Будь які спроби аналізу бойової роботи незалежно від того працюєш ти в полі, в пункті управління за монітором чи інде в певному секторі, стикаються з тим, що люди виходять з власного досвіду та певних специфічних проблем свого сектора. Це призводить до того, що узагальнення самі по собі часто не працюють для інших ділянок фронту.
Ми завжди повинні критично підходити до того, що робимо, адже пошук ефективної тактики і технічних рішень має бути постійним процесом. Тож і сприйняття критичних зауважень має виходити з того, що ми з них можемо почерпнути. Також треба пам'ятати, що ми не живемо в ідеальному світі і які б не були геніальні ідеї щодо того як треба воювати, ми завжди стикаємося з "тертям", яке опускає нас на грішну землю.
Ознайомився з текстом O'Leary та ще декількох бійців, які останнім часом наробили багато шуму. На деякі з тез вчора відповідав Мадяр. В багатьох озвучених критичних зауваженнях є раціональне зерно, як і в подальшій дискусії про оптимізацію роботи з розподілом кадрів. Ось, що можу про все це сказати від себе.
Постановка питання/проблеми. В цілому з цього всього випливає ряд проблем, про вирішення яких ми чуємо:
- тактичний рівень - проблеми взаємодії між підрозділами, неспівмірне використання ресурсів для знищення однієї цілі кількома підрозділами тощо.
- проблема і тактичного і оперативного рівня - робота по логістиці, яка страждає через ряд факторів (спойлер - далеко не завжди і не скрізь через відсутність розподілу зон відповідальності по глибині). Брак роботи на певну глибину, по відповідних типах засобів, проблема закриття/контролю різних ешелонів та здійснення більш комплексних завдань, ніж просто знищення сил і засобів противника.
- дискусія про підпорядкування підрозділів СБС у смугах (часто політичне питання).
Десь за такою логікою пройду по питаннях. Отже, щодо описаних прикладів з конкретної смуги (перша група). За два роки роботи від Очеретиного до Покровська, ми працювали в смугах багатьох різних бригад. Рік у форматі загону і мали можливість обирати смугу залежно від того, де є відповідне навантаження на бригаду, яка тримає оборону. Таким чином рік ми (конкретна група) фактично займалися тим, що підтримували кожну конкретну бригаду, але не підпорядковувалися їм. За весь час це було не менше, ніж півдесятка бригад Сухопутки, ДШВ та НГУ, які ніколи не відмовлялися від наших послуг по передньому краю.
Коли була можливість працювати по логістиці, ми працювали, але запити на роботу по противнику на лінії зіткнення у нас були завжди. Ніхто ніколи не відмовлявся від допомоги. Відтоді формат роботи змінився, почалася робота в рамках більш строго вибудуваної системи з власними завданнями. Тим не менш, якщо хтось думає, що ситуація змінилася, то ні. Запити від бригад про допомогу є завжди і не було жодного дня, коли маючи вибір, вони погодилися б з тим, що екіпажі з СБС можна "відправити" на виконання іншої роботи, ніж допомоги їм. Навіть якщо в них є досить ефективні власні підрозділи пілотів.
Командир, у смузі якого якого йдуть щоденні штурмові дії, звісно ж такою логікою буде керуватися завжди. Більше того, на ділянці, де противник тисне, концентрує зусилля та ресурси, цілком логічно, що лінійному підрозділу може не вистачати ресурсу для зупинення наступу. Тому командири звертаються, в тому числі, до командирів підрозділів СБС у смузі з відповідними запитами. І ті на ці запити відповідно реагують навіть якщо їм дуже хочеться все кинути і працювати по логістиці, РЕБ, пілотах тощо.
Далі в дію вступає здатність організувати взаємодію на секторі. Багато командирів у смугах рвуться керувати підрозділами, які їм не підпорядковуються, але далеко не всі здатні робити це ефективно. Так само, як не всі виявилися здатними побудувати в себе ефективні підрозділи БПС. Тому те, що ми бачимо в полі та на стрімах і що виглядає, як відсутність взаємодії, може і справді бути її відсутністю, а може бути нездатністю її побудувати, хоча ніхто від цього не відмовляється. Може звісно бути і перегонами за балами.
