Буду потроху писати про мої захоплення, може, знайдуться однодумці, з якими можна буде обговорювати спільні (писатиму не в порядку важливості для мене захоплень, і вибірково - про ті, у яких хотіла б тут з кимось “співпасти”).
Самоцвіти мене цікавили з дитинства, певний час школяркою навіть подумувала, чи не вступати на геологію :) Зараз намагаюсь окреслити цей свій інтерес: він не (дуже) стосується промислових речей та ювелірної справи (пошуків, видобутку, обробки, тобто, статті про це я може б і почитала й навіть щось прокоментувала, але не більше) і зовсім не стосується езотерики та літотерапії. Я спілкуюсь з самоцвітами на виставках, де можна їх розглядати та брати в руки, приміряти прикраси, думати про сільмарили :) Колекції вдома не маю, лише окремі намистечка та персні, які цінні сродністю зі мною. Ношу далеко не завжди, але люблю брати в руки й милуватись. Мене не цікавлять гороскопні співпадіння, а тільки - мої міркування та мої відчуття, якісь асоціації. Остання з асоціацій виникла з льоду й полум”я: я вирішила, що сніжний обсидіан - це якраз воно (яра лава з вогнем вулкану винеслась у повітря й зустрілась зі снігом, тобто, взагалі-то, у сніжному обсидіані поєднуються всі чотири стихії). Була ідея зробити кулон із нього у білому хутрі (можливо, колись реалізую). Давно подобається напівпрозорий медовий бурштин, інтригує місячний камінь (колись, може, зустрінусь із своїм), інколи “заходить” кришталь, приваблюють самоцвіти з переливами й вкрапленнями різних кольорів (агат, яшма, варісцит та ін.)
Можливо, цей мій інтерес частково успадкований від далеких предків, серед яких були, за нашим родовим переданням, ювеліри в княжому Києві. Коли я після універу працювала деякий час у фондах Історичного музею, описувала, зокрема, колецію прикрас того київського періоду: там були і з самоцвітами, які щось до мене промовляли :)
Зараз із прикрас із самоцвітами мене цікавлять такі, які можна носити із повсякденним одягом, і які є так би мовити концептуальними (принаймні, для того, хто їх носить).
Раніше любила ходити на виставки самоцвітів та прикрас. Під час війни, зрозуміло, вони практично припинились (а магазини - це не те, там вільно з самоцвітами не поспілкуєшся). В юності відвідала музей бурштину в Паланзі, а потім - з родиною - аналогічний музей у Ризі - дуже пізнавально, цікаво, а от у Рівному - не вдалося, була там з колегами на науковій конференції, але часу на музей, на жаль, не вистачило. Сподіваюсь ще колись туди попасти. Однак на виставках - найкращі умови для побачення :) з самоцвітами, надіюсь, після нашої Перемоги вони відновляться.
Чи є тут, на Друкарні, ті, хто має подібне захоплення самоцвітами?
