Береш телефон, щоб подивитися, котра година. Ну або глянути, чи не написав хтось по роботі. Дрібниця, секунд на десять.
А потім — хоп! — ти вже знаєш, як якийсь мужик викопав басейн посеред джунглів, чому черговий депутат знову щось утнув і чим закінчився скандал між двома людьми, про існування яких ти ще пів години тому навіть не здогадувався.
А котра година — так і не подивився.
Та бляха, я ж просто хотів глянути час!
І найгірше, що ніхто тебе не змушував. Ніякий злий TikTok-менеджер не схопив за горло й не наказав додивитися ще дванадцять відео. Ти сам узяв телефон. Сам відкрив стрічку. Сам віддав їй шматок свого дня.
Мені ця історія дуже знайома. Настільки, що одного разу я подивився на свій смартфон і подумав: «А хто тут, власне, ким користується?»
Так поступово народився Amber Home — мій власний ретро Android-лаунчер. Не чарівна пігулка від прокрастинації. Не чергова спроба продати вам просвітлення за підпискою. А мій особистий експеримент: залишити смартфон розумним, але повернути собі право вирішувати, коли й навіщо я його відкриваю.
Смартфон за ціною літака. Щоб дивитися котиків у 120 герц?
Ви взагалі бачили, скільки сьогодні коштують нові телефони?
За деякі з них хочеться отримати додаткову послугу: нехай хоча б борщ варить. Або прасує труси. Ну серйозно, хоч щось!
А нам із року в рік продають той самий блискучий прямокутник: потужніший процесор, ще більше камер, дисплей, на якому можна роздивитися кожну шерстинку котика. І все це для того, щоб пальцем горнути нескінченну стрічку ще плавніше.
Прогрес, панове. Майбутнє настало!
Особливо смішно, коли ти купуєш пристрій за купу грошей, а потім шукаєш в інтернеті інструкцію «Як перестати весь час сидіти в телефоні».
Ми спочатку купуємо проблему з AMOLED-екраном, а потім шукаємо до неї антидот. Мені одному це здається трохи дурнуватим?
Dumbphone за ціну iPhone. А нахріна, якщо вже є Android?
Я давно придивлявся до minimalist phone і dumbphone. Концепція цікава: менше зайвого, більше тиші, нічого не відволікає.
Але є нюанс.
Деякі пристрої коштують так, ніби всередині живе крихітний буддійський монах, який особисто контролює твою цифрову карму. Ти платиш за те, щоб телефон умів менше.
Ні, я розумію ідею. Але не хочу міняти один дорогий гаджет на інший — ще й із купою обмежень.
Мені потрібні карти, камера, банківські застосунки, зв'язок, музика. Я не збираюся повертатися в кам'яний вік, якщо в мене виникла проблема з TikTok.
Пробував і мінімалістичні лаунчери для Android. Деякі гарні, деякі зручні. Але особисто мені чогось бракувало: десь усе занадто стерильно, десь заплутано, десь просто не ті відчуття.
А я людина проста й трохи лінива. Хочу, щоб телефон був зрозумілим, спокійним — і бажано не вимагав диплома інженера, щоб знайти список застосунків.
І тут я згадав Siemens ME45.
Siemens ME45. Той час, коли SMS була подією
Може, пам'ятаєш. Невеличкий міцний телефон, кнопки, янтарне підсвічування, простеньке меню.
Прийшла SMS — о! Хтось згадав. Радість!
Сьогодні телефон дзенькає вдесяте за годину, і хочеться винести його на балкон, обережно покласти на підлогу й провести з ним дуже серйозну виховну бесіду.
І ось я дивлюся на свій старенький Redmi K40 Gaming. Працює? Працює. Заліза вистачає? Для моїх повсякденних справ — так.
Навіщо мені новий смартфон? Може, спробувати зробити зі старого щось таке, від чого знову буде приємно брати його до рук?
Не буквально перетворити Android на Siemens. Я не настільки чарівник. А повернути відчуття: зрозуміле меню, кнопкова навігація, приємна стримана палітра, жодного цирку з іконками.
Так з'явилася перша янтарно-чорна оболонка. І я, здається, трохи поїхав дахом. У хорошому сенсі.
Операція «янтарна цеглинка»: кнопки, звуки і дорослий дядько з LEGO
Мої знання Android-розробки на старті були, м'яко кажучи, не космічного рівня. Тому я почав розбиратися за допомогою штучного інтелекту — читати, пробувати, лаятися, виправляти, знову пробувати.
