Чи можна до символів звикнути як до буденної рутини, яку й не помічаєш? Можна. От тільки і коли не помічаємо, все одно вони впливають, і чим раніше ми їх бачимо навколо себе, тим чіпкіше, хай це і не усвідомлюється А якщо до того ж батьки змістовно звертають на символи увагу дітей змалечку, символи закарбовуються і “працюють” надійніше.
Український прапор з тризубом - це візуальне опертя патріотичного виховання (насамперед, від батьків) на прикладах патріотичної поведінки (від геройської, як от зараз на війні, коли за прапор б”ються) - до побутової (прапорець на одягу, згодом і постійно на шкільному піджаку/жакеті, на машині і на аватарках, прапор на вікні/балконі, вибір наших кольорів там, де це можливо).
Думаю, всі знають дію “виховання довкіллям”, символи там мають бути наші (тільки без попси-несмаку і, можливо, без нарочитого перебору), бо порожнє місце порожнім не залишаються, туди відразу всунуть символи ненаші. Ми це вже проходили, й тепер доводиться очищувати/трансформувати наш простір - утім, це нагода проявити творчу фантазію, ініціативність, вигадливість, вчитись не повбивати своїх :) у відповідних дискусіях.
От останній рік значно побільшало українських прапорів на будинках, магазинчиках, дитячих малюнках на асфальті, а також і жовто-блакитних кольорів у естетиці зовнішнього середовища (від парканчиків/лавочок і квітів на клумбах до великих муралів), і це добре, так і має лишатись. Жовто-блакитні речі виконують ще й іншу корисну функцію: вони зобов”язують/дисциплінують, тобто, незручно не підфарбувати, не підлагодити, не вимити.
Важливо давати простір та стимулювати творчість дітей в напрямку овласнення українських символів, давати їм можливість експериментувати, проявляти свої уподобання (та не забувати вчасно спрямувати їх з початку освоєння ними віртуального світу в гаджетах - там теж варто відразу “ставити український прапор”).
Відповідні зусилля батьків не пропадуть даремно. Життєствердна символіка українських кольорів зафарбує долю, де життя перемагатиме нежить, пісня - плач, і плідність - розруху. Український прапор надихає наших героїчний вояків, героїв українського спротиву на тимчасово окупованих українських теренах, волонтерів у закордонні та українців, які вперто працюють під ракетами (до речі, додає куражу працювати натхненно).
Мої розмальовані олівцями вирізані із студентського зошита українські прапорці, підсовувані у 80-ті в парти аудиторій червоного корпусу універу Шевченка, перелили свої кольори спершу у мої посвідчення співробітниці секретаріату НРУ, а згодом у дві стрічки, якими я загорнула свою дитину у її першу ковдру, та на значок всіх її шкільних жакетів, і тепер квітнуть на її улюбленій вишиванці (де вона тільки не побувала, а найбільше - на ній як на викладачці). Напевно, у багатьох із нас зараз стаються свої цікаві історії українського прапору - діліться ними, друзі! Хай наші особисті досвіди наповнюють наш спільний простір нашими кольорами, нашою енергетикою та притягають нашу спільну Перемогу!
З Днем українського прапору, друзі!
