Кохання величне. Кохання необхідне. Кохання прекрасне. Але кохання недостатньо.
Автор - Марк Менсон
Переклад - Валерій Загорський
В 1967 Джон Леннон написав пісню “All You Need Is Love” (“Все, що тобі потрібно - кохання”). Також він бив обох своїх дружин, покинув одного зі своїх дітей, вербально знущався зі свого менеджера гея та юдея із застосуванням антисемітських та гомофобних реплік, та одного разу заставив знімальну групу знімати його оголеним в ліжку протягом цілого дня.
Тридцять років потому Трент Резнор з Nine Inch Nails написав пісню “Love Is Not Enough” – “Кохання недостатньо”. Резнор, попри те, що він став відомим завдяки своїм шокуючим виступам на сцені, гротеску та неприємно вражаючих відео, повністю відмовився від наркотиків та алкоголю, одружився з жінкою, яка народила йому 2х дітей, та повністю скасував записи альбомів та тури для того, щоб залишатися вдома та бути хорошим чоловіком та батьком.
Один з цих чоловіків мав чітке та реалістичне розуміння кохання. Один із них – ні. Один із них ідеалізував кохання як ключ до розв’язку усіх його проблем. Один із них – ні. Один з цих чоловіків ймовірно був нарцисичним придурком. Один із них – ні.
В нашій культурі кохання ідеалізується багатьма людьми. Ми бачимо його величною панацеєю для всіх життєвих проблем. Наші фільми та наші оповідки та наша історія – все це возвеличує його як вищу мету життя, кінцевий розв’язок для всього нашого болю та страждань. І тому, що ми ідеалізуємо кохання, ми його переоцінюємо. Як наслідок, наші стосунки платять ціну.
Якщо ми віримо, що “все, що нам потрібно - це кохання”, як Леннон, ми більш схильні ігнорувати такі фундаментальні цінності, як повага, скромність та самовіддачу людям, за яких ми піклуємось. Зрештою, якщо кохання вирішує все, тому навіщо перейматися іншими питаннями – всіма складними питаннями?
Але, якщо, як Резнор, ми віримо, що “кохання не достатньо”, тоді ми розуміємо, що здорові стосунки потребують більш ніж чисто емоцій чи високих почуттів. Ми розуміємо, що є речі в нашому житті важливіші, ніж просто перебувати у стані закоханості. Й успіх наших стосунків спирається на ці глибші та важливіші цінності.
Три гіркі правди про кохання
Проблема з ідеалізуванням кохання полягає в тому, що це викликає розвиток нереалістичних сподівань про те, чим власне є кохання. Ці нереалістичні сподівання потім надалі підривають самі відносини, які ми так цінуємо та ставимо на перше місце.
Дозвольте мені проілюструвати:
Кохання не дорівнює сумісності.
Тільки те, що ви закохалися в когось, не обов’язково означає, що ця особа - хороший партнер для вас на тривалий час. Кохання - це емоційний процес. Сумісність - це логічний процес. І вони не завжди синхронізуються.
Можна закохатися в когось, хто не ставитиметься до нас добре, хто змушує нас почуватися погано стосовно себе, хто не поважає нас так само як, ми поважаємо їх, чи має таке дисфункціональне життя, що це загрожує нам занепасти разом з ними.
Можна закохатися в когось, хто має відмінні від наших амбіції чи життєві цілі, що протирічать нашим, хто має відмінні від наших філософські погляди чи сприйняття світу, що протирічать із нашими.
Можна закохатися в когось, хто підсирає нам та нашому щастю
Це може звучати парадоксально, але це правда.
Коли я думаю про всі катастрофічні стосунки, які зустрічалися в моєму житті або в електронних листах до мене, багато (або більшість) з них базувалися на початку на емоціях - вони відчувалися як “спалах”, який раптово проник в голову. Забудьмо, що він був наново звернений християнин алкоголік, а вона - ЛСДшна бісексуальна некрофілка. Просто так здавалося правильним.
І через 6 місяців, коли вона викидає його непотріб на галявину, а він молиться Ісусу 12 разів на день про її спасіння, вони озираються та дивуються - боже, де воно пішло не так?
Правда в тому, що воно пішло не так ще до того, як навіть почалося.