Зробив меню. О, гарно!
А якщо додати звуки кнопок?
Ооо, працює!
А якщо намалювати екранні кнопки, як у старих телефонах?
А якщо ще й вібрацію, щоб натискання відчувалося пальцями?
І ось я сиджу, доросла людина, радію якійсь вібрації так, ніби щойно запустив власний супутник на орбіту.
Якщо в тебе колись був конструктор LEGO, то ти зрозумієш. Ти начебто планував зібрати невеличкий будиночок, а о третій ночі вже будуєш космодром. Бо цікаво, чорт забирай!
Звісно, були й помилки. Щось зламав, щось переробив, над чимось сидів довше, ніж хотілося. Але найкраще відчуття — це коли придумав, зробив, натиснув і воно справді працює.
Саме так маленька забавка поступово стала проєктом Amber Home.
Але потім я згадав, заради чого все почалося.
Гарний екран — це добре. А котики все одно чекають
Можна хоч золотом покрити іконки, але якщо я кожні п'ять хвилин лізу в соціальні мережі, то який із цього цифровий мінімалізм?
І я почав експериментувати не лише з красою, а з поведінкою.
Наприклад, із тим, щоб відволікаючі застосунки не маячили перед носом у робочий час. Пробував приховувати їх у лаунчері за розкладом, а потім дивився статистику використання телефона.
Мій внутрішній діалог був приблизно таким:
«Ану глянь новини. Там точно щось важливе!»
Ні.
«Ну TikTok на п'ять хвилиночок...»
Теж ні. Застосунок не підсовують мені під палець щоразу, коли я розблоковую телефон.
І приблизно за тиждень я помітив, що став значно менше часу проводити в соцмережах. Це мій особистий досвід, не клінічне дослідження і точно не обіцянка, що всім спрацює так само.
А тепер чесна частина, яку маркетолог із красивою посмішкою, мабуть, порадив би вирізати.
Якщо я таки відкривав соціальну мережу, її нескінченна стрічка нікуди не зникала. І залипнути можна було, як і раніше.
Бо лаунчер не перевиховує TikTok. Він керує власним домашнім екраном, а не тим, що роблять чужі застосунки всередині.
І все ж цей простий експеримент показав мені важливу річ: іноді для зміни звички достатньо перестати щосекунди підсовувати собі спокусу під ніс.
Hardmode: зумери, приготуйтеся, зараз буде боляче
А потім я згадав ще один прекрасний винахід людства.
Кнопки.
Так, ті самі, фізичні. Якими ми колись набирали SMS зі швидкістю кулемета і навіть не дивилися на клавіатуру.
І я зробив навігацію D-pad: вгору, вниз, підтвердити. Ти пересуваєшся меню крок за кроком, а не тицяєш куди заманеться.
Звучить як крок назад? Можливо.
Але ось прикол: поки ти доходиш до потрібного застосунку, іноді встигаєш спитати себе: «А воно мені зараз взагалі треба?»
Іноді відповідь — так. І це нормально. Іноді — ні. І тоді рука спокійно кладе телефон назад.
Я назвав посилений варіант Hardmode. У ньому всередині самого Amber Home звичні прямі торкання елементів інтерфейсу обмежені, а керувати можна через екранний D-pad. Режим добровільний, і з нього можна вийти. Ніякої магічної блокади всього Android.
«Я не хочу тупий телефон. Я хочу, щоб розумний телефон перестав робити дурня з мене».
Ось і вся філософія. Ми не лікуємо людство насильно. Просто додаємо невеличку паузу між імпульсом та натисканням.
Як я перестав тікати в телефон, але знову почав любити телефон
І тут стався найкумедніший поворот.
Я почав рідше бездумно відкривати смартфон — і водночас мені знову стало приємно ним користуватися.
Не тому, що він став швидшим чи отримав сімнадцяту камеру. А через янтарну палітру, знайомі кнопки, звуки, простоту й відчуття, що я сам налаштував цю штуку під себе.
Це як відреставрувати старий велосипед. Він не почне літати, зате ти знаєш кожну гайку й радієш кожній поїздці.
Раптом з'ясувалося, що моєму Redmi не конче потрібно на пенсію. І моєму гаманцю, до речі, теж від цього легше.
