You Lost Me Forever | Мене втратив навіки |
|---|---|
💔 You kept the house. I kept the silence Both of us knew what that would mean You wore your pride just like good clothing I wore the cracks you couldn't see I gave you days without demanding I gave you truth without a stage You gave me word that sounded tender and turned your Eyes, and changed the page 💔 You lost me forever Not in a scream, Not in the fight You lost me slowly One quiet wound at a time You lost me forever Long before I said goodbye Love didn't leave in a moment It left by losing its light 💔 There was no storm to blame the ending No shattered glass, no slamming doors Just little ways you stopped my breathing While saying everything was yours I learned to speak in lowered volume To make myself fit into less Until one day I heard it clearly Peace shouldn't feel like loneliness 💔 You lost me forever Not when I walk but when I stay You lost me trying To love me only half away You lost me forever When I forgot my own name And I won't call that devotion If all it left me was a pain 💔 Now the room sounds different at night Not better just finally mine I let the window face the morning I let my heartbeat choose the time And if you reach for what is missing Don't dress it up as destiny Some things don't break. They just go empty That's what you made of you and me I won't curse you for your blindness I won't beg you to recall But there are losses made in daylight That still outlast them all 💔 You lost me forever And that's the truest thing I know Not every ending Needs a bitter kind of cold You lost me forever And I don't need to make it cruel It just the price of being careless With a heart That once chose you 💔 You didn't break me You just lost me… 💔 | 💔 Ти ґаздував. Я ж більш мовчала. І кожен знав, що значить штиль. Ти честь носив, як модний одяг. А я лахміть ховала біль. Про тебе дбала без претензій! Прощала щиро все, без сцен. Ти ніжні знав слова поезій, Хоча й не знав їх скритий сенс… 💔 Мене втратив навіки! Не в одну мить, не в крику чвар. Ти зробив це повільно: По рані нишком за раз. Мене загубив ти Задовго ще до слів прощань — Любов не зникає миттєво, Для цього їй треба час… 💔 Було без бурі звинувачень, Без битих склянок об стіну. Лиш кілька слів, що їх зронив ти, Коли сказав: «Моє все тут»… Я вчилась тихо говорити, Займати місця якнайменш. Аж як одного дня збагнула: Душевний спокій краще меж. 💔 Втратив мене навіки! Не як пішла, а ще раніш! Мене лишився, Любивши тільки наче річ… Мене втратив навіки! Коли забула, ким я є! Бо ж як назвати те коханням, Що залишало тільки щем?.. 💔 Вже не так дім звучить по ночах. Не краще. Я просто сама. І вже як схочу ранки стрічу. І тільки мій тепер весь час… Якщо не маєш те, що хтів би, — Не обертай це в долі плин. Бо речі є, що лиш пустими Стають із часом. Як і ми. Я не буду проклинати Чи благати нових спроб! Бо ж є речі, що незмінні, Скільки б шансів не дано! 💔 Мене втратив навіки — Це найщиріша з правд усіх. Не кожні вчинки Варті в світі гірших слів! Так, втратив назавжди! І не роби ти з мене зло! Така ціна твого недбальства Серця, що… Твоїм було… 💔 Хотів скорити… Та лиш втратив… 💔 |
Artificial Intelligence | (6 квітня 2026 р.) Олександр Пузиренко |
Morgan Luna – You Lost Me Forever
Оригінальна стаття: https://ajiekc1980.blogspot.com/2026/04/you-lost-me-forever-by-morgan-luna.html
