Зазвичай ми сильно фокусуємося на поточній ситуації в короткому моменті. «Раптом» москалі збільшили дальність застосування своїх fpv і знищують логістику в тих місцях, які для фронту вважалися достатньо безпечним тилом. Раптом в нас посипався фронт в районі Воздвиженки і Сухої Балки. Раптом…
В певний момент ми побачили різкий ривок противника, який продемонстрував черговий виток його адаптації на полі бою та звісно ж кабінетах інженерів і виробничих цехах. росіянам дуже сильно дошкулили наші дронарі, які попри всі проблеми нашої армії знищили під час попередньої кампанії багато російських солдатів. Ворог вчергове провів роботу над помилками та намагається не лише компенсувати власні слабкості, але й досягти якісного результату за допомогою своїх технічних рішень і їх масштабування в купі з тактичною адаптацією.
Ми працюємо в рамках літньої кампанії, коли здебільшого тримається сприятлива погода для польотів, а лісосмуги вкрила зелень. Противник готувався до цього і зараз очевидно цілеспрямовано реалізовує свій черговий задум. Проміжні результати цієї кампанії, крім зусиль ворога, частково є наслідками рішень, які ми ухвалили чи не ухвалили раніше. Чи допущених помилок. Звісно неможливо все передбачити, але є проблеми, про вирішення яких говорили дуже давно, але це ігнорували, а зараз маємо дуже небезпечні наслідки.
Коли наша армія опинилася в ситуації відсутності резервів, москалі почали грати в гру, яка їм дуже подобається і приносить непогані результати як для нинішнього розвитку озброєння і смертоносності фронту. Наприклад. Коли минулої весни росіяни прорвалися в Очеретине, вони почали методично захоплювати всю висоту, на якій розташоване селище. Дуже вперто тривали бої за Новоолександрівку. Ті події я описував уже доволі давно. На певному етапі противника зупинили в гирлі між річками Казений Торець і Бичок. На висоті перед трасою, що з’єднує Покровськ і Костянтинівку створили укріплення. Противник вперся у Воздвиженку.
Одна з найскладніших ділянок для оборони для нас у цьому контексті - це територія між Воздвиженкою та Нью-Йорком і Торецьком. Поряд з нею проходить траса між Покровськом і Костянтинівкою, яка ближче до Костянтинівки знаходиться на вигідній висоті. Це складна місцевість, розрізана руслами річок Калинівки по центру, Бичок (звиваєтьчя вздовж траси, повертається з північного сходу на схід) та Кривий Торець. Та й місцевість на північ траси складна для будь яких дій особливо у ситуації, коли противник постійно тероризує з повітря.
Тут існує сильний перепад висот, який робить ділянку складною і унікальною в боротьбі за контроль над нею. Росіяни зосередили на висотах навколо, зокрема в Очеретиному велику кількість засобів РЕБ, а також очевидно розрахунків пілотів. Звідси вони контролюють абсолютно всю зону до траси і значну частину території за нею. Можна сказати, що захоплення росіянами Очеретиного більше року тому досі приносить свої негативні плоди для нас. Селище стало опорним пунктом як для просування на захід, так і для атак на північ.
Після Очеретиного і Новоолександрівки бої котилися на захід. Москалі просувалися в бік Покровська, обходили місто з півдня, брали Селидове, перерізали дорогу на Межову… Тут ми підходимо до проблеми відсутності резервів. Противник як би не було, може тримати серйозні сили на різних ділянках і бути готовим атакувати. Натомість наші сили очевидно менші і відсутність резервів диктує необхідність тримати найбільш боєздатні і численні сили на напрямку найбільшого тиску. Отже, поки наші сили стримували, а потім намагалися вибити противника з Котлиного, Піщаного і Шевченко, в чому ми теж трохи взяли участь, москалі атакували в районі Воздвиженки.
Для того, щоб обійти із заходу і південного заходу Костянтинівку та відповідно зі сходу Мирноград-Покровськ, росіянам потрібно було перетнути трасу Т0504 в районі перехрестя з дорогою Шахове-т0511 або Нової Полтавки, що вони активно зараз роблять. Писав про це зокрема в січні. Звідси і спроби прориву в бік перехрестя з боку Воздвиженки. Один з епізодів - це штурм ввечері 23 квітня, коли росіяни на броні проривалися на кількох одиницях броні й десантувалися біля сільськогосподарських підприємств поблизу.
