На мапі Європи, окрім України та війни проти неї Росії-агресорки, є ще одне приспане джерело небезпеки, яке за бажанням очільники Кремля можуть розконсервувати у будь-який потрібний їм момент. Анклав Придністров’я – це лише точка входу. Куди небезпечніше процеси, які замасковані під діаметрально протилежні гасла, але схожі з тими, які роками повільно відбувалися у Грузії. Нагадаю, що Грузія пройшла довгий шлях до євроінтеграції, аби у відповідальний момент … розвернутися на 180 градусів і стати суто російською державою-сателітом. Схоже, що у нас за спинами, поки Україна кров’ю платить за демократію та власну незалежність, відбувається подібний процес.
Географія як фактор вибору геополітичного курсу
Отже, сусідня Молдова, яка має загарбані сепаратистами території, що контролюються Тирасполем і майже 35 років називають себе незалежною Придністровською Молдавською Республікою, має кордони лише з двома державами – Україною та Румунією та немає виходів до моря. Є лише міжнародний річковий порт Джурджулешти на Дунаї. Саме географічне розташування говорить про те, що Молдова – має бути у європейській сім’ї народів. Але події початку 90-тих ХХ ст. війна у Придністров’ї і, як результат, "миротворча" військова місія Російської Федерації стала гирями на прудких ногах РМ. З часом експансія російського впливу посилилася до відвертої присутності у владних кабінетах, парламенті, судовій владі та найвищій посаді політиків-"руськоміровців". Кому треба подробиць – повно інформації в мережі. І ця тенденція б все глибше і глибше заганяла державу у тісні обійми Кремля, але прийшов 2020 рік. Тоді у Молдови замайоріла надія – з гаслами "Молдова – це Європа" на найвищий управлінський щабель зійшла молода політикиня Май Санду. Республіка Молдова взяла чіткий курс на євроатлантичну інтеграцію. Рівень довіри до жінки-президента був в 54%. Процеси почали закручуватися…
Молдова прямує до Брюсселя та Страсбурга з повернутою до Москви головою?
Однією з декларативних заяв Маї Санду під час виборчих перегонів була жорстка позиція до проявів сепаратизму (Гагаузія, Придністров’я) та боротьба з російським впливом, корупцією і енергетична незалежність. Перший візит у статусі президента у 2021 році пані Санду здійснила у Київ. Саме під час зустрічі з президентом Зеленським було озвучено спільне бажання вирішити безпекові питання, розвивати економічні відносини, нарощувати товарообіг та гармоніювати шлях просування країн-сусідок до Євросоюзу "Східне партнерство". Ще серед глобальних логістичних проектів постало будівництво мостопереходу через Дністер та створення вузлового міжнародного логістичного хабу.
Тоді ж у 2021 році президент України сприяв допомозі Молдові під час чергової енергетичної кризи, що набувала загрозливих масштабів. Ціни на газ пішли вгору – 1 тис куб.м газу вартувала від $1050 на фоні зменшення транзиту російського газу через Україну на 20%. Україна врятувала Молдову, давши 15 млн. куб.м блакитного палива просто в борг. Під особисті гарантії президента Санду. Щедро, погодьтесь! І – по-добросусідськи !
Але це єднання явно не сподобалося у Кремлі і Росія почала "відривати" Молдову від України. Як ми побачимо згодом, план під прикриттям здійснюється в повному обсязі і до цього часу.
Раптом на фоні заяв про активізацію дій по вступу до ЄС, в декількох інтерв’ю, наче по команді з башти московського центру прийняття рішень, Мая Санду заявила, що Молдова прагне розвивати зовнішньоекономічні зв’язки з РФ, буде сприяти активізації та розширенню торгово-економічних відносин. А у розпал ковіду Мая Санду звернулася до очільника Кремля Владіміра Путіна, аби російську вакцину "Спутник V" (яка не пройшла тестування ЕМА) було безкоштовно надано у медичну систему Молдови. До речі, з подібними проханнями до Путіна тоді звернулися Білорусь, Чехія та Словакія. Щодо Лукашенка – ясно, а ось словацькому прем’єру Матовичу ця дія коштувала посади, а Милош Земан (давній друг Москви) під протести і осуд зійшов з політичного олімпу після 10 років керування. Мая Санду тихо вийшла з води осуду сухою. А ось українсько-молдавські відносини саме з того часу ввійшли у фазу похолодання.
