Передмова
Так тут міг бути вступ в якому я описую важливість води в культурі наших предків, але його тут не буде. Це трішки нудно(такий в мене на момент написання статті). І втому, що сталось з Каховською ГЕС винна тільки русня, герої сьогоднішнього допису тут не причому.
Також в цьому довгочиті окрім описів духів водойм є згенеровані за допомогою ШІ Midjoyrney їх образи.
Вступ
Ласкаво просимо у витончено-смішний світ мітологічних духів води, де таємниці розкриваються з натяком гумору!
Підпливайте разом з нами у хвилі містичного шарму, де водяники і русалки зближуються з людьми, переплітаючи таємницю з розпусним жартом.
Розкрийте двері до магічного світу з усмішкою на губах, готуючись до кумедних випробувань та дивовижних знайомств. Запасайтесь гарним настроєм та сенсом пригоди, адже цей шалений шлях захопить вас у свої обійми міфологічного чуда!
Водяник
Першим ми знайомимось з тим що з води й у воді.
Народженням Водяника вважають момент коли вода отримує певного роду свідомість. Так можна сказати що Водяник уособлює собою егрегор водного об'єкта та його жителів. Є сином водойми.
Він є володарем прісних водних просторів. Має багато “прийомних” доньок — русалок, але про них пізніше. Також має помічників чоловіків потопельників, також може брати на навчання потерчат.
За найпопулярнішим описом водяник це дід з сивою або зеленою бородою, зажди голий, з великим животом та наче у потопельника обличчям. Має довгу бороду що вся в жабуринні та баговинні. Ніхто не знає має він ноги чи хвіст, бо завжди по пояс.
Також Водяник прекрасний перевертень, може стати собакою, свинею, колодою, конем, рибиною або ще кимось кого ви можете уявити, і навіть людиною… А як же його розпізнати в людській подобі? Все просто, в нього з лівої штанини крапає вода, тому місце де він стоїть завжди вологе.
Одна з його улюблених забав — кататись на сомах. Тому не треба ніколи лаяти сомів, та зайвий раз подумати чи треба їх ловити, бо це може збісити сина водойми. Але на цьому розваги його не закінчуються. Він дуже полюбляє розігрувати рибалок. Може прикинутись рибою, та рвати рибацькі сіті. Може коли рибалка витягує улов перетворитись в мерця, а як опиниться на березі ожити, та з реготом стрибнути в воду. А якщо рибалка принесе додому перевернутого Водяника додому, то з хатою можна попрощатись… Але це все розваги, якщо розгнівати його він може зруйнувати греблю, заховати рибу, підтопити село, перевертати млини, рвати сіті, перевертати судна.
Задобрювали Водяника і рибалки, і пасічники, мірошники та господині різними способами. Приносили в дари чорних півнів, свиней або цапів, також приносили йому в дар свіжий мед, качок гусей. А якщо Водяник був в ярості, то біля греблі закопували кобилячу голову та проводили ритуал утихомирення водяного господаря. А якщо водяник схопить чоловіка, то єдине як він може відкупитись — це віддати йому новонароджене дитя.
Русалки
Слухняними доньками Водяника стають потопельниці, як тільки вони стають духами води, то отримують нечувану вроду, не зважаючи в якому віці вони потонули. Не пам’ятають Русалки ні свого імені, ні попереднього життя. Також русалками стають потерчата через 7 років, якщо їх душу не врятувати.
Русалок ви можете впізнати за шкірою блакитного або синього кольору, великим чорним або зеленим очам, довгим віям, за шикарним зеленим розпущеним волоссям, тендітним та довгим рукам. В іншому на вигляд це звичайні дівчата, тільки мають перетинка на пальцях ніг. На голові носять вінок з осоки або верби. Цікаво, як до цього ставиться Вербиця.
Особливе значення має для Русалки її волосся, коли вона їх розчісує то прикликає дощ, а якщо її розізлити, то Водяниця буде довго розчісувати своє волосся, з якого натече стільки води що затопить село.
Русалки оберігають поля від підтоплення та посух, насилають благодатні дощі. Полюбляють пустувати, можуть залоскотати до смерті, або перевернути човен рибалки.
Також під час Навського тижня, вони своїми танцями та співом можуть заманити дівчат у воду та втопити, і повнити ряди своїх сестер. А хлопців вони заманюють в воду викрикуючи чоловічі імена, а якщо відгукнутись на ім’я та залоскоче до смерті хлопця.
