Ну що, впізнаєш цього типа в дзеркалі? Так-так, це ти. Очі трохи припухлі від постійного скролінгу стрічки, де черговий успішний успіх тицяє тобі в обличчя своїм “ламборгіні” або обіцянками легкого успіху “майже без вкладень”, а ти в цей час кутаєшся у свої затишні фантазії на Мальдівах, намагаючись сховатися від реальності. Ти ж знаєш цей стан, правда? Коли здається, що твоє справжнє, яскраве, сповнене шампанського та перемог життя почнеться... ну, точно не сьогодні.
Може, з понеділка? Або коли виплатиш кридити? Може коли війна закінчиться? Або коли діти виростуть, чи коли на ютуб-каналі стукне мільйон підписників. Ти живеш у режимі “чернетки”, переконуючи себе, що зараз - це так, репетиція, підготовка до чогось великого, потужного, наааадддпотужного. А поки що можна потерпіти, походити в старих кедах і поїсти з тріснутої тарілки, бо святковий сервіз - то для особливих гостей, які ніяк не прийдуть. Друже, прокинься: “гості не прийдуть”, а ти просто просираєш свій єдиний екземпляр життя, Є ДИ НИЙ! Так що не НИЙ 🙂
Чому ми перетворилися на професійних “почекунів”?
Давай чесно: ця проблема не виникла з нізвідки. Ми - покоління цифрових інфантилів, яке боїться відповідальності, як вогню. Ось не треба ображатися. Так я вже старий дідуган, ну майже, та я теж не люблю відповідальність. Мені все більше хочеться до мами на ручки як в дитинстві. Але я живу за принципом - “взям м’яч, значь …уячь”, “ніхто крім нас…” і все таке інше.
Багато хто з нас спеціально обирає оверсайз-одяг, бо підсвідомо це дає відчуття, де ти - маленька дитина, яка ні за що не відповідає. Це такий собі соціальний тренд: ми хочемо кайфувати тут і зараз, але не хочемо нести відповідальність за матеріальне забезпечення цього кайфу.
Не помічав цього? Зверни увагу, що навіть люди 30+, 40+ обирають одяг як “молодь”, щоб відчути той кайф безтурботності, “покукізму” на оточуючих і оточення. Бо коли ти вдягнешься в гарний костюм, або підбори, то в тебе будуть виникати зовсім інші відчуття. Перевір на собі. Поки писав, спіймав себе на думці що я вже 100 років мабудь не бачив дівчат в платтях та на каблуках 🙁
Нам простіше купити черговий курс “Як стати успішним за три дні” або “Червону таблетку” від чергового коуча, ніж реально щось змінити. Ми заковтуємо ці курси, як дурні, сподіваючись на магічну трансформацію, але нічого не відбувається, бо ми просто перекладаємо відповідальність на “таблетку”, яка не працює.
Я так взагалі чемпіон з цієї теми. Скільки я бабла вклав у всю цю маяню… Шукав якісь секретні секрети, лайфхаки та інші скарби, але...
Коріння цієї хвороби - у нашому дитинстві та забезпеченості батьків. Доречі знімав відос на схожу тему, можна подивитись за лайк підписку та коментар :) Дивитись тут:
Сучасне покоління часто має все необхідне з народження: iPad, телефон, доступ до будь-якої інформації. Батьки створюють максимально зручні умови, і в результаті вони виростаємо з очікуванням, що їм всі винні: і квартиру у 18 років, і зарплату у 2000 доларів за “просто так”.
А ще нас навчили, що радість і щастя треба заслужити.
“Отримав 4? А чому не 5?”.
“Отримав 5? Це всього лише домашня робота, подивимось, що буде за контрольну”.
“Молодець, та можна булоб ще краще”
Так формується сценарій: ти не маєш права бути задоволеним собою, поки не досягнеш якоїсь ефемерної супер-мети.
Ти можеш вважати що твоє життя зміниться коли ти переїдеш в іншу країну, місто, Марс - що справжнє життя почнеться тільки там. Але спойлер: воно не починається. Навіть ставши топ-блогером, ти будеш прокрастинувати, бо внутрішня порожнеча не зникає від зміни статусу.