Звісно, якщо тобі потрібна нова камера, краща батарея чи певні можливості заліза — новий смартфон може бути абсолютно виправданим. Але міняти пристрій лише тому, що старий уже набрид, — не завжди єдиний вихід.
А якщо в людини ще й очі не як у орла?
Є й особистіша причина, чому мені важливий інтерфейс.
Я не бачу одним оком. Тому читабельність, контраст, розмір елементів і зрозумілий фокус навігації для мене не абстрактні дизайнерські терміни.
Я хочу, щоб надалі Amber Home був зручнішим також людям зі слабшим зором або тим, кому важко розібратися в перевантажених меню. Не обіцяю, що вже сьогодні це універсально доступний застосунок: такі речі треба перевіряти на реальних пристроях і з реальними людьми.
Просто мені здається, що сучасний інтерфейс не зобов'язаний бути цирковою афішею, аби залишатися корисним.
«Хороший телефон — не той, що постійно привертає твою увагу. А той, що мовчки допомагає, коли він тобі потрібен».
Що таке Amber Home і що в ньому вже є?
Коротко й без рекламної локшини: Amber Home — незалежний Android-лаунчер. Він замінює домашній екран, а не всю операційну систему. Android, звичайні застосунки, камера, карти та банк залишаються. Усередині Amber ти сам вирішуєш, як виглядає меню та як ним користуватися.
Можливість | Стан / чесне пояснення |
|---|---|
Ретро-домашній екран, пошук і запуск застосунків | Є у робочому прототипі; остаточну стабільність бети ще перевіряємо |
D-pad навігація | Є всередині Amber Home; це не керування всіма сторонніми застосунками |
Hardmode | Є як необов'язковий режим для інтерфейсу Amber; це не системний блокувальник |
Теми та візуальні налаштування | Є в прототипі; склад конкретних тем у бета-збірці буде уточнено |
Приховування застосунків за розкладом | Мій експеримент; не обіцяю включення до найближчої бети без перевірки |
Розширені профілі, месенджер, інші ідеї | Можливі напрямки на майбутнє, а не готові функції |
Отже, головний задум — не купувати «дурний» телефон, щоб утекти від розумного, а залишити всі корисні можливості Android і прибрати частину цифрового шуму з домашнього екрана.
Ну що, перевіримо, чи не один я тут такий дивний?
Мені, звісно, подобається мій янтарний цеглинчик. Але є невеличка проблемка: я його автор. А автор часто дивиться на свій витвір очима закоханого батька, навіть коли в нього десь стирчить кривий болт.
Тому я готую обмежене бета-тестування Amber Home й хочу знайти людей, які готові спробувати його на звичайному Android-смартфоні.
Мені цікаво не лише «вау, красиво», а конкретно:
чи зрозуміло, як користуватися D-pad і повернути звичайне керування;
чи не заважає Hardmode робити повсякденні справи;
чи хочеться залишити цей лаунчер хоча б на тиждень;
що незручно, дратує або відверто не працює.
ПОСИЛАННЯ НА БЕТА-ЗАПИС - https://garretrenard.github.io/amber-home/
Якщо тестування ще не відкрите — просто напиши в коментарях, що хочеш долучитися. Я не буду вдавати, що в мене вже готовий великий реліз у Google Play, якщо це не так.
Про гроші. Бо навіть янтарна ностальгія не живиться від святого духу
Я створюю цей проєкт в Україні, маючи дуже скромний бюджет. Зараз живу на невелику пенсію, тому кожна платна підписка на інструменти розробки — це реальна стаття витрат.
А ще дуже допомогла б проста зарядна станція, щоб відключення світла не перетворювали розробку на квест «встигни зберегти все до темряви».
Якщо хочеш підтримати — можна переказати невеликий донат. Це добровільна підтримка роботи над проєктом, не передзамовлення платної версії й не обіцянка довічного Pro-доступу.
https://secure.wayforpay.com/donate/amberhomeua
І якщо донат зараз не на часі — жодних проблем. Коментар, тестування, чесна критика або розповідь про проєкт теж дуже допомагають.
Можливо, врешті я створю щось корисне. А можливо, просто вдруге винайшов Siemens. Але принаймні спробував, а не подивився ще сто мотиваційних відео про те, як колись почну.
І знаєш що? Уже заради цього було варто підняти дупу з дивана.