Оберегом від Русалок були пучечки полину або любистку, так щоб їх було видно здалеку, наприклад до хрестика або намиста. Натільний хрестик, сіль або метал супротив русалок марні. Що їх споріднює з мавками — це любов до загадок (освіта найкращий оберіг). Їх загадують русалки по три, якщо на одну не відповість — залоскочуть до смерті.
В Купальську ніч дочки Водяника виходять на берег, розпалюють багаття та стрибають через нього та посипають голову попелом. Якщо забрати хоча б одну іскру, то під час грози вони будуть приходити та кричати, щоб її їм віддали.
Криниця
Криниця — це дух водяних ключів, та мешкає вона у колодязі або джерелі.
Молоді та вродливі дівчата, ошатно вбрані з довгим русявим волоссям. Чим краще має вигляд Криниця, тим краще люди доглядають за джерелом питної води. Вона не боїться показуватись на очі людям.
За віруванням це не просто духи води, а напівбогині родючості, багатства та здоров’я.
Мають при собі завжди люстерко, якщо його розбити, то зникне уся вода.
На великі свята криниці або джерела треба почистити та прикрасити квітами. А на Різдво господар повинен кинути в криницю три ложки куті.
Також криничною водою повитухи обирали новонародженій дитині очі, ротик, руки, ніжки, голівку. А при важких родах просили в Криниці допомоги.
Якщо криницю занедбали, то вона може покинути її або почати мстити недбалим господарям надсилаючи хвороби, біди та нещастя. Щоб отримати прощення треба перепрошувати перед Криницею та привести джерело в порядок. А якщо це не можливо, то треба викопати нову криницю та запросити її в нове мешкання криничного духа.
Морські люди
Це духи води що мешкають в морі. Пильнують за порядком в царстві морському. Мають веселий характер, полюбляють веселощі та такі що здіймають високі хвилі та шторми. Тож якщо на морі почався шторм, то знайте це Мелюзини влаштували гулянку на дні морському. З іншими мешканцями моря живуть мирно та інколи допомагають і живуть мирно.
Будують багаті підводні палаци на дні в ущелинах з розкішними садами та барвистими квітниками.
Задобрення морських людей схоже з задобренням прісноводних духів, а саме кидання у воду чорних півнів та цапів. Вважалось чим більша жертва, тим краще ставлення до людей. А іноді щоб ті вказали затонув корабель зі скарбом не цурались і людських жертв. Але з ними потрібно було бути обережним, бо разом можна було віддати й свою душу.
Вдень Мелюзини перебувають під водою, бо не переносять витримують світла… Тому полюбляють місячні ночі.
Морські люди мають надзвичайну вроду, особливо жінки. Верхня частина в них людська, а замість ніг — хвіст. Мають зябра, шкіра вкрита лускою та є перетинки на пальцях. Жінки мають великі блакитні очі, брови шнурочком, довгі вії, золоте волосся та пишні груди. Волосся красунь — інструмент, перебираючи яке грають як на арфі, чим утворюють неймовірні мелодії. Мають неомірний голос. Ходять легенди що саме вони створили музику і поділились нею з людьми, та саме від них чумаки навчились своїх пісень. Але спокушатись на їх спів не варто, бо зачарують та поласують вами. Мають багато рядів зубів, як акули. І зловити їх неможливо, бо як не розгризуть пута, так порвуть хвостом.
Бродниця
Це прихильні до людей духи. Є дитям землі та води. Вони невисокі та вродливі юнки з сірими очима та русявим волоссям. Убрані вони в біле до ніг вбрання.
Мають обов’язковий атрибут — синю стрічку, яка підперізує вбрання, або красується на правому зап’ясті. Це звичайна стрічка, це її магічний інструмент її роботи.
Якщо в водоймі є водяник, то підкоряються йому. Русалок не люблять, бо заради розваги людям не шкодять. Можуть вказувати подорожнім де є брід через річку.
Полюбляють лад та порядок, не зносять лайки. Якщо ж ви розгнівали Бродницю, то вона пустить в хід свою синю стрічку. Закрутить її, щось прошепоче й утворився вирва. Або кине під ноги порушнику і все затягне все навколо густий туман, що забреде людина в дебрі, з яких не знайти виходу. Кажуть що ці юнки ховали броди від ворогів.
Якщо люди перестають поважати воду, та засмічують її, то Бродниці можуть зруйнувати брід та перейти жити в іншу водойму, або перетворюються на злих богинок.
Оберегом виступали натільні хрестики з металу або осики чи терену.
На Купала Бродниць задобрювали пускаючи віночків та гасінням у воді вогняного колеса.
