МОТАНКА І 23 000 років до н.е.

Вогкий туман рівнини огортає,

Стіна із криги, сонячний крає́ць,

І соковиті трави вже хитає

Пронизливий ранковий вітерець.

У хижі з шкури Степового Бога

Горить очаг і сушиться чабрець,

Над працею майстерною схилився

Ще молодий, та мудрий вже творець.

Міцніші від лещат брунатні руки

Тримають міцно кам’яний різець,

І дивних, повних магії меандрів

Він на браслеті з’єднує вінець.

Браслет на жінки руку одягає,

Стискає в кулаках пращу́ і спи́са.

Іде у бій. Чи вернеться – не знає,

Чи любощами жінку заколише.

Війна прийшла з-за краю ойкумени,

І племена жорстоких людожерів

Принесли смерть у рідний край зелений

З безживної південної пустелі.

Не вперше вже прийшли і не вдесяте.

Дітей їм не здолать Землі цієї,

Бо діти не покинуть рідну Мати

І іншої для них нема, крім Неї.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Максим Сальва
Максим Сальва@maxsalva

1.2KПрочитань
4Автори
21Читачі
Підтримати
На Друкарні з 16 квітня

Більше від автора

  • Дім

    У жовтневому саду, в сутінках бузкових,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Лицар

    Кажуть, він не закладав храмів,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Сумнів

    коли не легко,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається