Парослі попелом проростають,
Шукають світло, що єдине.
Сонце твоє в небо пускають,
В пошуках чогось, що вічне, ціле.
Серед опалих листків,
У кімнатах пожовклих світів.
Нектар зібраний я ховав,
Чужинців ним пригостити волів.
Свій плот я скерую в путь,
На острів чудес і пригод.
Минулий піт вже не болить,
Сакура цвіте — забуваю спогад.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 2 жовтня
Більше від автора
“ Лазарет “
В лазарет ступаю я,
Теми цього довгочиту:
Поезія“ Човен надії ‘
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Теми цього довгочиту:
Верлібр“ Стосунки тяжіння “
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Теми цього довгочиту:
Творчість
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
ПоезіяТеми цього довгочиту:
ПоезіяНа морозі як у багнюці
Моя остання збірка віршів, занадто коротка тому буде збірочкою. Зробив аналогію між латинкою та кирилицею та десь захоплювався футуризмом.
Теми цього довгочиту:
Вірші
