Подивилась я кінострічку “Енола Голмс” і знайшла собі непахане поле ідей для довгочитів. Сьогодні про мистецтво, а точніше, про що нам розкажуть квіти на картинах відомих художників різних часів.
Чи можна до символів звикнути як до буденної рутини, яку й не помічаєш? Можна. От тільки і коли не помічаємо, все одно вони впливають, і чим раніше ми їх бачимо навколо себе, тим чіпкіше, хай це і не усвідомлюється. А якщо за них ще доводиться боротись...
Було це у 70-тих роках: господиня карпатської хати побачила на нас, дітях-туристах, лілеї з Дюма :) і подумала, що то пластові знаки. Те, що вона намагалась нам оповісти, стало зрозумілим пізніше, але запало туди, де був обіцяючий грунт...
Радянський монстр? Поза Оранти? Знести не можна залишити? Моя позиція базується на моєму сприйнятті Києва і всякого його спадку, і вона прагматична
Українка старокиївського роду
