Дифузія і хаосизація. тактика росіян в секторі Добропілля-Покровськ

Натиск і хаосизація. російський наступ в Донецькій області став показником того, як противник втілює накопичений досвід, компенсує власні проблеми та вдало використовує наші. Особисто для мене і нашого підрозділу весняний ривок росіян в районі Покровська-Костянтинівки збігся в часі зі зміною підрозділу (але не сектору), стилю та побудови роботи тощо.

Дуже коротка пауза перед повторним заходом у сектор між Мирноградом і Костянтинівкою, де ми до цього працювали з перемінним успіхом і у перервах між боями західніше, виявилася часом різких змін. На гірше.

За дуже короткий період росіяни різко збільшили дальність дольоту fpv по логістичних шляхах, що привело до збільшення втрат серед всіх підрозділів, які працюють на напрямку. Крім того, вони щільно перекрили дронами перший ешелон, ускладнивши будь-які пересування і роботу загалом.

Авіаудари по наших позиціях, зосередилися в тому числі, на вибиванні пілотів. Логічно і очікувано. Ми заважаємо їм просуватися швидше і завдаємо втрат. На деяких ділянках, де противник не може пересуватися скритно, можна складати повноцінну карту тіл окупантів, яких знищили дронарі СОУ.

Цей текст - спроба проміжних висновків та особисті рефлексії. Коротку передісторію нинішнього становища і як противник протискав нашу оборону біля Воздвиженки, я описував у попередніх текстах.

В цій зоні росіяни вийшли на складну місцевість. На деяких ділянках використання техніки виявилося майже неможливим. Мова про район Коптєве та територію прилеглу до річки Казений Торець, західний берег.

Тут противник протискав піхотою. Лише захопивши значну територію на західному березі річки, вони почали підтягувати артилерію в район Коптєве. А броня працює в районі Малинівки чи Яблунівки. Це все ще ризикована дія, яка поки у бішьшості випадків закінчується втратами.

Наприклад, днями в районі Малинівки противник зробив дві спроби роботи на броні. Протягом години. Згоріли обидві. А сьогодні всі пишуть про знищення техніки в напрямку Мирнограду.

За піхотою противника затягуються пілоти, які створили великі проблеми. Це одне з ключових питань. Протидія їх пілотам... Криза на секторі наростала, противник довів до масовості тактику забігання за наші позиції, вносячи хаос в оборону.

Як я вже писав раніше, обмежені ресурси пішли ще й на роботу за власними позиціями. Це і про дрони і про застосування піхотних підрозділів для пошуку і зачистки. Маючи достатньо широкі "ворота" для забігання в зону прориву і можливість частково подавити наші засоби, противник може дуже довго продовжувати створювати проблеми в зоні проникнення західніше Казеного Торця.

До речі, про це. Інформаційний простір вибухнув через появу противника в районі Золотий Колодязь. Відчуваючи, що виходить просуватися, противник кидав у цю зону все нові і нові підрозділи. Все, як за книжкою. І ми отримали те, що отримали.

Те, що малює діпстейт на цьому напрямку... як сказати, я уявлення не маю як намалювати те, що тут відбувалося. Тут подекуди треба було малювати очі і вуха на потилиці. Хоча і до такої тактики ми більш менш пристосовуємось. Тим не менш, системний характер спроб хаосизувати оборону видно дуже добре.

З часу інформаційної бомби імені Золотого Колодязя вже теж минуло багато подій, спроби стабілізації, наш хід на цій дуже незручній дошці тощо. Тут хочеться повернутися до конфігурації на землі, як то кажуть.

Для такого прогресу росіянам в червні-липні потрібно було:

Міцний контроль над Разіним, Новоторецьким і до того Коптєвим дав росіянам варіанти дій та можливості. В той час, як ми продовжуємо страждати від одних і тих самих проблем не перший місяць і вже не перший рік.

По тактичній ситуації в цьому районі, це і для нас підказка. Взяти ці ключові пункти означатиме обрізати російський прорив майже повністю. Принаймні в плані утримання Родинського і Добропілля. Питання тільки чи є в нас такі спроможності. Це окрема тема.

Противник розвинувся не тільки в кількості м'яса. Він розвинувся технологічно і організаційно. Зусилля противника в плані БПЛА і РЕБ полегшили їм життя в плані логістики і відповідно ускладнило нам.

СОУ зробили свої ходи у відповідь, тепер росіяни роблять свої. Виникло питання не тільки які вони будуть, але і де. Думаю питання стоїть зараз так, що вони роблять їх в кількох місцях. І тут також. Зустрічний.

Вони зроблять все, щоб їх не відкинули аж надто далеко від Золотого Колодязя. Думаю, вони все ще сподіваються, що крім призу у вигляді Покровської агломерації, вони можуть таки прорватися через нову лінію оборони західніше в тил Краматорська. Ну і Добропілля, як опорна база, теж дуже потрібна.

А поки що, ми спостерігаємо системний процес, який нагадує дифузію. Це те явище з фізики, яке віддалено нагадує стан поля бою зараз. Проникнення атомів однієї речовини між атомів іншої. Проникнення бойових одиниць одного противника в порядки іншого і навпаки. Взаємний процес.

