Ще до війни, до вибухів й тривог,
Ти був легендою, іще з часів князів.
Чернігів - місто тисячі доріг,
Де час схиляє голову в уклін.
Між небом і землею - тиша й міць,
Тече Десна мов сторож із століть.
Це місто вчилося нікому не коритись,
Вогонь не зміг свободи дух зломить.
Тут храми мовчазні, печери темні,
І камінь пам'ятає біль й любов.
Кістки історії вростали тут у землю,
А правда повстає з руїн ізнов.
Стоїш Чернігів ти, як воїн древній, сильний,
Кордон північний стережеш віки.
Тобі не страшні вітер, грім і грози,
Бо в твоїм серці мужність козаків.
Коли вночі підкралась темна зграя,
І небо розірвав ворожий гул.
Ти став без крику й розпачу до бою,
Тим перекривши окупанту путь.
Горів ти ранами, та дух твій не згорає,
Кричали діти - та страх їх не зламав.
І кожен кого виростив як батько,
Не здався, вистояв, відвагу показав.
І нині дихаєш, хоч дуже ниють рани,
Та серед попелу розквітли квітники.
Місто - герой, незламності людської,
Чернігів - ти північний богатир.
Верещако Сергій.
![[Не]Знайка](https://cdn.drukarnia.com.ua/671817a35a00fc28df900176/images/ljB5avatar.jpeg){kind=avatar}
