Надумала робити серію дописів про жінок, які торували собі професійних шлях в музику. Сьогодні історія про першу жінку професійну віолончелістку. Я цей допис робила для свого викладацького блогу на сайті Buki, а тепер вирішила винести в окремий блог.
Ліза Крістіані (Lisa Barbier Cristiani), також відома як Еліза Крістіані, народилась в Парижі, в переддень Різдва 1827 року, тобто - 24 грудня, якщо що (чарівна дата, чи не так?)
Про її ранні роки життя і родовід мало що відомо (на жаль), дослідники її творчості вважають, що вона мала італійське походження. Навчатися грі на віолончелі вона почала в Едуарда Беназе і її виконавський дебют відбувся 14 лютого 1845 року в Salle des Concerts Herz (Концертна Зала Герц; була концертною залою у Парижі, яку збудував французький композитор і піаніст Анрі Герц, розташовувалася Зала Герца на Рю Де ла Віктуар, 48).
Ліза Крістіані вважається першою професійною віолончелісткою. Свою концертну діяльність вона розпочала в пізньому підлітковому віці. Перші гастрольні тури Лізи були в таких містах як Відень, Лінц, Баден-Баден, Реґенсбург та Гамбург. Виступ в Гамбурзі справив велике враження на слухачів на стільки, що виник величезний попит на портрет Лізи (той самий, що використано в дописі). Схоже, що любов до портретів знаменитостей має дуже давнє коріння, згодні?
Її рівень виконавської майстерності справив враження і на Фелікса Мендельсона (так, того самого, що створив відомий Весільний Марш) і він написав "Пісню без слів" - ліричну віолончельну п'єсу, та присвятив її Лізі Крістіані (і це написано в кожному примірнику і перекладенні цього твору). Твір відомий для тих, хто займався музикою, а якщо ви його не чули, то тут посилання на YouTube за яким можна подивитися і послухати ще одну прекрасну віолончелістку Жаклін Дю Пре, яка виконує "Пісню без слів".
Дещо згодом Ліза Крістіані їде в новий тур Європою і її концерти відбувають в містах російської імперії, серед яких була і наша Одеса. В результаті цього туру, король Данії Фредерік VII надав Лізі титул Камерного Віртуоза.
В 1852 році Ліза Кристіані приїхала в Київ, на запрошення Миколи Маркевича (український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор) і в цей час познайомилась з віолончелістом Адрієном-Франсуа Серве. В результаті цієї зустрічі вони втрьох проводять час в Києві займаючись музикуванням, а співпраця із Серве додає ще більше слави пані Крістіані.
Всього через рік після київських відвідин, в 1853 році, Ліза Крістіані їде з туром на Камчатку, там вона дає концерти в різних містах, завдяки чому стає першою європейською музиканткою (і не тільки серед жінок, а взагалі) хто гастролює Північною Азією. На далі, за планом пані Крістіані, після концертів на Камчатці, вона мала б поїхати на Кавказ, з іншим концертним туром. Перед початком кавказького туру Ліза відіграла концерт в Тобольську де, на превеликий жаль, захворіла на холеру. Хвороба змусила пані Крістіані залишатися в найближчому селі де 24 жовтня 1853 року Ліза померла, не доживши до 26 років всього двох місяців.
Вплив Лізи Крістіані на виконавське мистецтво безцінний. Її можна вважати бунтаркою, яка попри патріархальні заборони жінкам грати на віолончелях (саме через постановку), ризикнула присвятити життя музичній кар'єрі і стала всесвітньовідомою віолончелісткою. Неймовірно шкода, що її життєвий шлях був на стільки коротким, але тим не менше Ліза Крістіані, також відома як Еліза Крістіані, вписала своє ім'я в історію віолончельного мистецтва та й в історію музики загалом.