Також скажу, що узагальнення навіть з контексті СБС не працюють. Це також різні підрозділи, які починали будувати з різними підходами, спеціалізацією та ресурсами. Це різні організми зі своїми сильними і слабкими сторонами. Якщо один підрозділ не має засобів ближньої повітряної розвідки, це не означає, що інший має. Все це ще будується і не робилося під копірку. Для швидшого процесу не вистачає багато чого, зокрема людей. Отож в одній смузі в підрозділу СБС є мавіки, в іншого нема.
А ще є певна амбівалентність у баченні одних і тих самих людей, яке змінюється залежно від обставин, у які вони самі потрапляють. Сьогодні вони кажуть, що підрозділи СБС мають концентруватися на логістиці, а не вибиванні "фрагів" у вигляді піхоти. Через певний час критикують, що СБС убивають у тій чи іншій смузі недостатньо піхоти і не допомагають належним чином тримати смугу.
Друга група питань. Раян пише, що треба розподілити і закріпити ешелони за різними акторами/підрозділами/структурами. Скажімо, до 20 км - бригади, далі СБС і так далі. Можливо до такого і варто прагнути, але сьогодні це поки що виглядає як утопія. Частково через те, що описано вище, частково через те, що у нас досі багато структур займаються всім і одразу. Тобто для реалізації такого підходу має бути загальна доктрина, а потім її тяжка та довго реалізації в ситуації інтенсивних бойових дій (і відповідно необхідності далі вирішувати поточні задачі), нестачі всього, необхідності величезного обсягу пертрубацій тощо.
Не забуваймо також, що ще є перегони в технічних спроможностях і ми часто зашиваємося в реагуванні, маючи неспівмірну перевагу противника в ресурсах. Поки ми гасимо пожежі, вони швидко вдосконалюють техніку і тактику. Умовна цифра в 20 км чи якась інша не працює лінійно. Противник захоплює район чи населений пункт і далі формує щит з РЕБів та РЛС, зенітних екіпажів БПЛА тощо. І починаються проблеми з тим, щоб і на 10 кілометрів попрацювати, які потрібно долати. Тому робоча відстань "гуляє" постійно, особливо в районах, де є наступ і концентрація зусиль/засобів противника.
Є критика про концентрацію на знищенні піхоти замість виконання якихось інших завдань, наприклад "контролю глибини", вибиванні логістики і так далі. Тут щоб робити якісь висновки, треба мати основу на якій стояти. Скажімо, яка в нас доктрина і під які завдання створювали рід сил і підрозділи в кожній військовій частині зокрема.
Давайте чесно, на певному етапі дрони стали для нас рятівною паличкою через чисельну перевагу ворога, втрати в піхоті та брак вогневих засобів, зокрема через блокування допомоги від США. І вони досі значною мірою виконують це завдання. Якби ми жили в ідеальному світі, то можливо могли б розподілити ролі. Бригадні та корпусні БПС могли займатися своїми смугами, а СБС - далі вглиб. Але реальність така, що далеко не скрізь бригади можуть самостійно справлятися, а на ділянках наступу противника все одно будемо постійно ламати будь яку схему під ситуацію, коли треба гасити пожежу.
А тепер давайте звернемося до противника. Під які задачі створювали "рубікон"? Порівнювати СБС чи окремо Птахів Мадяра з ними - не дуже коректно. Зодного боку в росіян також у кожному лінійному підрозділі є свої пілоти, а "рубікон" вирішує свої задачі. Давайте подивимось навіть статистику. Мадяр 24 січня написав, що частка піхоти в цілях СБС - 39.4 % (планові - 30%, тож як гадаєте, що входить в інші 60%?). Противник подає статистику "рубікону" - 6.2 % (за 2025 рік з наявних верифікованих на відео цілей).
Одним зі значних досягень "центру" вважається те, що вони ізолювали район діяльності СОУ під час наступальної операції в Курській області. Таким чином перекрили логістику і змусили СОУ відходити. Це те, у чому Раян правий. Вони концентрувалися не на чисельності уражених цілей, а на виконанні задачі, які складніше заміряти. Реалізовували загальний задум. Від зупинки нашого наступу вони вже перейшли до наступальних задач своєї армії.
В Донецькій області вони по можливості діють схоже тільки в наступі. Ізолюють район (район + дороги навколо) і з часом обороняти його стає все менше можливостей, бо логістика відрізається. Я прихильник того, що нам також треба напрацьовувати таку спроможність, але й тут є кілька "але". Ми на різних позиціях, адже росіяни в наступі, а ми в обороні. Якщо колись ми поміняємося місцями, рубіконівці 100% також будуть змушені збільшувати об'єм роботи по піхоті та засобах, які використовуються для наступу.
