Нехай бандура то, або ж фортепіано,
Задати ритм, обрати вдалий темп,
І грати впевнено, нехай не всім цікаво.
�
Бо в тій мелодії - історія твоя,
І хай комусь вона не милозвучна,
У кожного свій інструмент життя,
Ті інструменти не завжди співзвучні.
�
Знайдуться ті, хто будуть поруч грати
Один куплет, або, можливо, два,
І буде той, з ким схочеш ти складати
Одну мелодію на цілих два життя!
�
Важливо не створити какофонію,
Спинитись варто, коли ріже слух,
Побути в тиші, віднайти гармонію,
І попрощатись з тим, хто вже не друг.
�
Багато буде злісних слів летіти,
Що боязка, що тиха та слабка…
Образи в душу спробуй не впустити,
І знов берись до клавіш чи смичка!