Повномасштабне вторгнення: на крові українців – до Євросоюзу і дружби з Москвою?
За час вторгнення в Україну окупаційних військ російської армії підтримати нашу боротьбу приїжджала велика кількість гостей, навіть президент США. І досить несподіваною буде інформація, що очільниця країни, на території якої перебуває російський військовий контингент, знаходяться найбільші у Європі склади боєприпасів часів СРСР та є непідконтрольний Кишиневу анклав "ПМР", вперше з початку великої війни відвідала Зеленського аж у кінці червня 2022 року, засудивши агресію РФ. І це держава, що має спільний кордон з Україною, де саме зараз до 15 тис. бійців Сил оборони України забезпечують безпеку від можливих ДРГ росіян зі сторони Придністров’я. До речі, питання анклаву раз і назавжди можна було вирішити того ж таки 2022 року. Але Санду ухвалила "нє нагнєтать" і ніяких дій проти самопроголошених очільників ПМР та перебування російських військ не було здійснено. Вовки з Кремля залишилися ситими, а на території, контрольованій Тирасполем, розмістилися сервери найбільших тг-каналів росіян, що розповсюджують інформаційну брехню в Україні та розколюють українське суспільство ворожими ІПСО.
Ще раз нагадаю, що постачання в ПМР для російських вояків не можна здійснити через кордон з Україною, Румунія – країна НАТО. Відповідь на питання, хто дає "зелене світло" на це знайдете самі, еге ж?
Ще однією дивиною стало мовчання Маї Санду, демократки та проєвропейського лідера, на вбивство у тюрмі російського опозиціонера Олексія Навального. Наче води в рот набрала! Лише коли її вже притисли питанням, президент Молдови скромно зауважила, що це – внутрішня справа РФ і що, звичайно, шкода людини, але у її країни є багато інших нагальних питань, якими вона переймається.
Повернемося у наш лютий лютий 2022 року. По скороченій процедурі Єврокомісія дозволяє подати заявку на вступ до Європейського союзу Україні і причепом – країнам "Східного партнерства". У цей час приймається перший пакет санкцій західних партнерів проти РФ за агресію і війну в Україні. І Грузія, і Молдова подають 3 березня 2022 року заявки на членство у ЄС, але… і Грузія, і Молдова не підтримують санкції проти Росії. У Тбілісі на масові протести виходить море людей, президент Саломе Зурабішвілі вимагає від уряду Грузії рішучих дій і засудження факту війни. Але санкцій не сталося, а згодом Грузія прийняла десятки тисяч росіян-втікачів від мобілізації, а згодом з’явився закон про іноагентів, як під копірку написаний з російського, а згодом сірий і вигідний імпорт до РФ, а згодом… Грузія вирішила зупинити свій шлях до ЄС і фактично ввійшла в орбіту впливу Росії.
Натомість гучні заяви молдовського президента Санду щодо активізації боротьби з російським впливом, яскраві пасажі про поінформованість про великі суми фінансування проросійських рухів, партій, політиків, але все це – без дій та наслідків. Хоча ні, наслідки сталися. РФ заявила, що з початку 2024 року призупинить постачати газ до Молдови. Санду заявила, що курс Молдови – це звільнення від енергозалежності від російського газу. В той момент це схвально сприйняли у Страсбурзі, де саме відпрацьовували відмову від російських вуглеводнів. Донором на деякий час енергоресурсів для Молдови стала Румунія.
