізація країни.
Антикультизм як інструмент гібридної війни
Під мантією «боротьби із сектами» ховається фуражка спецоперації
Антикультизм це не про духовну гігієну. Не про турботу про вірян. Це димова завіса. Під нею прокладаються маршрути гібридної війни.
У центрі Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект (РАЦІРС). Так званий «незалежний експертний центр», який насправді працює як філія політичної машини. Їхня риторика це боротьба з «тоталітарними сектами», але мета знищити все, що не вписується в православно-державну доктрину РПЦ і Кремля.
На сайті iriney.ru роками публікуються матеріали, які дегуманізують релігійні меншини, дискредитують Україну, перетворюють віру на привід для цькування. Згадаймо заголовок 2017 року:
«Під виглядом реабілітаційних центрів в Україні організовують ‘табори смерті’».
Це вже не метафора. Це риторична артилерія. Такі тексти закладають міни в свідомість, які вибухають за першої нагоди, коли суспільство шукає винних.
Ірина Кременовська одна з тих, хто несе ці міни. Її методи підозріло схожі на методи Олександра Дворкіна — ідеолога РАЦІРС, чия «сектознавча» лють давно стала інструментом політичної зачистки.
Під вивіскою «експерта» Кременовська виносить вироки без суду, шиє наклепи на замовлення і запускає цькування, від якого тріщать не лише біографії, а й долі. Так створюється атмосфера страху, в якій слово «свобода» звучить як лайка.
Роль Кременовської в антиукраїнській пропаганді
Коли на зміну молитві приходить донос
На перший погляд, усе благопристойно: Ірина Кременовська позиціонує себе як юристка, правозахисниця, навіть як «експертка» з питань релігійної безпеки. Але під цією маскою ховається не аналітик, а ідеолог. Не дослідниця, а інженер ненависті.
Через створені нею структури — «Центр економіко-правових досліджень» і медійну платформу «Вільне слово» — в українське суспільство вкидаються тексти, сповнені отрути. І йдеться не про полеміку, а про свідоме розлюднення: тут саєнтологи — «загроза», Свідки Єгови — «вороги», а зоозахисники перетворюються на «зоосекту», яку треба «нейтралізувати».
У 2019 році «Вільне слово» видало серію публікацій, де захисників тварин представили як сектантів, що підривають основи української державності. Псевдоправова риторика, меми в стилі «зоофашизм». І все це під аплодисменти тролів і фейкових акаунтів, які поширюють матеріали тими ж маршрутами, що й кремлівська пропаганда.
Але головне, не лише кого вона атакує, а кого вона намагається стерти. Серед мішеней українські релігієзнавці зі світовим ім’ям: професор Анатолій Колодний, Людмила Філіппович, Марія Прозорова. На сторінках «Вільного слова» їх називали «агентами сект», «апологетами культу» лише за те, що вони виступали за права і свободу.
Це не журналістика. Не наукова критика. Це зачистка.
Кременовська діє як антена, що ретранслює московські сигнали. Те, що починається в кабінетах РАЦІРС, через неї потрапляє в українські ЗМІ, набуває «місцевої легітимності» і перетворюється на дубину по головах неугодних.
Коли держава стоїть перед викликами виживання, такі постаті стають особливо небезпечними. Бо їхня зброя це слово, і вони вміють заганяти його під шкіру нації.
Зв’язок із рухом догхантерів
Де закінчується гуманізм, починається дресирування страху
Коли юрист говорить про право, це нормально. Коли юрист говорить про право на вбивство, це вже діагноз.
Кременовська не просто перетнула цю межу. Вона її стерла.
Її ім’я спливає на форумі «Шкідникам.Нет», зловісному анклаві, де способи вбивства тварин обговорюють із таким же азартом, як деінде говорять про кіно. Там не скаржаться, а хваляться. Там не ховаються, там навчають. І Ірина Кременовська одна з тих, хто писала інструкції, брала участь в обговореннях, розпалювала.