Щоб ти зрозумів, у якому цифровому стійлі ти опинився, поглянь на цю таблицю:
Критерій порівняння | “Цифрова курка” | "Мисливець” |
|---|---|---|
Споживання інформації | Скльовує дешевий, примітивний цифровий шум. | Обирає тільки “свіже” та інтелектуальне. |
Відповідальність | Перекладає на коучів, курси та “чарівні таблетки”. | Бере повну відповідальність на себе. |
Ставлення до ресурсів | Очікує на ману небесну або батьківську допомогу. | Розуміє, що все потрібно заробити “кров`ю”. |
Реакція на виклики | “Мені все пофіг”, втеча в онлайн або оффлайн вечірки. | Вивчає ситуацію, діє всупереч локдаунам та кризам. |
Стиль життя | Синдром відкладеного життя: “колись потім”. | Принцип “Хочу - можу - роблю”. |
Ну а якщо ти не можеш зрозуміти в якій стадії ти знаходишься зараз, я розробив невеличкий тест який можна пройти натиснувши на посилання https://t.me/scaryGLife_bot?start 🥰
Цифрова м’ясорубка та `люди-краби`
Сьогодні дурний комп`ютер переміг людину середнього розуму. Якщо ти просто споживаєш те, що тобі підсовують соцмережі, ти - частина стада, яке годують цифровими субпродуктами. Це не натуральна їжа, це - інформаційний бруд, який “цифрові курки” заковтують, бо вірять, що це зробить їх щасливими на коротку мить.
Крім того, навколо тебе повно “людей-крабів”. Знаєш про феномен відра з крабами? Якщо один намагається вибратися на волю, інші не допомагають, а хапають його і стягують вниз. Твоє оточення може казати: “Нащо воно тобі треба?”, “Куди ти лізеш?”, “Іди працюй в АТБ!”. Це найшвидший шлях поховати себе заживо.
Як каже народна мудрість із джерел:
“Справжнє життя - це не результат, а процес. І бути щасливим треба намагатися тут і зараз, незважаючи ні на що”.
Мудрий нарід
Як вийти з цього коматозу? (Практичний посібник)
Якщо ти не хочеш у 76 років оцінити своє життя на “трієчку” і жалкувати про те, чого не зробив, ось тобі план дій:
Припини терпіти. Склади список усього, що тебе бісить: від поганої інфраструктури до колеги, який відпускає їдкі зауваження. Напиши навпроти кожного пункту, що ти зробиш, щоб це припинити. Починай з дрібниць. І бажано щоб без криміналу щодо колег 🙂
Вдягни ті білі кросівки. У мене білі кросівки пролежали в коробці більше року, бо я чекав “особливого випадку”, а на заваді ставали то дощ, то вітер. А коли наважився, відкрив коробку а там вже трохи пожовтіла підошва. Не будь як я. Кожен день твого життя - це і є особливий випадок. Вийми святковий сервіз, вдягни святковий спортивний костюм чи сукню та йди гуляти.
Техніка “Тут і зараз”. Коли відчуваєш, що знову полетів у “світле майбутнє”, поверни себе в тіло. Що ти відчуваєш прямо зараз? Яка рука важча? Які запахи ти чуєш?. Це моментально збиває пиху з твоєї тривожності.
Енергетичний аудит. Перед тим як планувати чергове “завоювання світу”, запитай себе: “Чи можу я зробити щось для мети ЗАРАЗ?” та “Чи є в мене на це енергія?”. Якщо відповідь “ні” - йди відпочивай. Відпочинок - це не гріх, а необхідність. Але не роби це звичкою. Інколи треба напрягти свої батони і діяти навіть через “танунафіг”.
Розбивай глобальне на шматочки. Велика мета - це круто, але святкуй маленькі перемоги. Підняли зарплату? Порадій! Схуд на 2 кг? Красавчик! Не знецінюй свої успіхи, бо голос із дитинства завжди буде бурчати, що “цього недостатньо”.
Стань “МИСливцем”. Перестань скльовувати примітивну цифрову інформацію. Шукай нішеві знання, ставай індивідуальністю. Не бійся бути не таким, як сіра маса.
Припини шукати “чарівну таблетку”. Ніякий коуч, якому ледве виповнилося 25 років, не вирішить твої проблеми за один курс, навіть за трикурси Тільки твоя діяльність, твій досвід і твої “гулі” на лобі мають значення.
Твоє життя - це не комп`ютерна гра, де можна завантажити збереження. Минуле не повернути, майбутнє невідоме, є тільки цей момент. Якщо ти не почнеш жити зараз, ти ризикуєш замість “синдрому відкладеного життя” отримати “синдром упущеного життя”.
Тож припини чекати на понеділок. Понеділок вже настав. Роби!