Очевидно, що там не зосередили великі сили, тож виникла пожежа, яку довелося гасити. На певний час погасили, зупинивши москалів біля «клевера». Тоді вони натиснули в іншому місці – в районі Пантелеймовнівки і Сухої Балки. Потім знову натиснули біля Воздвиженки, захопивши Тарасівку, а далі і Новооленівку, перетнули трасу і зараз полями рвуться практично на три сторони світу. Намагаються захопити простір між Мирноградом і Костянтинівкою, звідки вони потенційно зможуть дронами зробити практично неможливим утримання Силами оборони Костянтинівки і перетворити на прифронтову зону смерті Дружківку.
В перші дні травня окупанти декілька днів підряд штурмували на БТРах позиції на східній околиці Олександрополя. Звідти йде прямий спуск в Зорю, куди противник хоче увірватися (населений пункт розкинувся в низині біля річки). Коли ворог взяв під контроль Воздвиженку, він з часом зміг забезпечити собі просування вздовж русла річки до Новооленівки, яку росіяни дуже ретельно знищували за допомогою КАБів, розчищаючи собі дорогу. Як і інші населені пункти неподалік ЛБЗ, на які щодня сиплються десятки бомб. При цьому буквально. Наш підрозділ працював у районі Зорі. В одну ніч по селу прилетів десяток КАБів, в той час, як по ньому працювала ствольна і реактивна артилерія. І вишенька на торті. Прилетів ще й Шахед. Принаймні по звуку були всі ознаки, що це саме дрон такого типу.
З іншого боку противник отримав додаткові можливості для обходу Мирнограда. Противник намагається повністю зайняти поля між Мирним і Миколаївкою. Цілком можливо, що найближча ціль - прорватися в Новоекономічне і Родинське.
Контроль над Родинським і трасою Т0515 утворить горло пляшки для оборонців Покровська-Мирнограда.
Щодо Костянтинівки, то опцією стало зачепитися за висоту біля траси аби рухатися в бік Степанівки і Довгої Балки. Досі тривають запеклі бої в Яблунівці. Противник просувається на схід і вздовж села і вздовж траси, уникаючи необхідності лобового штурму висоти, хоч з іншого боку його спроби полями зайти в південно-східну частину села вібуваються дуже непросто.
На напрямку з'явилися ефективні підрозділи fpv, які атакують нашу логістику. Пересуватися для ротацій в районі украй складно. Також полюють на пілотів усіх штибів.
Якщо не можуть знищити групу, то принаймні намагаються знищити майно, техніку, навіть просто розбирають позиції до того стану, коли там стає неможливо працювати. Мова йде саме про системні зусилля. На певному етапі вони завдали величезної шкоди і змусили дуже напружено працювати над мінімізацією цієї шкоди. Крім того, змінилася пріоретизація ворожих цілей. Згідно з цими змінами ворожі екіпажі дронів стали пріортитетною ціллю для ураження.
З іншого боку результативність наших дронарів - одна з причин, чому росіяни не змогли просунутися далі, ні ж зараз. Вони це дуже чітко розуміють, тому одне із головних завдань для них зараз - це вибити наші розрахунки дронів і вирізати логістику. Отож обидві сторони зараз полюють на пілотів.
Отже, не лише ми намагаємося створити смертельну зону за 10-15-20 кілометрів від ЛБЗ. Ворог цим теж активно займається. Також росіяни намагаються використовувати як елемент тактики так звані перемир'я, які вони оголосили на Великдень і на 9 травня. Таким чином вони намагаються добитися від нас припинення тиску на їх пересування і швидко наситити фронт новими засобами і силами. Підтягнути РЕБи, пілотів, провести ротації щоб відновити потім тиск зі свого боку і досягти нових успіхів на полі бою. У нас багато говорять про "довгу руку". Інженери і продавці дронів, які вже набралися досвіду у виробництві дронів на ближню відстань, хочуть розвиватися у напрямку діпстрайку. Часто вони просто ігнорують сегмент, який дозволив би ефективно вибивати засоби ворога на 20-30-40-50 км. від фронту. В цій смузі зосереджена величезна кількість засобів, складів, пунктів управління тощо. Якби була можливість долітати на цілей на цій глибині хоча б на 1/5 частоти як на цілі в першому-другому ешелоні, можна було б дуже багато досягти. Хоча згоден з тим, що це спроба наздогнати горизонт. Ніколи не буде достатньо сильно і достатньо далеко. Ворог вміє адаптуватися, а також копіювати чи створювати свої рішення і масштабувати їх.
