Наприкінці травня Федеріко Баскіротто отримав виклик до збірної Італії, але не одразу це зрозумів. Сталося це після того, як його «Лечче» гарантував собі місце в Серії А на майбутній сезон.
«Після перемоги над “Монцою” ми зупинилися в Мілані, щоб відсвяткувати, — розповідає захисник «Лечче». — Я виходив з магазину, і мені надійшов дзвінок. Телефонували з невідомого номера. Я подумав, що хтось хоче мене привітати, або це міг бути рекламний дзвінок. Я подумав: “Якщо це щось важливе, вони зателефонують іще раз”».
Справді, через дві хвилини Баскіротто зателефонували знову. На цей раз він відповів. «Баскі, це Містер», — почув футболіст.
«Я знаю голос Марко Бароні, адже ми спілкуємося з ним щодня, але це був не він, — розповідає Баскіротто. — Це міг бути якийсь мій колишній тренер, тому я запитав: “Який Містер?”. А він відповів: “Містер Манчіні”.
Захисник «Лечче» не міг у це повірити й одразу ж попросив вибачення.
«Я хочу привітати тебе з порятунком у Серії А, і сказати, що тебе викликали на Лігу націй. Ти готовий приєднатися до нас?» — запитав Манчіні.
«Я? Готовий? — відповів Баскіротто. — Скажіть мені куди і коли, і я дістануся навіть пішки!»
Баскіротто не потрапив у підсумковий склад збірної. На матчі Ліги націй Манчіні взяв досвідченіших гравців. Але цей досвід був для Феде недаремним, і тепер у нього багато вражень:
«Я мав можливість провести п’ять днів із людьми, які написали історію італійського футболу, — розповідає захисник. — Мені це здавалося нереальним. Я приїхав до тренувального табору і думав, що переді мною священні монстри, але насправді це прості хлопці, як і я. Вони бачили, що я був дуже схвильований, тому доклали всіх зусиль, щоб я відразу відчув себе одним із них».
Федеріко недовго сумував, що його не взяли на офіційні матчі, а натомість поїхав на свою сімейну ферму в Ногарі. Саме там журналісти GdS і взяли в нього інтерв’ю. Дух самопожертви, фізична праця і щоденна тяжка робота — це те, що об’єднує футболіста з цим місцем.
«Тут є можливість знову побачити своїх рідних, а також знайти трохи спокою, — каже він. — За кілька днів я поїду у відпустку, а тут я допомагаю родині вести бізнес. Мені це подобається, тому що я відчуваю себе частиною цієї маленької перлини, яку спочатку мій дід, а потім мій батько будували протягом багатьох років. Звичайно, керувати трактором весело. Але коли доводиться нагинатися в полі...»
По завершенні кар’єри гравця Федеріко збирається займатися сільським господарством повною мірою. Окрім футболу, він навчається в Пармському університеті на факультеті тваринництва. На фермі родини Баскіротто розводять корів і свиней, є невелика птахофабрика, вирощують овочі.
Сезон, що закінчився, був першим для Баскіротто в Серії А і дуже вдалим. Його визнали одним із найкращих захисників сезону. Він починав з аматорського футболу й отримав виклик у національну збірну в 26 років. Щодня Федеріко прокидається о 7 ранку і їде в тренажерний зал на базі клубу. Він приходить туди раніше комірників, тому спеціально для Феде зробили копію ключів. Наполегливість — осі і секрет його успіху.
«Якщо я в Серії А, то не завдяки таланту, — каже футболіст. — Коли я був маленьким, багато хто казав мені, що в мене нічого не вийде. Я завжди хотів довести, спочатку собі, а потім їм, що вони помилялися. Праця завжди винагороджується».
