Всім привіт. Я дуже люблю мобільні пристрої, і чим більше фіч (як незвичних так і банальних) вони мають - тим такі пристрої мені цікавіші. Особливо подобаються концептуальні смартфони/планшети/ноутбуки. Тому вирішив писати про них, і також про “звичайних" представників даних апаратів, але з підсвічуванням цікавих фіч і в них.
Передмова
Вирішив розповісти про дуже недооцінену лінійку пристроїв Motorola Moto Z на прикладі однієї з найвдаліших моделей, а саме - третьої.
Фішкою цієї лінійки з самого її старту була модульність. Було дуже багато спроб створити ідеальний модульний смартфон, який би і допомагав зберегти навколишнє середовище, і гроші в гаманцях покупців (дозволяючи оновити лише частину пристрою замість покупки цілого нового), і ремонтопридатність була б в рази вищою, але завжди маркетинг класичних корпорацій перемагав, тому світ не побачив пристроїв накшталт Google Project Ara.
Проте, навіть корпорації іноді роблять цікаві кроки в інтерпретації своїх бажань заробітку. Одним з таких кроків у Motorola стала лінійка Moto Z.
Зразу закину дисклеймер: я розумію, що наразі ця літера асоціюється з клятою руснею, проте вся лінійка смартфонів вийшла задовго до 24.02.22, коли ми вперше побачили таку асоціацію з тероризмом, тому, сподіваюсь, читач зможе якось відгородити себе морально від цієї бридкої асоціації і зіпсованості літери.
Отож, випустивши пару моделей вони і дістались до 3 версії.
Зовнішність
Перше, на що всі користувачі так чи інакше звертають увагу це зовнішність пристрою. Хоч ця модель по міркам смартфонного світу вже постаріла, та все ж вже має звичний для сьогодення видовжений дисплей, і вже незвичний напис з назвою компанії-виробника прямо під екраном.
Над екраном розташувався динамік і датчики. Важливим моментом є те, що тут всього один динамік, який працює і як розмовний, і як мультимедійний, і він направлений завжди на користувача. Звичайно, звук тут лишає бажати кращого.
Також, якщо розглядати пристрій без додаткових аксесуарів, то зовнішність в принципі дуже незвична.
Якщо лишити осторонь передню сторону, де більшість простору займає дисплей, то можна помітити дуже малу товщину корпусу. І це ну дуже незвично навіть зараз, коли флагмани мають великі і важкі корпуси, які аж ніяк не хочуть лягати в долоню і програють в ергономічності смартфонам за сотню баксів.
Задній бік смартфону має дві виразні деталі: модуль камер, котрий представляє собою помітну шайбу в верхній частині пристрою, і контактну панель внизу.
На жаль, як і більшість пристроїв з такими дисплеями, ця модель також вже встигла позбутись 3.5мм роз’єму, проте все ще має слот для картки пам’яті.
Також, на одній з бокових граней розташувались кнопки гучності і окремий від кнопки живлення сканер відбитків пальців. Таке розташування сканера навіть на момент виходу девайсу було дуже незвичним і в більшості випадків - незручним. Проте, це мало сенс - адже в більшості випадків ми саме розблоковуємо смартфон сканером, а кнопкою живлення користуємось окремо від розблокування. Це прибирало відразу дві проблеми: не було помилкових спрацювань сканера в додатках, де це небажано, і кнопка живлення зношувалась менше.
На іншій грані - лише маленька (аж незвично маленька) кнопка живлення.
Характеристики
Цей смартфон фактично був копією свого старшого брата - Z2 Force. Залізо стояло в них ідентичне, але варіанти пам’яті і накопичувачів мали деякі відмінності.
Потужності
Процесором як у Z2 Force, так і у Z3 було обрано перевірений і чудовий в усіх випадках Qualcomm Snapdragon 835. Ніяких додаткових розгонів чи оптимізацій від Qualcomm мотори не мали, проте це і не було їм потрібно.
Як вже і писав вище, були відмінності між попередньою і цією моделями в модифікаціях пам’яті і накопичувачів - у Z3 було лише дві варіації, 4/64гб і 6/128гб, що спрощувало вибір.