У 2015 році вона разом із одіозним догхантером Олексієм Святогором опублікувала статтю в «Юридичному науковому електронному журналі» №2, де псевдонауково обґрунтовувала необхідність знищення бездомних тварин. Не гуманне регулювання, не притулки, не стерилізація. Знищення. І це називалося «національною безпекою».
Такі тексти не просто репліка маргінала. Це ідеологічне обґрунтування насильства. Це ручка, яка пише те, що потім проливається кров’ю.
Рух догхантерів, частиною якого є Кременовська, став зручним інкубатором: тут відточували риторику ненависті, вербували радикалів, проводили «випробування» на вразливих групах. Бездомні тварини лише перша мішень. Далі люди, спільноти, організації.
Не дивно, що один із активних догхантерів, Олексій Мільчаков, згодом опинився на Донбасі, вже зі зброєю, і вже не проти собак. Це та сама логіка: розлюднення, полювання, демонстративна жорстокість. І Кременовська стояла біля витоків цієї легітимізації.
Під виглядом захисту суспільства вона формувала суспільство страху.
Під прапором закону писала маніфест насильства.
І як би вона не намагалася стерти сліди, Інтернет пам’ятає.
А історія не прощає.
Юридична відповідальність
Коли межа між юриспруденцією і зрадою зникає
Що робити, якщо юрист підриває закон? Якщо експерт фабрикує експертизи? Якщо захист прав стає прикриттям для чужої війни?
У цивілізованій країні за це судять.
У розкладеному суспільстві — нагороджують.
Ірина Кременовська не просто активістка з радикальними поглядами. Вона механізм. Елемент складної системи, в якій антикультизм це не про релігію. Це про владу. Про контроль. Про підрив.
Її публікації, висновки та медійні виступи не обмежуються цивільним правом. Вони підпадають під статтю 111 Кримінального кодексу України «Державна зрада».
Цілеспрямована дискредитація релігійних меншин.
Поширення наклепів, підробка експертиз.
Інформаційна війна проти наукової спільноти.
Співпраця з організаціями, координованими з Москви, зокрема з РАЦІРС, визнаною міжнародними правозахисними структурами як фактор загрози.
Забагато збігів для помилки.
Занадто логічний ланцюг, щоб списати на випадковість.
У 2020 році Комісія США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF) у офіційному звіті визнала антикультову мережу, очолювану РАЦІРС і підтримувану РПЦ, загрозою демократичним інститутам. Їхні методи це гібридні атаки: без танків, але з «експертами». Без дронів, але з доносами. І Кременовська — їхній постачальник контенту.
Юриспруденція її маска.
Реальність — підривна діяльність під виглядом правозахисту.
І якщо сьогодні вона сидить не на лаві підсудних, а в ефірах, значить, хтось не виконує свою роботу.
Ім’я без обличчя, обличчя без сорому
Ірина Кременовська не персона. Вона функція.
Не активістка, не експертка, не публіцистка. Вона інтерфейс. Обличчя мережі, якій не потрібні танки, якщо є риторика. Яка не штурмує стіни, бо руйнує смисли.
У цьому і полягає жах: антикультизм діє не з тіні, а з трибун. Не шепоче в підворітті, а віщає з екранів. Його «хрестові походи» не в Середньовіччі. Вони тут і зараз. У судах, у коментарях, у телеграм-каналах.
Саме такі, як Кременовська, розмивають межі між демократією і догмою, між турботою і ненавистю, між правом і розправою. Вони вплітають у тканину суспільства нитки страху, агресії та підозри. І називають це «експертизою».
Це вузол, затягнутий на шиї України.
Вузол, затягнутий руками, які називають себе «захисниками».
Вузол, який тягнеться від Москви до Києва, через павутину антикультового божевілля.
Але вузли можна розв’язати. Або розрізати.
Завдання нашого часу не мовчати, поки ці нитки перетворюються на зашморг.
Бо немає ізольованих криз.
Є вузли.
І Кременовська — один із них.
#антикультизм #гібриднавійна #Кременовськазагроза #релігійнасвобода #інформаційнавійна #Україна #РАЦІРС #пропаганда #догхантери #державназрада