Всі звикли до того, що хтось, маючи відповідну інформацію про розташування українських та російських сил на полі бою, може намалювати лінію на карті і ми всі чітко будемо бачити ситуацію. На деяких ділянках фронту це втратило актуальність.

Подекуди це цілі зони, де перемішалися позиції СОУ та позиції росіян. Звісно це стан справ, який навʼязав противник. Йому потрібно дезорганізувати нашу оборону, ускладнивши цей процес для нас.

Коли я вперше описував ситуацію неподалік Родинського, де доводилося шукати противника у власних тилах, прийшло розуміння, що це не разова акція.

https://x.com/solonko1648/status/1949462195902812622

Подібні ситуації повторювалися систематично. Вже не вперше доводилося робити поверхневий розтин російської тактики, але цей випадок певною мірою особливий.

Можливо в якійсь світлій голові когось по той бік (бажано б цю голову знести) виникла ідея. Мовляв, давайте спробуємо відсікти позиції противника від логістики і підкріплення не тільки дронами з повітря. Давайте спробуємо це зробити на землі. Благо, поповнення мотострілецьких частин для штурмів, надходить в потрібній кількості.

Рішення саме по собі цікаве. Можливо так росіяни і сподіваються посилити кумулятивний ефект від нарощування тиску на фронті. Вони посилають бійців не просто штурмувати. Бійці противника обходять наші передові позиції і просуваються далі вглиб.

Далі за лінією зіткнення, яку ми так називаємо за інерцією, у них є для цього простір. Це зумовлено вже тиском з повітря. Масове застосування дронів та підвищення якості цього застосування. Це створило розрив між передовими позиціями та їх тилом.

В цьому розриві й починають діяти російські солдати, які мусять зайти і закріпитися. Вони ймовірно знають, що лишають у себе за спинами позиції, де продовжують перебувати наші бійці. Останні думають перед тим, як відкривати вогонь по тих, хто намагається їх обійти, бо розуміють, що позицію розберуть.

Далі росіяни просуваються у просторі полювання дронів. Своїх і наших. У цьому ж просторі захід і ротація на позиціях, які не відрізані від своїх перетворилися на сотні спецоперацій щодоби. Складних і нервових. Сил і часу вони забирають все більше.

Як постійно наростає обʼєм інформації, який людський мозок змушений опрацьовувати на цій війні, так і кількість дій та необхідна для їх виконання концентрація потребують все більших зусиль, все більш складного планування. Це додатковий фактор виснаження.

Це впливає на роботу пілотів, які мають відволікатися від роботи на пильнування чергової групи противника, яка змогла просочитися. Звісно всі мають бути готові до контакту, але пілоти втрачають можливість виконувати прямі обовʼязки. Від цього з нашого боку програють всі.

Ти не можеш нормально планувати і виконувати роботу підрозділу ударних дронів якщо знаєш, що у зоні твоєї позиції бігають підари. Хай там що, а тип роботи і необхідні для цього рухи тебе в цьому обмежують, коли ти розумієш, що група має займати оборону, не літати.

Схоже, наше командування вирішило показати, що це танго для двох і намагається дзеркально відтісняти тил для передових підрозділів противника, які проникають між нашими порядками. Можливо і справді відрізання їх замість того, щоб бігати по тилах з потенційним френдлі фаєром та намагатися їх всіх знайти, має сенс.

Там, де це вдається, наприклад перерізати маршрут заходу в певну зону і перебити надходження підкріплень та постачання, бійці противника, відрізані від своїх завмирають, шукають собі укриття. Мінімізують активність. Постачання отримують за допомогою дронів.

Якщо противнику вдається розблокувати маршрут, тоді вони активізуються. Кількісна перевага росіян дає їм банально можливість задіювати велику кількість екіпажів для доставки вантажів відрізаним суміжникам, формувати спеціальні екіпажі для боротьби з українськими дронами і т.д.

Таким чином дві армії проникають в порядки одне одного. У повітрі, контролюючи певну глибину дронами і вбиваючи з повітря. На землі, просуваючись за спину передових позицій противника, відрізаючи їх. Чекаючи контакту з усіх боків. В радіоелектронному спектрі звісно ж. Дифузія. Тільки замість атомів - солдати і дрони.

Тільки є нюанс. Зазвичай перенесення речовини відбувається з області з високою концентрацією в область з концентрацією низькою. Якщо поле бою - це простір, де зійшлися дві речовини, тобто дві армії, щільність атомів у противника явно більша. І їх завдання не змішуватися, а знищувати одне одного. Маємо якось розвʼязувати цю задачу.

Перед ними багато опцій одночасно. Чи буде нам що цьому протиставити? Чи нам потрібно не провалитися китично і виграти час поки у кровожерливої бензоколонки закінчиться паливо, мені складно судити. Коли дуже треба, головорізи ідуть по наші з вами душі і пішки.

Одне точно можна сказати. Якщо ми кардинально не вирішимо проблему з ворожими пілотами і РЕБом. Зі всіма цими рубіконами та іншими безумовно серйозними хлопцями, проблеми наші будуть тільки наростати. Розуміння цього поступово поширюється. Побачимо чи пошириться те, що може бути дієвим рішенням.

Дякую за увагу.

Якщо хочете подякувати автору за матеріал, то можна тут: http://send.monobank.ua/jar/4mxJwUTytv

PayPal - [email protected]

Або підписатися тут: http://t.me/silukr