Не певен, чи варто прикладати якісь скріншоти тестів, враховуючи, що на фоні сучасних смартфонів вони будуть досить сміховинні, проте я все ж пропоную ознайомитись з ними. Важливий момент - в 3D Mark вийшло провести лише 3 тести в Sling Shot Extreme, тому що звичайний Sling Shot завантажувався нескінченно, а всі інші тести вимагають Android 10 чи вище.
Примітка: скріншоти завантажені на сторонній сервіс задля відсутності довжелезних проміжків між текстом і
Тест автономності (3D Mark):
Тест загальної продуктивності (3D Mark):
Тест сховища (3D Mark):
Масштабний тест продуктивності графічної підсистеми (GFX Bench):
Тест графіки Sling Shot Extreme - Vulkan (3D Mark):
Тест графіки Sling Shot Extreme Unlimited - OpenGL(3D Mark):
Тест графіки Sling Shot Extreme - OpenGL(3D Mark):
Тест графіки Vulkan (GeekBench):
Тест графіки OpenCL (GeekBench):
Тест продуктивності ЦП (GeekBench):
Показники, звичайно, не вражають, проте вони і не повинні, враховуючи рік виходу смартфона, а також те, що в ньому, по суті, ще на дату релізу було застаріле залізо. Але навіть пограти цілком реально, та все ж не на максимальній графіці в нових іграх (хоча ті ж “танки” достатньо прийнятно працюють навіть на максимальних налаштуваннях графіки, які тільки є в грі). В якихось простеньких “вбивцях часу” - легко можна отримати максимально можливий рівень продуктивності. Та все ж - акумулятор не дозволить довго грати, апарат достатньо старий.
Акумулятор
Тут також зірочок додаткових акумулятор, котрий вбудовано в дану модель, не отримає. Ємність всього 2800 мАг, і, з урахуванням застарілого техпроцесу всієї плати і віку цього акумулятора - тримає він зовсім небагато. Проте, є спосіб це сильно покращити, але про це - згодом.
Також хочу відзначити, що ця модель, як і багато Moto в цілому - підтримує фірмову швидку зарядку Turbo Power. Максимальна потужність таких зарядок сягає 30Вт (що на 2018 і навіть раніше - було неймовірним досягненням). Але, як не дивно, навіть враховуючи пропрієтарну подачу саме цієї технології - на сучасних GaN зарядках ця модель також чудово заряджається саме по протоколу Turbo Power, тому можна сміливо використовувати саме їх.
Камери
Виробник ніколи не позиціонував свої смартфони як камерафони. Вони завжди були сильними середняками в цьому сегменті, і з Moto Z3 прориву не трапилось. Смарт має дві камери як і його попередник (що також натякає на більш сучасний дизайн), але, як і раніше, лише одна з них дійсно мала сенс. Цей сетап використовувався в попереднику повністю так, як і тут: основна камера була на 12 мп, f/2.0, 1/2.8", 1.25µм і мала лазерний автофокус, а додаткова, в якій особливого сенсу не бачили 95% покупців ще на момент релізу - 12 мп Ч/Б, f/2.0, 1/2.9", 1.25µм і також з лазерним автофокусом. Промо-ідеєю чорнобілої камери у розумінні маркетологів мото було всього 2 застосування: для “покращення деталізації знімків” з основної камери і просто для зйомки в Ч/Б якихось “художніх фото”. Не певен, що ця камера на щось впливала при зйомці на основну, а чи користувався нею хтось окремо - взагалі не маю поняття.
Трохи прикладів фото з обох камер ось.
Стосовно відео - ситуація аналогічна всім більш-менш дорогим смартфонам того часу. Вміє знімати 4к у 30к/с, 1080р у 60 або 30к/с і 720р у 30к/с. Навіть сповільнене відео є - 1080р у 120к/с або ж 720р у 240к/с. Є і стабілізація, проте лише програмна.
Стосовно фронталки - вона просто є. Ніяких особливостей вона не має, єдине - це те, що вона “підросла” до 8мп з 5мп у Z2 Force, проте загальна якість не змінилась. Також, вміє знімати відео у 1080р та 720р.
З цікавих функцій додатку камери (який, до речі, є достатньо зручним у використанні і є однією з небагатьох нестандартних програм з коробки): є сканер тексту (на жаль, лише англійською), інтеграція з Google Lens, різні витребеньки з фільтрами та масками, вбудована можливість стрімити в YouTube (для акаунтів, котрі мають такі права і зйомка об’єкту, відрізаючи фон.
