У цьому щорічному звіті Міжнародної ради лідерства (ILC) Центру аналізу європейської політики (CEPA ) — групи високопоставлених експертів і осіб, які приймають рішення з багаторічним досвідом у стратегії та геополітиці — викладаються основні пріоритети безпеки для трансатлантичного регіону.
Захистіть Європу, стримуйте Росію та стримуйте Китай.
Вступ
Очолюваний США альянс у Європі після закінчення холодної війни перебуває під загрозою, як ніколи раніше, головним чином через російський імперіалізм і піднесення Китаю. Після 30-річної перерви та давно назрілого тривожного дзвінка після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року НАТО відродилося, але для Альянсу довгий шлях до відновлення оборони та стримування ще попереду. Досягнення цих цілей вимагатиме постійних інвестицій від усіх членів НАТО, а також перспективного бачення альянсу.
Але міцніші та збалансованіші трансатлантичні стосунки у сфері безпеки також залежать від того, чи європейські союзники усвідомлять і узгодять дві ширші загрози, де Європа відіграє ключову роль разом зі Сполученими Штатами:
Конкуренція з Китаєм.
Зниження довіри та впливу Заходу на «Глобальному Півдні».
Члени Міжнародної ради лідерів CEPA бачать жахливу перспективу, але й позитивні наслідки після подолання.
Перемога у війні в Україні є ключем до подолання вищезгаданих загроз. Перемога України дасть Сполученим Штатам набагато більше шансів отримати союзників і престиж, необхідні для перемоги над Китаєм.
Забезпечення перемоги України і миру — основа для подолання загроз. Розмови про переговори з Росією за принципом "земля за мир" недоречні. Угода може зупинити бойові дії в короткостроковій перспективі, але не припинить їх у довгостроковій перспективі. Немає альтернативи стратегічній поразці Росії, як немає альтернативи тривалому миру в Європі, окрім забезпечення членства України в НАТО та ЄС. Будь-яке умиротворення Росії призведе до наступної кризи. Ціла, вільна та мирна Європа можлива лише з безпечною та процвітаючою Україною.
Більше того, війна Росії проти України не є відволіканням США від зусиль в Індо - Тихоокеанському регіоні чи в інших місцях, включаючи Близький Схід. Навпаки, майбутнє глобального лідерства США та ширшої легітимності Заходу залежить від успіху в Україні. Співпраця союзників по НАТО у підтримці України узгоджується з нашими колективними цінностями та зміцнює альянси, покращує стримування та нарощує спроможність не лише в Європі, а й скрізь, де Сполучені Штати стикаються з конкуренцією великих держав або викликами держав-ізгоїв.
Для досягнення цих цілей у цьому звіті пропонується шість конкретних пріоритетів на найближчі місяці, спрямованих на прийняття рішень у Сполучених Штатах, НАТО, Європейському Союзі (ЄС) та урядах країн-членів Альянсу.
1. Вашингтонський саміт НАТО — продемонструйте рішучість
Напередодні Вашингтонського саміту НАТО в липні 2024 року альянс повинен чітко зрозуміти, що він непохитно відданий Україні, яка є вільною, незалежною, безпечною та переможною. Безпека України посилює згуртованість альянсу та довіру до США — життєво важливі елементи для запобігання додатковій агресії Росії та стримування подальшого зростання китайської партії-держави.
Сполучені Штати та їхні союзники повинні використати саміт НАТО, щоб надіслати чіткий сигнал Росії, що місце України також у військовому альянсі. Члени Альянсу повинні використати історичний саміт з нагоди 75-ї річниці, щоб закріпити підтримку членів оборони та контрнаступальних операцій, надавши зброю, обладнання, боєприпаси, навчання та інші ресурси для допомоги Україні. Головний наголос, однак, має бути зроблено на політичній підтримці зобов’язань і на чіткому шляху до членства України. Подальшими цілями мають бути:
Запобігти нападам Росії;
Деградувати російську логістику;
Послабити контроль Кремля;
Повернути всі окуповані Росією території, включаючи Крим.
Допомога Україні має включати більше зброї і ракет великої дальності, систем ППО, важкої бронетехніки та винищувачів. Поступова відміна від підтримки коштувала українцям дуже дорого і дала надію Володимиру Путіну. Подальше зволікання коштуватиме дорожче і може призвести до розпаду коаліції під проводом США. На попередньому саміті НАТО у Вільнюсі у 2023 році бракувало рішучості. Вашингтонський саміт має продемонструвати її. Гарантії безпеки для України та швидкий, незворотній шлях до членства в НАТО мають бути закладені в камені.