Газові схематозники у Кишиневі, Тирасполі, Москві та Брюсселі
Ще дещо цікаве по газу. Будучи кандидаткою у президенти Молдови Мая Санду дала розлоге інтерв’ю Дмитру Гордону, де чітко описала схематоз росіян по поставках газу і заявила, що у разі її обрання вона цю схему зламає. Схема проста, слідкуйте за руками! Російські поставки природного газу заходять у Придністров’я транзитом через Молдову, а рахунки за використаний газ в ПМР Росія виставляє… держкомпанії "МолдоваГаз". Грошей з ПМР за мільярди кубів спожитого газу в уряді Молдови ніхто стягти не може, тому ці боргові зобов’язання накопичуються. А росіяни потім виставляють штрафи, пеню і вимоги до Молдови. За даними Carnegie Endowment, Придністров'я отримувало газ від Росії безкоштовно з 2005 року, накопичивши борг близько 11,1 мільярда доларів. Цей газ використовувався для виробництва електроенергії, яка забезпечувала значну частину потреб Молдови в електроенергії. Придністров'я продавало електроенергію Молдові за зниженими цінами, отримуючи доходи, які використовувалися для фінансування місцевих потреб.
Так ось. Замість викачування грошей з бюджету, Мая Санду вчинила мудро ... звернулася до Євросоюзу з проханням надати субсидію на закупівлю газу для Придністров’я. ЄС, аби не допустити гуманітарної катастрофи, надала Молдові одразу $20 млн. безповоротної допомоги на придбання газу для проходження зимового сезону. Як ви думаєте, куди пішло блакитне паливо, придбане урядом Молдови за гроші європейців? Воно все обігріло.. знову Придністров’я. Хоча частина північних районів Молдови теж потерпала від відсутності опалення. Фактично ЄС підтримав анклав росіян на території Молдови. За рахунок чиїх грошей? Можливо навіть і наших, тих, що європейці планували дати нам на підтримку оборони та засоби захисту від російських шахедно-ракетних атак.
У той час демократична лідерка мала передвиборчу кампанію, і заради голосів молдаван на території ПМР фактично зберегла режим самопроголошеного президента Вадима Красносельського, якого сама ж Москва кинула напризволяще замерзати з 370 тисячами мешканців регіону, адже припинила поставки газу. То чи дійсно Санду прагне вирішити питання анклаву, який створює постійну загрозу для України в тилу?
А от щодо електрики, то Кишинів використовує 75% виробленої електроенергії на Дубосарській ГЕС та Молдавській ТЕС, що знаходяться в Придністров’ї. І за каденцію Санду закупівлі виросли в загальному ще на 40% від попередніх. І лише коли Москва перестала постачати газ в ПМР, Молдова почала пошуки закупки електрики в України та Румунії. Але питання боргів все одно висить. Тому уряд пішов на відчайдушний крок – створив нового незалежного оператора "Energocom".
Повернемося до співпраці з Єврокомісією. Молдові відкрили транш у $2 мільярди. Поступово вони почали надходити і підживлювати знесилену економіку найбіднішої країни Європи. Безперечно, прихильність ЄС Мая Санду виборола. Але давайте чесно, якби не вторгнення рашистів, то ніякого одобрення заявки Молдови у 2022 році не відбулося. А світло в кінці тунелю злиднів, холоду та відтоку громадян Молдови лише б жевріло. Наша біда уміло була використана для начебто національних інтересів країни. Насправді ж – в інтересах Кремля! І від усвідомлення цього так бридко якось, правда?
Боротьба з корупцією і справа про ландромат
Часто ми, живучи поряд, не дуже цікавимося справами сусідів. А ось у світі про молдавський ландромат говорять багато, а розслідувачі з інших країн розплутують цю справу і досі. Украдений мільярд, захоплення владних інституцій Володимиром Плахотнюком, олігарх і російський гауляйтер Ілон Шор, фірма-розпорядник сірої офшорної зони Придністров’я "Шериф", "пральня російських брудних грошей" – це не повний перелік того, що ви могли пропустити і що відбувалося у Молдові за часи незалежності. Алкоголь, цигарки – квіточки контрабанди. Куди більшими обсягами через цю "чорну" діру йдуть паливо, зброя, гроші, наркотичні речовини, а тепер і майнінгові ферми та крипта. І з огляду на високомаржинальність цього виду діяльності, реальної боротьби з контрабандою Кишинів не веде. У справі і в долі, мабуть?