В інший час пекли житній хліб на святій воді. Та в суботу на сході сонця прийти до водойми, в хлібину вткнути свічку куплену в п’ятницю в церкві та запалати її. Тричі перейти брід і пустити хлібину з запаленою свічкою на воду.
Болотяник
Володар боліт та суворий батько. Ось як можна описати кількома словами Болотного.
Описують його очевидці як сивого діда, зарослого сірою шерстю та обплетеного водоростями. Має жовте й плескате обличчя, вирячені очі. Має довгі руки що нагадують жаб’ячі лапи, кажуть має поросячий хвіст. Густе має волосся та бороду, з яких постійно стікає багно. Носить постійно з собою очеретяну палицю, в якій таїться його сила та стійкість. Недарма очерет використовували в магічних цілях.
Полюбляю дурити людей різними звуками, але не треба їм вірити то все жарти Болотяника. Також може заманювати на поляну з неймовірними квітами, а сам перетвориться в колоду і чекає поки хтось спокуситься нарвати там квітів. Як тільки подорожній ступить на поляну то водяник хапає його за ноги й починає топити. Чоловіки які потонули на болоті стають мамунами.
Як і його колега Водяник, Болотяник вміє перевертатись на мандрівника, котрий опинився біля болота. Він в людській подобі запрошує гостинно до себе в гості на чарчину. Іноді навіть підсвічує дорогу ліхтарем. Якщо ви зустріли біля болота чоловіка з очеретяною палицею - ЦЕ БОЛОТЯНИК! Приводить він гостя до свого кам’яного будинку, та водить світлицями з приємною музикою, танцює з гостем, пригощає його, іноді навіть обдаровує. Коли ранкові промені світла розвіюють чари, то жертва бачить все як воно було. Замість трону і будинку - трухлявий пеньок посеред болота, замість подарунків - напівгниле дерево чи стара перелякана ропуха, що замість смачних наїдків страшно уявити. В кращому випадку то було лише вода, п’явки та баговиння.
Але якщо ви запідозрили підступ є кілька варіантів врятуватись з полону Болотяника. Треба перехреститись правицею, тримаючись лівою рукою за металевий хрестик та читати “Отче наш”. І навіть якщо у вас нема металевого хрестика або ж він із деревини, то не треба впадати у відчай. Треба затиснути металевий предмет руці й покликати пращурів на допомогу вголос: “Цур мене цур! Прийди та допоможи, лихо відведи”. Тільки почув ці слова Болотяник моментально провалиться в болото з криком.
Задобрювали Болотяника разом з дочкою. Вночі на Благовіщення шли на болото з вогнями, полином, татарським зіллям, квітами та водою. Обходили тричі болото, кропили свяченою водою болото та годували кутею, молоком та крашанками. Усе це дійство супроводжували танцями та іграми. Також часто в угоду Болотяника біля болота хоронили нечестивих покійників та самогубців, бо вірили що духи лісу та води допоможуть їм знайти шлях в загробний світ.
Болотниця
Улюблена донька Болотяника та справжня заноза в одному місці.
За легендами зродилась з душі дівчини що потонула на болоті. Мешкає в білосніжній квітці латаття, в дуже великій квітці.
Має гарну вроду: довге чорне волосся з віночком з незабудок та осоки, великі зелені очі та губи корали, прекрасне голе тіло. А за пелюстками квітки ховає гусячі ноги. Взимку разом з латтям спить на дні болота в хаті батька.
Батько стереже доньку від усього світу, як від людей, так і від інших духів. Через це болотяна діва живе в постійній самоті та має лихий та підступний характер. Як побачить біля болота чоловіка, так починає кричати, плакати та благати про допомогу. І робить це так жалісно і чарівно, що жоден чоловік не в змозі встояти, та хоче її врятувати. Тільки ступить він хоч крок в її сторону, так Омутниця накинеться на рятівника, почне душити в обіймах, потягне на болото… Результат відомий усім, кажуть що всі чоловіки що втопились на болоті то її жертви. В ролі оберега від Болотниці може виступити будь-який металічний предмет.
Також болотяна діва може розважатись й по-іншому. Якщо довго чоловіки не заходять на болото, то вона насилає на поля бурі, град, зливи, викрадає у жінок прання.
Післямова
Завершившись ця подорож до світу міфологічних духів води, я хочу подякувати вам, дорогі читачі, за вашу цікавість та захопленість. Нехай ці розповіді стимулюють вашу уяву та пробуджують почуття дитячого захвату перед магічними світами та хоч трішки відволіче від сумної буденності, як написання цього довчиту відволікло мене!