Дисплей
Пристрій було випущено в 2018 році, а отже - ніяких високих частот розгортки зображення тут немає і бути не може, на жаль. Проте, це дуже приємна Super AMOLED матриця з роздільною здатністю 2160х1080 пікселів. Мене особисто дуже порадувало те, що хоч виробник і змінив тип OLED панелі з P-OLED в Z2 Force на Super AMOLED тут, але не відкинув саму ідею використання органічних світлодіодів в дисплеї, бо тоді ще достатньо часто можна було зустріти смартфони з IPS чи подібними екранами, що для флагмана виглядало трохи дешево. Нічого поганого (з урахуванням дати виходу пристрою) стосовно цього екрану повідомити не можу, окрім однієї важливої деталі, котра притаманна абсолютно всім дисплеям на органічних світлодіодах - вигорання є, і очікувати, що пристрій за стільки років їх не має - достатньо наївно, на жаль.
Програмне забезпечення
Z3 хоч і вийшов на минулому покоління процесорів, проте це не завадило йому мати трішки свіжіший софт за попередника. Реліз відбувся з Android 8.1 на борту, але офіційно він отримав лише 1 мажорне оновлення, до 9 версії. У порівнянні з Z2 Force - це на 1 версію менше, тому що той вийшов на 7.1.1 і теж оновився аж до 9.
Але, незважаючи на відсутність підтримки, пристрій вийшов дуже стабільним і швидким. Це було особливістю “моторів” ще до покупки їх компанією Lenovo і, на щастя, вони це до певного моменту, не зпаскудили.
Ніяких софтверних оболонок пристрій не має. ОС виглядає саме як AOSP з кількома додатками від виробника і парою додаткових налаштувань. Це дуже позитивно повпливало як на швидкість роботи, так і на сумісність з іншими програмами. Також варто зазначити, що більшість вбудованих додатків (якщо модель була не від якогось оператора мобільного зв’язку) були або ж від Google, або напряму взяті з AOSP. Це стосується всіляких клієнтів для SMS/MMS/RCS, “дзвонилки”, календаря, калькулятора тощо.
Але, навіть зважаючи на “чистоту” інтерфейсу, деякі зміни все ж були. Однією з основних є жестове керування, котре на момент виходу Android 9 було ще не таким досконалим, як у 10+ версіях, проте мото вже тоді розуміли напрямок руху розвитку жестового керування, тому інтегрували власну розробку замість того, що пропонував Google з коробки, і це дуже наближене до того, що ми бачимо вже кілька років підряд у абсолютно всіх смартфонах.
Найцікавіші функції і суть покупки
Фактично, на момент виходу, пристрій був застарілим, навіть беручи до уваги оновлений дизайн. Купувати його після або замість Z2 Force сенсу особливого не мало. Проте, якщо все ж його обирали з нуля то отримували всі фічі минулого покоління, але з екраном від нового. Це було і плюсом, і мінусом, адже у Z2 Force був додатковий захист екрану.
Отож, основною причиною існування лінійки Z як вона зараз є була наявність модульності. На задній стороні смартфона знаходиться контактна база, куди і підключались модулі. На даний момент знайти їх в новому стані неможливо, проте все ще є б/в ринок плюс рефи з Китаю. Основними такими модулями були:
Камера від Hasselblad, котра замінювала основну і допоміжну камери смартфона на, по суті, “мильницю” від Hasselblad. Порівняти особисто я їх не маю можливості, але, якщо трохи погуглити, то можна побачити, що сенсу в її покупці було небагато, хіба що користувач хотів більше тактильних відчуттів від зйомки.
Колонка JBL, яка потовщувала смартфон втричі і грала дійсно чудово. В неї навіть було 2 генерації, тому що ця лінійка смартфонів випускалась аж 4 роки. Якщо колонки як окремого пристрою у користувача не було, то сенс у покупці цього модуля дійсно був, тому що звук з основного динаміка не йшов ні в яке порівняння з окремою товстою штукою, котра могла в справжні низькі частоти.