До слова, лідери самопроголошеної ПМР регулярно літають до Москви, зустрічаються з кураторами та іншим високими чиновниками Кремля. А задумайтесь: як це здійснити? Ані в Тирасполі, Бендерах чи Рибниці немає аеропортів. Свій повітряний простір Україна закрила. То як же "президент ПМР" Вадим Красносельський, очільники "уряду ПМР" Олександр Розенберг, спікер "парламенту ПМР" Олександр Коршунов з охороною і почтом потрапляють до Москви? Телепортації поки не придумали. А от VIP-зал для поважних людей у аеропорту Кишинева – існує. Як і повна відсутність будь-яких кримінальних справ чи справ про державну зраду щодо всіх чиновників ПМР. Євроінтергація йде повним ходом, грозиться президентка Молдови пальчиком Путіну, але його посіпак, включаючи і Ілана Шора, пускають туди-сюди літати. Це як назвати? Мабуть це і є нестримне бажання припинити існування анклаву Придністров’я, ага.
Початок будівництва команди відданих та тиск на незгодних
А от закручувати гайки Мая Санду почала наприкінці каденції першої та на початку нової. Не інакше, як диктатуру будує і розставляє на посадах лише вірних їй, а не корисних для держави, чиновників. Так, під кінець 2023 року голову Національного банку Октавіана Армашу під впливом на парламентську більшість PAS Санду, було звільнено. Підстава – все таж справа про мільярд, хоча дивно було відпускати цінного чи то свідка, чи то учасника. Натомість з Румунії на цю посаду призначили Анку Драгу, першу жінку-очільника Сенату Румунії та багаторічного до того міністра публічних фінансів. І близьку до президента Молдови людину-подругу. Експерти зауважили, що такими діями Санду фактично позбавила Нацбанк Молдови самостійності і незалежності, адже всі роки першого терміну Санду здійснювала тиск на Армашу, який не погоджувався з економічною політикою президента та правлячої партії PAS. Тепер же з пані Драгу все інакше і простіше у ручному режимі координувати фінансовий та банківський сектор.
Далі була справа по звільненню вже у 2025 році Вероніки Драгалін, очільниці Антикорупційної прокуратури, яка теж займалася справою ландромату. Рішення про об’єднання Антикорпрокуратури з Прокуратурою по боротьбі з організованою злочинністю та особливими справами жорстко критикували у Єврокомісії. Драгалін навіть написала відкрите звернення до президента, уряду і парламенту Молдови, а також до міжнародних структур, таких як GRECO (Група держав по боротьбі з корупцією) щодо беззмістовності злиття двох установ, під час який справи про махінації на мільярд тихо потонули.
Дивно було спостерігати за боротьбою на президентських перегонах Санду і Олександра Стояногло, гагауза, колишнього Генерального прокурора Молдови, звільненого Санду з посади у 2023 році. Тоді його звинуватили у сприянні втечі В’ячеслава Платона, Володимира Плахотнюка та Ілона Шора, що були фігурантами справ щодо махінації та виведення з країни космічних сум і які вела ГП РМ часів Стояногло. Олександр Стояногло був висунутий від Партії соціалістів, яку щедро фінансувала Москва, про суми у 100 тисяч і більше на підкуп виборців говорила сама Санду, але до реального розслідування по діях чи бездіяльності Стояногло і зловживанні службовим становищем так і не дійшло. Але Олександр Стояногло, який звинуватив Санду у втручанні у роботу прокуратури та вимогою відкрити справи на всіх представників опозиції, став дуже зручним кандидатом для політтехнологів штабу Санду. Він був уособленням російського впливу, покривання корупції та крадіжок з банківської сфери, і на його фоні Санду виглядала революціонеркою, що стала на перестрілку з навалою російського впливу і проросійських політиків. І не біда, що незаконні дії Санду Олександр Стояногло опротестував у Європейському суді з прав людини, де було визнано, що порушення і тиск таки був і навіть призначили країні Молдові виплати компенсації за це Олександру Стояногло. До речі прикметно, що після виборів більше до справи щодо сприяння втечі одіозних молдавських олігархів не поверталися.
