Сьогодні я хочу звернутися до тих, хто займається психологічною допомогою,військових їх родин.
Люди добрі майте людяність, якщо до вас звертається за допомогою той хто тримає наше Українське небо, не виставляйте рахунок одразу. Не відлякуйте їх, бо вони і так ставляться із недовірою, до нас психологів:,Чим він мені допоможе, отой психолог? Або ,,Я не хворий , зі мною все ОК!” і т.д. і тому подібне. Та і ті хто уже проходив психологічну підтримку , ставляться до багатьох із нас із скептецизмом.
🔴 Вони не тільки від куль ламаються… А від нашої байдужості.
Сьогодні мені зателефонував ,мій друг- військовий. Ми трішки обговорили із ним особисті речі , він познайомив мене із своїми побратимами, які вийшли із ним трішки відпочити ,але і тут як завжди це буває , налетіли оті трикляті дрони, бо вони курсують далеко не лише на лінї зіткнення.Зв’язок перервався на жаль.Лише останє, що я почула:
“ Не витримую більше. Я так втомився”.
Ці слова не просто для пафосу були сказані, а пронизені на кінці —як біль? Невимовна туга і втома.
Але лише вчора я у поїзді почула , зовсім неприємну розмову,двох хлопців. Які вели розмову про психолога із госпіталю у Білій Церкві, який прийшов із листочком , де на автоматі записував, задаючи завчені протоколи-опитувальникі, написав щось, та пішов геть.А при виписьці вказано було КПТСР. Підійшовши до них, я подякувала їм за все, і запропонувала пригостити кавою.Бо коли я їду у відрядження , або із нього ,у мене завжди з собою термос із особливою кавою. Так ми розговорилися . І я дізналася , що не вперше після поранення вони звертаються по психологічну допомогу і їм реально допомогають, а от цей раз вони її взагалі не отримали,лише на бумазі написано було ,що їм було надано кваліфіковану психолгічну допомогу!!!!!!!????
От тому я і пишу звернення до своїх колег. Перше чим іти працювати із військовим, подумайте гарно: Ащо ви взагалі можете дати цій людині?Чи вартують ті гроші,які ви виставляєте в своїх прайсах-людського життя і здоров’я військових!
❗️Вони звертаються по допомогу — і натикаються на стіни.
На пафос. На бізнес. На холод.
Це не окей, коли:
— військовому виставляють рахунок, ще до того, як почули його голос;
— з ПТСР роблять «прибуткову нішу»;
— болю вже ніхто не дивується — «бо всі такі, приходять».
-і біль та розпач , у кожного -свої
💔 А потім ці хлопці мовчки йдуть. Не на прийом. У темряву. І ми втрачаємо їх — не в бою, а вдома, серед мирного натовпу, де їм кажуть:
«Дай гроші — тоді вислухаю».
⚠️ Ми як суспільство маємо схаменутись. Бо це не просто про психологію. Це — про виживання. Про людяність.
Не всім потрібно працювати безкоштовно — я це розумію. Але:
📌 Якщо ви фахівець — будьте насамперед людиною.
📌 Якщо ви втомлені — дайте хоча б направлення, контакт, тепле слово.
📌 Якщо не можете допомогти — не нашкодьте.
📣 Прошу: не ставте цінник на душу, яка ще вчора тримала небо.
Поки ми тут — вони мають знати: їх не зрадили. Їх пам’ятають. І є до кого прийти.