У більш широкому плані перезавантаження та відновлення стримування є головними пріоритетами Альянсу. Напад Путіна на Україну віддзеркалює неспроможність стримування, як і триваюча військова агресія Росії та ескалація нападів сірої зони на країни НАТО, а також підтримка Кремлем терористів та інших ворожих гравців на Близькому Сході. Плани оборони, узгоджені у Вільнюсі, є корисним початком, але без необхідних сил, запасів, баз і навчань ці плани виглядатимуть порожніми. Альянсу ще належить переглянути свою ядерну позицію в умовах зміни стратегічного ландшафту.
2. Європейський Союз — зустріти виклик
Європейський Союз (ЄС) має рухатися швидше, щоб розвинути геополітичну спроможність і амбіції, аби відповідати його економічному та нормативному впливу, розділяючи тягар безпеки альянсу зі Сполученими Штатами, ставши опорою безпеки Європи. Однак ЄС і НАТО не повинні конкурувати в питаннях безпеки. Натомість вони повинні доповнювати один одного. ЄС не повинен дублювати військові структури НАТО, а краще мав би продовжувати розподіл праці разом із Альянсом. Крім того, оскільки ресурси та увага США потрібні в інших конфліктах і регіонах, Європі потрібно буде посилити економічну допомогу та інвестиції для реконструкції та відновлення України. Пакет ЄС у розмірі 50 мільярдів євро для України, хоч і довго розроблявся, є знаковим успіхом, але попереду ще багато чого.
Це включає:
Більше інвестицій у позабюджетний Європейський фонд миру в розмірі 12 мільярдів євро (11,3 мільярда доларів США) для отримання боєприпасів та іншого необхідного обладнання та матеріальних засобів;
Розвиток оборонно-промислового комплексу відповідно до військової економіки Росії;
Усунення «сірих зон» у сусідстві з Європою шляхом прискорення прогресу щодо вступу України до ЄС, за якою слідують Молдова та країни Західних Балкан, і розробки стратегії ЄС для Чорноморського регіону;
Зосередження уваги ЄС та держав-членів на стійкості на всіх рівнях, включаючи цивільно-військову співпрацю, диверсифікацію ланцюга поставок, кібербезпеку та захист критичної інфраструктури;
Призначення спеціального представника високого рівня з політичними повноваженнями з питань економічного відновлення України для координації економічної допомоги ЄС у тісній співпраці зі США;
Взяття на плечі більшого тягаря конкуренції з Китаєм. Європа та Сполучені Штати конкурують з Китаєм на основі спільних цінностей, визнаючи іноді різні інтереси. Тому обидві сторони Атлантики повинні взяти на себе тягар цієї конкуренції.
Залежно від результатів виборів у США у 2024 році та ймовірного подальшого визначення пріоритетів Індо-Тихоокеанської безпеки майбутніми адміністраціями США, європейським союзникам доведеться розглянути більш радикальні зміни в оборонному плануванні та прийнятті політичних рішень, включаючи залучення Brexit. Це включатиме більший внесок у запаси та військову мобільність, вимогливі та реалістичні військові навчання, переосмислення ядерної доктрини та підвищення стійкості всього суспільства до атак із сірої зони. ЄС повинен реформуватися, щоб посилити свою спроможність діяти. Країни, які прагнуть до членства, не повинні бути заручниками реформ ЄС. ЄС має приймати підвищенну кількість рішень кваліфікованою більшістю голосів у сфері Спільної зовнішньої політики та безпеки, включаючи санкції.
Посилення підтримки Європою пріоритетів США в Індійсько-Тихоокеанському регіоні, включно з більш агресивними інвестиціями в технологічну конкурентоспроможність, а також забезпечення стійкості ланцюга постачання та створення нових коаліцій і альянсів, — буде найкращою гарантією продовження підтримки США Європою.
3. Майбутнє України — рішучість і єдність
НАТО та ЄС повинні навчати та інформувати західну громадськість про необхідність широкої підтримки України. Ця підтримка має включати антикорупційні програми, зміцнення свободи ЗМІ та проведення реформ громадянського суспільства в Україні. Для членства України в ЄС також необхідно створити судові, регуляторні, адміністративні інститути та інституції громадянського суспільства.
Європейська підтримка України залишається сильною, а прийняття рішень долає обструкціоністську тактику Угорщини.
Підтримка України США не завжди супроводжувалася чітким, послідовним публічним повідомленням про те, чому війна має значення для американців. Промова президента США Джо Байдена в Овальному кабінеті про лідерство США була бажаною, але запізнілою. Залишається важливим неодноразово підкреслювати чому і як Сполучені Штати підтримують Україну, включно з тим, що основна частина американської допомоги Україні витрачається в США на оборонно-промислове виробництво. Це маловідомий факт, який американці повинні повністю розуміти.