Логістичний коридор, якого не сталося, та крок вперед і два назад
Ви скажете, нащо нам такі перипетії молдаван: хай живуть, як самі знають. І десь будете неправі. Бо Молдова для нас за певних умов – це ще один логістичний коридор. Згадайте, як Польща заблокувала кордони з Україною. І питання не лише в транзиті зерна, а і у своєчасній доставці більш цінних вантажів для обороноздатності України. Відкриваючи фури та грузові платформи, деякі корисні ідіоти-поляки "засвітили" для росіян майже всю номенклатуру військових поставок західної коаліції. Нас виручало сполучення з Румунією. А якби було добудовано міст через Дністер та ліквідовано ПМР, то Молдова теж на транзиті вантажів заробляла би, а ми мали би альтернативні шляхи поставок і зброї, і техніки. А у мирному майбутньому такі логістичні шляхи точно би наповнювалися товарами з одеських портів.
Але останнім часом за каденції Санду все менше згадують про "Стамбульські угоди", за якими РФ зобов’язана вивести свої війська з Абхазії, Південної Осетії та Придністров’я.
А ще є ряд угод з РФ, які і досі діють. А ще є об’єднання СНД, з якого Молдова виходить так повільно, наче нікуди не збирається. Евросоюз, надавши згоду Молдові, вимушений був нагадати про СНД, і лише 30 листопада 2022 року було заявлено про призупинку членства, а сам вихід почався з травня 2023 року. За цей час Молдова вийшла з 66 міждержавних угод із 282, які підписала та ратифікувала в рамках Співдружності незалежних держав. Останній рух тут був того ж таки 2023 і все затихло. У той час як Росія активно намагається реанімовувати всі формати такого штибу. Чого чекає Санду? Грошей з Москви для ПМР, нової газової угоди з Кремлем, які пропозиції від російських убивць українського народу очікує, не виходячи з СНД? До прикладу Грузія вийшла з цього союзу через тиждень після агресії РФ у 2008 році. Україна вийшла з уставних органів СНГ у 2018 році.
Ще один формат, який свідомо ігнорується – це ГУАМ. І якщо ми вже втратили Грузію, яка пішла під крило Кремля, то об’єднання України, Азербайджану і Молдови може стати прикладом синергії трьох держав, які вилучили з себе російський вплив, наративи та дух. Останній саміт відбувся аж в 2017 році і тоді стояло питання запуску Зони вільної торгівлі та транспортний. Всі документи вже розроблені та підписані, залишається їх запустити у роботу.
Наразі зустріч на цьому майданчику могла би організувати Санду. І взаємовигідне співробітництво на основі поваги до суверенітету, територіальної цілісності, міжнародно визнаних кордонів та економічного зиску створило б значну конкуренцію РФ. Шлях з Європи через Молдову, Україну, Чорне море, Туреччину (як країну-спостерігача) до Нахічевані, а потім через Зангезур до Азербайджану і Каспію – це зростання впливу країн-учасниць і прискорення євроінтеграційних процесів. Та й про євроатлантичні перспективи у цьому разі можна згадати. Але поки Україна у війні, а Азербайджан сперечався з Вірменією, Молдова не робила аж ніяких рухів та ініціатив. Зрозуміло, що бенефеціаром такої тиші є знову ж таки, опосередковано РФ.
До речі, про Каспійський газ. Трансбалканський газоровід, який проходить через Одеську область міг принести тій же Молдові до 24 млрд. куб.м газу з Азербайджану. Саме в н.п. Орлівка, де росіяни здійснили атаку на газорозподільну станцію, забір газу через транзит Румунією до Молдови був би ще одним інструментом до енергетичної безпеки Молдови. Але Санду продовжує політику демонстрації європейськості без сутнісного наповнення в очікуванні, що і цієї зими Єврокомісія дасть грошей на закупівлю газу для Придністров’я у росіян?
Загалом політика Маї Санду зрозуміла: балансувати максимально довго між європейськими і російським грошима, які утримують різні частини Молдови. Таке собі – і вовки ситі, і вівці цілі. Але все скидається на те, що повільно і неупинно під орудою Санду Молдова перетворюється все більше на вовка у овечій шкурі. Хоча, чому на вовка? Україна дуже добре впізнає у цих рухах російського ведмедя, який несподівано вигодованний на імітації євроінтеграційних меседжів у нас за спиною.