Коли зустрічаєтесь та шукаєте партнера, ви маєте використовувати не тільки ваше серце, але розум. Так, ви хочете знайти когось, хто змусить ваше серце тріпотіти, а ваші кишкові гази пахнути вишневими льодяниками. Але ви також маєте дізнатися цінності людини, як вона до себе ставиться, як поводиться з ближніми, їхні амбіції та світогляд взагалі.
Тому що якщо ви закохаєтесь в когось, хто не сумісний з вами… що ж, як одного разу сказав інструктор з лиж з Південного Парку, ви будете мати погані часи.
Кохання не вирішує ваших проблем із стосунками
Ми з моєю першою дівчиною були шалено закохані. Також ми жили в різних містах, не мали грошей, щоб бачитись, наші сім’ї ненавиділи одне одного, а тижні проходили в безглуздих сварках та драмах.
І кожного разу, коли ми сварилися, наступного дня ми зустрічалися знову, мирилися і нагадували одне одному, якими ми дурними стосовно одне одного, і що жодна з цих дрібниць не має значення, тому що, Боже милостивий, ми таааааакііііііі закохані, і ми знайдемо спосіб справитися, і все буде добре, лиш почекайте та побачите. Наша любов давала нам відчуття, що ми додаємо наші проблеми, хоча на практиці нічого не змінювалось.
Як ви можете уявити, ніякі наші проблеми не були вирішені. Сварки повторювали одна одну. Аргументи ставали все гіршими. Наша неможливість навіть помітити, що ми є тягарем на шиях один одного. Ми обоє були настільки поглинутими самими собою, що навіть не могли комунікувати достатньо ефективно. Цілими годинами ми балакали по телефону, нічого по суті не говорячи. Озираючись назад, не було надії протриває так довго. Та ж ми це продовжували три грьобаних роки!
Хай би не як – кохання переможе все, вірно?
Нічого дивного, що стосунки згоріли та розтрощились ніби дирижабль”Гінденбург” в великій калюжі палива. Розрив був жахливий. А важливий урок, який я для себе виніс, був такий:
При тому, що кохання дозволяє тобі почувати краще стосовно твоїх проблем із стосунками, воно не вирішує насправді жодної з твоїх проблем із стосунками.
Ось так працюють токсичні відносини. Емоційні американські гірки отруюють, кожне яскраве відчуття має більшу значущість та більш вірне, ніж попереднє, допоки є стабільна та практична основа під ногами, але колись велика хвиля емоцій прийде та змиє все нанівець.
Кохання не завжди варте самопожертви до іншої особи.
Одна з визначальних характеристик кохання до когось - те, що ти можеш мислити не тільки про себе та власні потреби, а й також подбати про іншого.
Але питання, яке не достатньо часто задають, – що саме ти приносиш в жертву, і чи воно варте того?
В любовних стосунках є нормальним обом людям час від часу жертвувати власними бажаннями, потребами та часом для іншого. Я б стверджував, що це є нормальним, та здоровим, та великою мірою тим, що робить стосунки величними.
Але коли це стає жертвуванням власною самоповагою, власною гідністю, власним фізичним тілом, власними амбіціями та життєвим призначенням, лише для того, щоб бути з кимось, тоді це те саме кохання проблематичним. Любовні стосунки передбачають доповнення нашої індивідуальної ідентичності, а не руйнування чи заміну її.
Якщо ми опиняємося в ситуаціях, коли ми толеруємо неповагу чи аб’юз стосовно нас, то ось що ми по суті робимо – ми дозволяємо нашому коханню заковтувати нас та зводити нанівець нас, і якщо ми не поводимо себе обережно, воно залишить від нас [лише] оболонки тої особистості, якою ми колись були.
Дружби тест
Одна з найдавніших порад про стосунки з книжок звучить наступним чином: “Ви з вашим партнером маєте бути найкращими друзями” більшість людей”. Більшість людей розглядають цю пораду з позитивного ракурсу: я маю проводити час з моїм партнером ніби з найкращим другом, я маю відкрито спілкуватися, так, як я це роблю з найкращим другом, я маю веселитися ніби з найкращим другом.
Але люди мали б також дивитися на це і з негативного ракурсу:
Ви б толерували негативну поведінку партнера, якби це робив ваш найкращий друг?
