Сьогодні ми поговоримо про досить болючу тему для соціалістів, яким ріже правда в очі щодо справжнього утворення монополістичних гравців в економіці.
Давайте почнемо з визначення, що ж таке монополія на ринку? Монополія - це ситуація на ринку, де діє лише один продавець певного товару чи послуги. Тобто ми можемо зробити висновок, що в такій системі відсутня конкуренція. Тепер давайте пригадаємо, в яких випадках у нас відсутня конкуренція? Ми беремо два випадки: 1 випадок - це коли у нас відсутня ринкова економіка, це досить логічна ситуація, ми знаємо про існування планової економіки, де відсутня конкуренція через держ. план. Тепер 2 випадок, менш очевидний - це коли при ринковій економіці, держава сама робить усі умови для виникнення так званої монополії.
Але ж дехто може заперечити, що при повному невтручанні в економіку, монополія - найбільш природнє явище, однак пошукавши в інтернеті та інших джерелах - ви не знайдете ЖОДНОЇ реальної монополії, якій не допомагала держава субсидіями та іншими методами. Чому ж при реальній ринковій економіці монополії бути не може? На це є кілька причин:
1. При повній ринковій економіці, саме по собі утворення монополії неможливе, по тій простій причині, що коли немає обмежень з боку держави, кожен охочий має право увірватись в будь-яку економічно-виробничу нішу, де йому буде комфортно, тобто умовно в країні не може бути лише 1 виробника футболок, особливо, якщо є попит, бо що відбувається, коли є попит? Правильно, все більше гравців на ринку бачать, що ця ніша вигідна, і рвуться туди, це уже утворює багатьох гравців на ринку, що конкурують між собою і боряться за покупця.
2. Технологічний прогрес. Дуже неочевидна штука, але факт, згадайте, що було у виробництві телефонів 20 років тому, так, всі одразу подумали про Нокіа - бо це дійсно був гігант виробництва телефонів, але що сталось далі? Прогрес зробив крок вперед, з'явились смартфони, а нокіа запізнились і втратили покупців, відповідно і своє місце на ринку, так, компанія досі існує і виробляє продукцію, але це більше не той гігант, саме через конкуренцію, бо конкуренти побачили нову технологію і зрозуміли, що можна перегнати лідера, так і працює ринок. Запам'ятайте, що якщо є певний технологічний ривок - це гарантовано несе зміни в структуру певної виробничої ніши.
3. Неефективність "хижацького" ціноутворення. Дуже часто нам кидають аргументи на кшталт: "ну велика компанія просто знизить ціни, вб'є конкурентів, і залишиться одна, і підвищить ціни ще більше". Однак тут діє логічна помилка, адже так, велика компанія дійсно має ресурси для вибиття конкурентів з ніши, але є нюанс... При поверненні минулих цін, а то й ще завищених, конкуренти знову утворюються, повертаються, бо ця компанія зазнала збитків, і вже не може тримати низькі ціни, ось в цьому і криється справжня ринкова логіка.
Тепер давайте розглянемо яким же чином держава буквально робить підґрунтя для створення монополій:
1. Як ми вже згадали - субсидії, держава може банально обрати одного гравця на ринку, купувати його продукцію, або відшкодовувати збитки (при цьому, іншим гравцям ринку вона таких поблажок не робить), або взагалі, заборонити в якомусь регіоні з'являтись іншим гравцям юридично, як? Це працює саме в сфері постачання певних благ, а саме постачання води, електроенергії тощо, тобто дійсно, в деяких державах трапляється таке, що держава попросту робить одну компанію з постачання пріоритетною, і не дає можливості навіть пробувати утворюватися іншим.
2. Надмірна бюрократія. Великий список ліцензій та дозволів просто лякають нових гравців з'являтись, тим часом як для великої компанії це не є аж такою проблемою, це сповільнює ринок і утворює ці монополії. Сюди ж входять ще й санітарні та екологічні вимоги від держави, що також проблематично для початківців.
3. Патентна система на технологію. Таке трапляється рідше, але теж можливо, коли держава захищає певний патент, який дозволяється використовувати лише якійсь одній компанії наприклад на 20 років. Це створює умови, коли певну технологію може виробляти лише одна компанія, яка свідомо підіймає ціну.
Також, на останок, хочу залишити тут слова Фрідріха Гаєка з книги "Шлях до рабства", де він описує участь технологічного прогресу в так званому утворенні монополії:
Часто вважають, що технологічний фактор у зростанні монополій полягає в перевагах великих компаній порівняно з малими завдяки більшій ефективності сучасних методів масового виробництва. Стверджують, що внаслідок застосування сучасних методів у більшості галузей виникли умови, за яких великі підприємства здатні збільшувати обсяги виробництва, знижуючи вартість одиниці продукції. Як наслідок, великі компанії скрізь виграють, пропонуючи меншу ціну і в такий спосіб витісняючи конкурентів з ринку, і цей процес триватиме доти, доки на ринку не залишаться одна або кілька гігантських компаній. Усі, хто підтримує таку версію, виділяють лише одну з тенденцій, які супроводжують технічний прогрес, тоді як решту, що мають протилежне спрямування, ігнорують. Однак, якщо підійти до вивчення реального стану речей серйозно, ця думка не підтверджується. Оскільки ми не маємо можливості ґрунтовно дослідити тут це питання, варто звернутися до лише одного, але найбільш переконливого свідчення. Найсучасніший і найвичерпніший аналіз усієї сукупності відповідних фактів здійснено американським Тимчасовим національним комітетом з економічних питань, який вивчав концентрацію потужностей в економіці. У заключному звіті комітету, членів якого неможливо запідозрити в надмірній прихильності до ліберальних поглядів, зроблено висновок про майже повну відсутність доказів того, що причина зникнення конкуренції — більша ефективність масового виробництва.
