Останнім часом мені на очі попадається занадто статей про те, наскільки токсична фраза «ми всі одна сім’я», і що треба тікати з такої компанії/команди, де це використовується. Чому? Бо багато хто чув цю фрази, а насправді під нею розумілось: ви будете тут прикривати самого непутьового «родича», овертаймити безкоштовно в будні і вихідні і вам за це ніхто навіть спасибі не скаже.
Особливо я в самій цій фразі не бачу нічого поганого. Ба більше, я завжди стараюсь зробити зі своєї команди таку «сім’ю». Де кожен буде підтримувати одне-одного, де відкрито можна сказати про всі проблеми, переживання, задати всі питання. Фактично всі в команді – стають твоїми друзями. Ти можеш на них покластися, але ти так само і виручаєш їх у складний час. Такий підхід допомагає пережити багато складних моментів на проекті. Але при цьому ми всі стараємось бути професіоналами, з гумором, з фирками (бо з ким не буває) але кожен старається робити свою справу. Приймати і давати допомогу. Звісно, невід’ємною частина є взаємоповага і справедливість (лідер команди і має це забезпечувати).
Звичайно, бували у мене команди, які не бажали «персоналізованого» спілкування і лише з 9 до 18 і відчепіться. Ні гумору з підколами, ні смол-токів, тільки робочі питання і нічого більше. І цілі проекти так робились, але задоволення від роботи було приблизно нульове. І коли я потрапляю в нову команду і хочу зробити з неї «сім’ю» я розумію, що зараз мене зустрінуть негативом. І все лише тому, що є велика кількість людей, які такою схемою просто «вичавлюють всі соки» з кожного члена своєї команди/компанії. І так стає погано, від того, що можливість створити справді сімейно-дружньо-ефективний механізм сприймається «в штики». Завжди себе тепер стримую від цієї фрази. Чи можливо я просто плетуся десь в хвості і те, що я створюю такі команди – це вже давно минуле, не ефективне і треба не так?