Є речі, які варто зробити, але які зробити неможливо лише на рівні бригад чи корпусів. Наприклад формування резервів. Не тільки для того, щоб гасити пожежі, але й для того, щоб належним чином контролювати ситуацію, на ділянках, які «затихли». Щоб якщо противник там активізується, то наявні сили могли достатньо часу триматися до прибуття підмоги.
Загострилася проблема протидії ворожим пілотам. Ворог масштабував застосування і має не тільки технічні можливості, але й велику кількість екіпажів. Більше того, триває війна інженерних рішень і ми побачили, що противник зміг збільшити дальність польоту. Часто це переходить в площину протистояння між пілотами з обох сторін, особливо коли класичні засоби ураження не можуть виконати завдання з точки зору точності і результативності.
Враховуючи об’єм роботи на ділянках російського наступу, навіть того ресурсу екіпажів, які в нас є, часто фізично не вистачає на якісь ще завдання окрім як протидії штурмам. Масове застосування мотоштурмів у купі з масовим тиском дронами на нашу логістику і позиції, ще більше ускладнило ситуацію. Там, де це можливо, противник намагається швидкими кидками обходити наші позиції та застрибувати в тили. Про тактику мотоштурмів я публікував окремий текст:
https://drukarnia.com.ua/articles/moskalski-motoshturmi-natisk-i-masovist-dgaSs
Схему і варіації тактики дуже непогано систематизував Tatarigami. Дещо скорочену версію його англомовного треду виклав тут: https://t.me/s/silukr
Разом з якістю нам потрібно нарощувати кількість бойових екіпажів, навчати, оснащувати їх, в тому числі, випрацьовувати спеціалізацію по боротьбі проти ворожих підрозділів БПАК. Так само, як не вистачає піхоти, так само часто не вистачає пілотів для того, що закрити весь спектр завдань. Поряд з цим стоїть питання забезпеченням їх відповідними засобами в ситуації, коли радіоефір не дуже сприятливий для повної реалізації потенціалу наших екіпажів щодо знищення ворога.
Потрібно вже вчора закривати логістичні маршрути в районі Добропілля, Дружківки, Краматорська, Слов’янська протидроновими сітками. Можливо це не панацея, але свою функцію також має виконати. А саме зменшити відсоток уражень і збільшити кількість втрачених москалями дронів. Не варто чекати поки така ж ситуація буде в містах, які будуть наступні під ударами. Зона ураження значно відійшла від ЛБЗ. Для противника не таємниця, що логістичне сполучення, яке живить Костянтинівку, пролягає по низовині, через Краматорськ і Дружківку. Тут потрібно будувати загородження проти дронів уже зараз, поки противник не заволодів простором на південь від Дружківки, отримавши додаткові можливості по вибору позицій для польотів дронами в напрямку Дружківки-Краматорська. Вважайте, що це буде обстріл прямою наводкою.
Побудувати самі тільки сітки – це не все. Вони будуть потребувати обслуговування через пошкодження. Якщо цього не робити, то пересування під ними буде ускладнюватися. Це також шматок роботи.
З огляду на це треба планувати і логістику, яка у цій зоні стає складнішою, небезпечнішою і потребує відмінного технічного забезпечення та планування. Більше того, якщо з часом доведеться відступати з Слов’янська-Краматорська, то це поставить ще один логістичний ребус.
Заховати логістику в міській агломерації набагато легше, ніж в полях і мережі невеликих населених пунктів. Тому логістичне плече для наших військ стане довшими. Для москалів же з’являться додаткові можливості.
Вже є звичка ставити засоби РЕБ і на трактори, які копають траншеї, і на вантажні авто. Це все зоопарк, який працює (чи не працює) по-різному, але розуміння є. Стає питання забезпечення логістики дієвими засобами подавлення, а крім того сканерів відео сигналу fpv дронів. Як і питання ретельного планування логістичних дій (маршрути, час, замовлення подавлення в районі виконання, навченість ос користуватися технічними засобами тощо.
Зрозуміло, що літню кампанію ми будемо вивозити з тим, що маємо. Та й політична і економічна ситуація не допомагає зовсім. Тим не менш, це не причина не приймати необхідних рішень, не змінювати підходів, не готуватися до наступної кампанії… Хтось каже, що ми беремо участь у битві за Донбас, проте загальна ситуація свідчить, що це битва, на кону якої стоїть набагато набагато більше, ніж шматок Донецької області.
Дякую за увагу. Подякувати за матеріал можна наступним чином:
http://send.monobank.ua/jar/4mxJwUTytv
https://buymeacoffee.com/solonko1648
Або підписатися тут: http://t.me/silukr
