Більшість людей мого віку (мені 29 років) прекрасно пам’ятають легендарні роки початкової школи, коли в будні дні зранку та після обіду показували неймовірні мультфільми - Пригоди Джеккі Чана, Злюки бобри, Покемони, Картколовка Сакура, Сейлом Мун і так далі. Але серед всього цього різноманіття достатньо сильно вибивався мультфільм КітПес.
Історія про унікальну істоту, що мала половину тіла котячу, а половину - собачу.
Багато до сих пір чує в голові цю вступну пісеньку:
Одного разу невідомо коли, на світі з’явився цей малий,
Схожий він був на Кота й на Пса, усі дивувались, усі посміхались
Цей мультфільм був чимось незвичайним, трохи дивним, а місцями й страшим. Але саме він став для багатьох причиною чимдуж після занять бігти на чергову нову серію по Новому каналі. Тоді ж не кожен мав змогу похизуватися наявністю комп’ютера, а про інтернет взагалі мовчу. Пропустив одну серію - і все… настрій втрачено на добу, адже тепер на наступний день в школі і обговорити з друзями не вдасться про те. що знову КітПес начудив, чи утнув, чи придумав.
Так ось, час йшов, ми росли… цікавість потроху переходила до інших речей, особисто в мене до аніме та манґи. Але… Як же закінчився той мультфільм, який в свій час змушував мене кілометри бігати?
Ось і проблема… Через неможливість контролювати перегляди, майже ніхто мого віку, хто цікавився мультфільмами по Новому каналу, Інтеру та 1+1, гадки не мають - чим все завершилося?
Нещодавно, переглядаючи якийсь відеоролик на ютубі, автор використав крихітну вставку з КотоПсом. Мене пробила ностальгія, і я вирішив згадати пригоди цього чудернацького створіння. Виявилося що я гадки не маю, чим історія КотоПса закінчилась.
Діло прийняло зовсім інший оборот! Замість банального використання гугла, я наважився передивитися серіал. Боже, як це було круто і одночасно… кринжово! В дорослому віці надзвичайно часто виникали в голові думки: Невже таки дичину ми в дитинстві сприймали за нормальність?
Так ось, щоб ви не переживали 20-хвилинні моменти кринжу (а там майже всі серії переповнені справжнісінькою дичиною), я вирішив розповісти вам про те, чим закінчилась ця історія.
Останні епізоди були присвячені ролі сім’ї, батька та матері в житті дитини. І на фестивалі, КітПес вирішує, що пора знайти своїх батьків. З цього моменту, вони відправляються в подорож. Різноманітні підказки, вказівки привели їх до невеличкого поселення, де коти та собаки жили в мирі та в злагоді. Здавалося, що ідеальне місце для існування батьків такої чудернацької істоти. Але все виявилося не так добре, як на перший погляд здавалося.
Зайві питання, намагання знайти когось подібного на себе - привели КотаПса до однієї печери, яка знаходилася поза містом. Саме в цій печері були Мама і Тато головних героїв.
Здавалося що мета досягнута, але значна різниця в зовнішньому вигляді батьків та КотаПса викликала питання.
Виявляється, що так названі батьки не є рідними біологічно. Вони в минулому просто знайшли КотаПса, та вирішили його виховувати як своїх рідненьких діточок. Але після сильного торнадо, КотоПса засмоктало та викинуло до місця, де всі звикли бачити їхню домівку. Коли вони спілкуються, то знову виникає несподіваний вихор, що забирає батьків в головних героїв.
Але тепер КітПес - дорослі (або дорослий, складно пояснити, яке число використовувати по відношенню до них), і мають сміливість сягнути у вихор прямо за батьками. І через певний час вони знову опиняються на тому самому пагорбі, де стоїть будиночок з кістки та риби.. Але із суттєвою різницею - на цей раз вдалося не загубити крихітного зеленого татка та велику синю маму.
Так… це справжня кінцівка серіалу, і вона не дає прямої відповіді щодо біологічних батьків головного (их) героя (їв). Але мораль останніх епізодів мені дуже сподобалася. Якщо раніше я не розумів, навіщо автори зробили маму тата КотоПса настільки різними, то зараз все стало на свої місця!
Неважливо, хто є біологічним батьком та матір’ю. Справжніми батьками назватимуться ті, хто з любов’ю, віддаючи себе всього виховував, навчав дитину.
Також я помітив і думку про те, що абсолютно кожен в світі. яким би він диваком, чи несхожим на інших не був, має право на сім’ю.
І… це я скажу вам прекрасно! Майже всі дивні, моторошні та кумедні, моменти попередніх епізодів тепер сприймаються інакше. Тут і питання інклюзивності, складнощів пошуку себе, місця в суспільстві розкриваються надзвичайно широко та гармонійно.
Якщо виникло бажання подивитися цей мультфільм в дорослому вікі, то будете дуже здивовані тим, наскільки сильно теперішня думка зміниться. порівняно з тими спогадами з дитинства.
