Ми всі чекаємо чудес — не тільки перемоги та справедливого миру на нашій землі, але й у особистому житті: хтось — чуда здоров'я, хтось — у сім'ї, хтось — у фінансах.
Що ж потрібно, щоб сталося чудо?
Буду щирим: пульт до чудес — не в наших руках. Ми не можемо натиснути кнопку, і все станеться. Чудеса творить Господь. Він — Бог, Цар, Чудотворець.
Але чи є щось, що залежить від нас? Чи можемо ми приготувати шлях для чудес? Чи прибрати перешкоди?
Переглядаючи Біблію, аналізуючи власне життя та життя багатьох людей, я побачив: для чуда потрібні два крила — віра та освячення.
1. Віра — перше крило
Біблія каже: «Без віри догодити Богові не можна». Навіть маленька віра, як зерно гірчичне, може рухати гори. Але без віри Господь обмежений нашим невір'ям (як у Назареті).
Ми звернемося до події, якої ізраїльський народ чекав дуже довго. Це подія входу в Обіцяну землю — момент, що торкався сердець ізраїльтян протягом поколінь. Вони дивилися вперед, намагаючись здогадатися: «Коли ж нарешті це станеться?»
Євреї стоять на порозі Обіцяної землі. Вони дійшли до Йордану. Ще трохи — перетнути цю річку, і нарешті звільнити землю. Бо Ханаан понад 400 років був окупований ханаанеями, які наповнили його злом. Ізраїль йшов до кордону з Ханааном цілих 40 років пустелею. І ось вони на межі, в передчутті прориву: зараз буде наказ, і ми підемо вперед!
Але чомусь цей наказ відкладається... Відкладається... І відкладається... Нічого це вам не нагадує?
Перш ніж провести народ через Йордан, лідер Ісус Навин спочатку посилає розвідників за лінію фронту. Вони повертаються з новинами.
«І сказали вони до Ісуса Навина: „Справді Господь дав у нашу руку всю цю землю, а всі мешканці цього краю омліли зо страху перед нами“.»
Ісус Навин рано-вранці рушив з усіма ізраїльтянами. Через три дні урядовці пройшли по табору і проголосили: «Коли побачите священиків і левитів, котрі несуть Ковчег Заповіту Господа вашого Бога, — вставайте і вирушайте за ним».
І далі Ісус велів народові: «Освятіться, бо завтра Господь чинитиме чудеса поміж вами».
У цій історії Ісус Навин посилає вперед Ковчег Заповіту — символ Божого Слова. Священики несуть його попереду, а народ — за ним.
Це символ: не ми самі рухаємося, а пускаємо вперед Боже Слово. Віра приходить від слухання Слова Божого. Треба стати на Боже Слово, будувати на ньому життя і віру.
2. Освячення — друге крило
Ісус Навин каже: «Освятіться, бо завтра Господь чинитиме чудеса поміж вами».
Освячення — це дозволити Богові забрати все, що заважає прийняти чудо.
Я бачив християн, які сильно стоять у вірі, сповідують обітниці, але не отримують чудес через брак освячення. І навпаки — дуже святі, смиренні, але без дерзновення віри.
Нам потрібні обидва крила!
Для євреїв «освятіться» означало фізично омитися, струсити пил пустелі, завершити старий шлях і піти в нове.
Сьогодні: приготуй душу і серце. Залиш сліди минулого. Три речі, які потрібно відкинути:
Невдачі та поразки минулого
Образи та непрощення
Гріхи
Перше: Не тягни вчорашні невдачі
Багато людей застрягають у досвіді пустелі — помилках, поразках, почутті провини. Це краде дерзновення приходити до Бога.
Якщо після покаяння чуєш докір — це вже не Дух Святий, а диявол. Бог прощає і більше не згадує! Він кидає гріхи за спину, в морську пучину, відділяє як схід від заходу.
Ісус Христос уже покараний за нас. Досить! Перестань самобичування. Концентруйся на тому, що зробив Ісус на хресті.
Усвідомлення прощення дає силу не повторювати гріх. Спочатку Ісус сказав жінці: «І Я не суджу тебе». А потім: «Іди і більше не гріши».
Один служитель подолав залежність від порнографії, коли перестав судити себе і почав дивитися на себе як на праведника в Христі, а не раба гріха.
Ти — Божа дитина! Ти переможець у Христі!
Друге: Не тягни вчорашні образи
Образи — бетонна плита на душі. Від них хвороби, безсоння. А той, на кого ображаєшся, часто навіть не знає.
Під час війни прощення агресора — складне, політичне питання. Ми ще в процесі, не знаємо всього. Закликати до прощення жертви зараз нелогічно. Повернемося до цього після справедливого миру.
Але на особистому рівні: непрощення блокує чудеса. Скільки разів молився за зцілення — і відкривалося: є образа на близьких.
Ми прощаємо, бо усвідомлюємо, скільки прощено нам. «Прощайте, як Я у Христі простив вас».
Прощення починається з рішення. Рана заживає з часом, але рішення — початок зцілення.
Третє: Не тягни вчорашні гріхи
Гріх руйнує, калічить. Але Господь Ісус Христос хоче простити! Він любить тебе таким, як є. Кажи: «Господи, прости, очисти».
Висновок
Для чуда потрібна віра і готовність прибрати перешкоди разом з Богом.