Крім того, у противника через банально більший ресурс є можливість напрацьовувати вузьку спеціалізацію для підрозділів. У нас нема такого ресурсу. Тому екіпажі БПЛА повинні часто виконувати дуже різнопланові задачі. До речі, по вище зазначеній статистиці "рубікону" 32.5 % ! цілей - це наші БПЛА. 16.2 % - "засоби зв'язку" (серед них обладнання пілотів також) і 13% автотранспорт (тобто логістика).
Отож вони реалізують одне бачення. СБС реалізовує дещо інше, виконуючи багато зокрема загальної роботи для армії в ситуації перекосу по ресурсах із противником. Так, "50 тисяч убитих росіян" - це екстенсивна задача, нема заперечень. Її перевага у можливості порахувати результат та визначити успіх чи провал. Така концепція може комусь не подобатися, але поки нема кращої (включно зі спроможністю реалізувати), що ж, такий шлях.
У чому “інтенсивна” задача - це вже звісно для високих умів. Можу тільки припустити, що екіпажів БПЛА, які могли б спробувати в необхідній мірі ізолювати якийсь із районів наступу противника в плані логістики на постійній основі у відриві від гасіння пожеж у нас нема і не факт, що вони будуть. А якщо справа в тому як змусити краще працювати те, що є, то є можливість запропонувати інші таланти, ніж ті, що в наявності.
А тепер третє. Таке, чого точно не порахуєш. Дискусія про те чи варто підпорядковувати в наказному порядку підрозділи СБС корпусам/бригадам, у смугах яких вони працюють, будь яка однозначна відповідь на це питання упирається в те, що значна частина ефективних безпілотних підрозділів змогла вирости і розвинутися завдяки тому, що ці люди покинули свої бригади, де це було неможливо. Колись ми проходили схожий процес.
Тобто часто виходить так, що частини, які не змогли розбудувати власні підрозділи, хочуть командувати чужими. Є інші приклади. Наприклад, вигадана бригада могла зіткнутися з ситуацією, коли противник завдав ураження по половині їхніх екіпажів за один день. За один. Це була заслуга не лише противника, адже чомусь сусіди таких втрат не несли. Одна з причин - командири прийняли вольове рішення розташувати екіпажі певним чином, скажімо так. Результат - половина екіпажів на БГ за один день.
Як думаєте, чи варто довіряти в підпорядкування такому командуванню якийсь підрозділ СБС у його смузі? Так, може вони стануть трохи не так, як подобається бригаді чи корпусу, але не втратять боєготовність за один день і в подальшому кумулятивно дадуть більший результат. А якщо і справді екіпажі СБС - це менш, ніж 10 % від загального числа по ЗСУ чи СОУ (треба уточнити), тоді тим більше виникає питання...
Є випадки, коли підрозділи між собою горизонтально можуть налагодити процес досягнення якоїсь мети, а є випадки, коли навіть з напряму підпорядкованих сил командування з’єднання не здатне щось зліпити для виконання комплексної задачі. В такому випадку скільки екіпажів їм не дай, вони все одно не зможуть нічого організувати правильно.
Щодо правильного підходу до застосування людського потенціалу, то тут вже давно все сказано, додати нічого. Щодо забезпечення підрозділів БПЛА, то я переконаний, що має бути повне базове забезпечення для всіх підрозділів, а вже після цього питання бонусів. До речі, організація системи кастомізації засобів - окреме питання. Багато проблем походить звідти також.
І ще одна універсальна річ. Людська психологія диктує те, що ми часто апелюємо до того, хто впливовий, відомий, багато робить. Покладаємо на нього великий обсяг відповідальності. Тому не дивно, що багато каміння буде летіти в СБС навіть при високій ефективності. Це доволі зручний об’єкт для перекладення відповідальності в незручній ситуації.
З іншого боку, багато критики, які наче б то звучать в їх бік, насправді спрямовані або мають бути спрямовані трохи за іншою адресою, адже коло людей та інституцій, які формують стратегію та доктрину, не включає в себе лише певний перелік військових командирів.
Дякую за увагу.
Якщо хочете подякувати автору за матеріал, то можна тут: http://send.monobank.ua/jar/4mxJwUTytv
PayPal - [email protected]
Або підписатися тут: http://t.me/silukr
