Осінні тексти 24-го
Минулої осени проходив тренінг “Курс писемної майстерності” у Густава Водічки. За програму народилося декілька коротких текстів, які так і не опублікував, але хочеться зберегти для майбутнього.

Минулої осени проходив тренінг “Курс писемної майстерності” у Густава Водічки. За програму народилося декілька коротких текстів, які так і не опублікував, але хочеться зберегти для майбутнього.

Це коротка історія з життя моїх героїнь — про те, як, здавалось би, дрібне питання виявляється обіцянкою, значущість якої жодна з них не усвідомлювала. Цей епізод — не просто про дозвіл носити чиєсь прізвище, а про дозвіл стати важливою частиною чужого життя.

У вірші йдеться про відновлення і пошук надії після важких часів. Паростки, що проростають з попелу, символізують прагнення до світла і нового життя. Головний герой згадує про свій досвід, ховаючи нектар, який хоче поділитися з іншими.
Тобі було колись лячно в темряві? Буває, вона жахає мене досі. З часом я навчилася її пізнавати, розрізняти її безпечні звуки.
... на неіснуючому місяці, посеред простору світів солодко спить руде пухнасте кошенятко, вкрите пледом неіснуючої галактики...