Якогось числа, неіснуючого місяця, народився прекрасний хлопчик з неймовірними блакитними оченятами та русявим волоссям.
З самого дитинства цей хлопчик був холодний до оточуючих та загалом, до всього жорстокого всесвіту.
Батьки не проявляли до нього ніжність та любов. У нього майже не було друзів, він всіх відштовхував від себе.
Йшли роки... Хлопчина зростав... Одного дня він дізнається шо є дуже цікава неіснуюча наука. Він починає читати різні книжки, поринає у вивчення з головою. Настає час, і він їде до неіснуючої країни, вчитись. Він покладає увесь свій вільний час на вивчення неіснуючої, загадкової науки.
Хлопчина зростає, навчається, розвивається не тільки ментально, а й фізично. Тепер це вже не просто "хлопчина", тепер він чоловік, з багатим багажом знань, кандидат неіснуючих наук, у неймовірній фізичній формі.
І ось, стоїть Він, на сцені особистого інституту неіснуючої науки, Він сам зробив собі ім'я, тепер його звуть Ніхто.
В якомусь віці Ніхто зустрічає прекрасну людину, яка стає йому другом, у них з' являється спільна справа, тепер вони йдуть пліч-о-пліч, разом. Їздять різними неіснуючими містами, прекрасної, вільної, неіснуючої країни. Але, нажаль їх шляхи розходяться. Ніхто, знов, залишається один. Він так і залишився холодною людиною, але ж його так і не навчили любити, або навчили? Хто ж його знає. Скоріш за все, Ніхто просто виглядає холодним,брутальним чоловіком, який не підпускає нікого близько до свого серця, а в середині, він маленький хлоп'я з неймовірними блакитними оченятами та русявим волоссям, який зі щирою, теплою посмішкою бігає по зеленій галявині, та радіє світлу та теплу, від гігантської вогняної безіменної зірки.