Дивовижно, якщо ми поставимо собі це питання відверто, в більшості нездорових та співзалежних стосунках, відповіддю буде “ні”.
Я знаю молоду жінку, що лиш нещодавно вийшла заміж. Вона була шалено закохана у свого чоловіка. Та попри того факту, що “між роботами” в нього була прогалина більше одного року, він не виказував інтересу в плануванні весілля, часто покидав її заради серфінг-подорожей зі своїми друзями, та її родичі та друзі почали висловлювати свою незавуальовану стурбованість стосовно нього, вона все одно щасливою вийшла за нього.
Але коли через певний час емоційний підйом після весілля пішов на спад, реальність запанувала. В рік, в якому вони побралися, він досі залишався “в пошуку роботи”, він засмічував дім, поки вона була на роботі, злився, якщо вона не приготувала йому вечерю, і коли вона висловлювала якісь скарги, він називав її “зіпсованою” та “зарозумілою”. А, і він досі полишав її заради серфінгу з друзями.
І вона опинилася в цій ситуації тому, що вона ігнорувала всі три жорстокі правди, згадані вище. Вона ідеалізувала кохання. Попри те, що в обличчя їй тицяли всіма червоними прапорцями, піднятими, поки вона зустрічалася з ним, вона вірила, що кохання є сигналом про сумісність їх стосунків. Але ні. Коли її друзі та родичі висловлювали сумніви стосовно нього під час підготовки до весілля, вона вірила, що кохання якимось чином вирішить їх проблеми. Цього не сталося. І зараз, коли все це звалилося в парку купу лайна, вона звернулася до своїх друзів за порадою – як вона може краще пожертвувати собою, щоб врятувати ситуацію.
А правда в тому, що це не спрацювало.
Чому ми миримось з такою поведінкою в наших романтичних стосунках, з якою б ніколи в житті не мирились від наших друзів?
Уявіть, ніби ваш найкращий друг з’їхався з вами, засмітив ваше житло, відмовлявся йти працювати або платити оренду, вимагав готувати йому їжу, злився та кричав кожного разу, коли ви висловлюєте претензію. Така дружба скінчилась би швидше, ніж акторська кар’єра Періс Хілтон.
Чи, наприклад, інша ситуація: дівчина чоловіка, яка є такою ревнивою, що вона вимагала всі паролі від його аккаунтів та наполягала на тому, щоб вона супроводжувала його під час його відряджень, щоби впевнитись, що його не звабить жодна жінка. Ця жінка була ніби Національне Агентство Безпеки. Його життя практично цілодобово була під наглядом, і ви можете собі уявити, як це впливало на його самооцінку - яка впала до нуля. Дівчина не довіряла йому нічого робити. Тож і він припинив собі довіряти.
І ось він далі залишається з нею! Чому? Бо він закоханий!
Запам'ятайте наступне:
Єдиний шлях повністю насолоджуватись коханням у вашому житті - це обрати щось ще важливе у вашому житті окрім кохання.
Ви можете закохатися з великою кількістю людей протягом вашого життя. Ви можете познайомитись із людьми, що вам підходять, і з людьми, які вам не пасують. Ви можете закохатись у здоровий спосіб, а можете закохатися у нездоровий спосіб. Ви можете закохатися у молодому віці, а можете закохатися у старому віці. Кохання не унікальне. Кохання не особливе. Кохання не є недоступним.
Але ваша самоповага такою є. Бо це є ваша гідність. Бо це є ваша здатність до довіряти. Ви можете пережити кілька любовних стосунків протягом життя, але коли ви якогось разу втратите вашу гідність або здатність довіряти, але їх дуже важко відновити.
Кохання це дивовижне переживання. Це один з кращих досвідів, яке може запропонувати життя. І це щось, що кожний має спробувати пережити та насолодитися.
Але як і будь-який інший досвід, він може бути як здоровий, так і не здоровий. Як і будь-який інший досвід, це не має право визначати нас, наші ідентичності чи наше життєве призначення.
Ми не маємо дозволити йому проковтнути нас. Ми не можемо пожертвувати наші особистості або самоцінність. Тому що в той момент, коли ми це зробимо, ми втратимо самі себе.
Тому що ми потребуємо ще чогось в житті, не лише кохання. Кохання чудове. Кохання необхідне. Але кохання не достатньо.
https://markmanson.net/love