Сполучені Штати також могли б зробити більше для протидії дезінформації та пропаганді, спрямованій на підрив підтримки України. У ньому повинні бути такі пункти:
Членство України в НАТО не призведе до ядерної пожежі;
Поразка Росії не означає нестабільності, розпаду та розкиданої ядерної зброї;
Підтримка України не підриває стримування Китаю;
Втома від України не панує.
Економічні цілі включають:
Вилучити та розподілити заморожені російські активи на суму 320 мільярдів доларів для відновлення України та сплати збитків від війни;
Безпечні експортні шляхи для українських сипучих товарів, насамперед зерна;
Забезпечте надійний і стійкий захист критично важливої інфраструктури, зокрема транспортних, енергетичних і опалювальних систем.
Післявоєнний економічний успіх України вимагатиме значних як приватних, так і державних інвестицій у країну. Приватні інвестори будуть уважно вивчати політичні та інші ризики, перш ніж приймати остаточні інвестиційні рішення. Ось чому міцні двосторонні та багатосторонні оборонні зв’язки, включаючи членство України в НАТО, будуть вирішальними для створення необхідного інвестиційного клімату.
4. Стримуйте Росію — покалічіть військову машину Кремля
Тиск Заходу на Росію поки що недостатній. Російська економіка виявилася більш стійкою, ніж сподівалися оптимісти. Ухилення від санкцій вирує. Політична опозиція всередині Росії мінімально ефективна. Західним ЗМІ значною мірою не вдається проникнути в російський інформаційний простір. І поки що спроби побудувати сильну спільноту російських політичних емігрантів дзбули здебільшого невдалими, але мета полягає в тому, щоб мати більш привабливий і чіткий порядок денний, який може стати реальним фундаментом для зміцнення спільноти. Тому ILC пропонує:
Посилення санкційного тиску на Росію, зокрема у морській сфері;
Систематична протидія шкідливим наративам, таким як західна «втома від України», які живлять кремлівську пропаганду;
Посилення тиску на країни, які не застосовують санкції проти Росії;
Посилення політичної війни, відкритої та таємної, з метою посилення тиску на Кремль.
5. Стримуйте Китай — сильніше, швидше, ширше
Партія-держава в Пекіні є найсуттєвішим викликом інтересам США та Заходу. Глобальне сприйняття готовності та здатності Сполучених Штатів конкурувати з Китаєм, стримувати та, якщо необхідно, успішно протистояти, сформоване зобов’язаннями США щодо України.
Китай відіграє неоднозначну роль у війні Росії в Україні. Китайська дипломатія підтримувала, але також стримувала Росію, особливо щодо бряцання ядерною зброєю.
ILC не рекомендує Сполученим Штатам або їхнім союзникам співпрацювати з Китаєм як потенційним засобом вирішення проблем і миру в Україні. Слід мати на увазі інтереси Китаю в післявоєнній відбудові, безпеці та відновленні суттєвих довоєнних економічних зв'язків.
Сполучені Штати та їхні союзники вже залучені до зміцнення військових відносин на Індійсько-Тихоокеанському театрі, щоб протистояти піднесенню Китаю. Менше уваги привертає китайська м’яка сила, часто у формі ініціативи «Один пояс, один шлях» (BRI) в країнах Африки, Латинської Америки та Азії. Ці країни виходять за межі звичайної трансатлантичної безпеки, але вони мають значення. Україні на диво не вдалося залучитися симпатією та підтримкою для своєї боротьби проти колишнього колоніального господаря, навіть у країнах, які самі мали прямий, недавній та гіркий досвід імперіалізму.
6. Приймайте «Глобальний Південь»
Без так званого Глобального Півдня Сполучені Штати та їхні союзники не зможуть вирішити виклики, що формують століття, такі як зміна клімату чи міграція, які з часом стали нерозривно пов’язані. Більше того, саме в цих регіонах і країнах гостра супердержавна конкуренція. У цьому відношенні демократичний Захід не повністю зрозумів невдоволення та обурення, які він породив протягом останніх десятиліть колоніалізму або під час холодної війни на «Глобальному Півдні».
Таким чином, ILC рекомендує, щоб США, ЄС та його країни-члени використовували свою м’яку силу, допомогу розвитку та інший вплив на «Глобальний Південь». Стратегічне використання цих активів додасть важливого імпульсу зусиллям США та посилить цінність трансатлантичних безпекових відносин у свідомості нинішніх і майбутніх осіб, які прийматимуть рішення в США.