Камера, котра вміє знімати 360°. Функціональність була як і в більшості таких пристроїв, тільки от виділяти під неї цілий модуль - було не дуже зручно. Проте, на момент виходу смартфона - це була чудова можливість зробити його ще більш універсальним, знижуючи потребу в окремій камері саме для зйомки в 360°.
Геймпад, в котрий вставляється смартфон, перетворюючи його на такий собі візуальний аналог того ж Nintendo Switch чи подібних штукенцій. В цілому - це достатньо зручно, і потужності пристрою навіть зараз дозволять достатньо комфортно насолоджуватись геймплеєм за допомогою такого аксесуара, проте все ж смартфон старіє, нові такі не виходять, тому достатньо швидко цей геймпад перетвориться на зайву техніку, причому недешеву. Але на момент виходу смартфона - це дійсно було варте того, і кілька років, аж до зараз, могло приносити користь і задоволення.
Різноманітні акумулятори. Їх випускало кілька компаній, вони мали різні ємності, проте сенс завжди був один - покращити достатньо погану автономність смартфона. І це дійсно працює. Я маю зараз один такий модуль і без нього я взагалі не уявляю, як можна користуватись цим ґаджетом як основним смартфоном. Плюс вони мають якраз зручний розмір, щоб тримати пристрій і не випустити його з рук.
Приклад смартфону з підключеним модулем АКБ Програмна взаємодія з акумуляторами виглядає приблизно так:
Проектор. Це була причина моєї покупки - я дуже давно хотів придбати собі проектор для можливості дивитись кіно де завгодно на відносно великому екрані. Він дійсно працює, і це дуже приємно, проте, як і всі модулі наразі, він б/вшний, і через це - акумулятор в ньому тримає дуже мало, а після того, як він вичерпується - починає використовуватись акумулятор смартфона, який теж бачив кращі часи. Як результат - смартфона вистачає на перегляд десь 1-1.5 середньостатистичних фільмів. Проте навіть так це реально дуже класна функція, особливо якщо підключити додаткову бездротову колонку.
Наявність модульності також приносила і свої проблеми - основною з яких є фактична неможливість використання будь-яких чохлів при підключеному модулі, тому що кожен модуль має свою форму і розміри, а чохли під кожен модуль навіть китайці не ризикнули вироблять.
Стосовно найцікавіших фіч можна також виділити ПЗ. Як вже було вказано вище, “мотори” мали одне з найшвидших, найоптимізованіших і “найчистіших” ПЗ без зайвих оболонок і функцій. Проте, додаткові функції все ж є і вони аж ніяк не зайві.
Більшість з них керуються через додаток Moto, котрий власне і дозволяє все це налаштувати.
Наразі, там є багато можливостей, серед жестів:
можливість увімкнення ліхтарика подвійним струшуванням смартфона (і як же мені цього не вистачає на, буквально, будь-якому смартфоні, тому що це працює з повністю заблокованого стану і занадто інтуїтивно);
швидкий запуск камери навіть без необхідності натискання на кнопку живлення (що у випадку використання цього пристрою довго - стає таким же нативним жестом, як і ліхтарик, і від якого потім дуже складно відмовитися);
власне увімкнення жестового керування системою;
можливість виконання скріншоту проведенням трьома пальцями по екрану (і до речі - навіть у цьому девайсі вже є функція довгого скріншоту!);
редагування скріншотів відразу після створення;
перевертання пристрою для увімкнення режиму “Не турбувати”;
вимкнення рінгтону під час дзвінка, якщо телефон підняли зі столу/дістали з кишені (це мегазручно, і цього досі нема в багатьох оболонках, не кажучи вже про чисте “відро”);
керування перемиканням музичних треків за допомогою кнопок гучності (фішка, котра перекочувала ще зі старих неофіційних ПЗ, і певний час, без розумних годинників, це було єдиним зручним рішенням для перемикання музики без діставання смартфону з кишені);
підняття для розблокування екрану (не дуже безпечно, але може бути зручно);
увімкнення одноручного режиму (бо тоді такий розмір смартфону вважався дуже великим, тому ця функція там є, і вона реально допомагає, як тут, так і на сучасніших пристроях, в яких вона є).
Також, там є кілька важливих налаштувань дисплею:
аналог Ambient Display - Attentive Display (не плутати з AOD, цей вмикається лише при надходженні сповіщень або при піднятті зі столу/діставанні з кишені апарату);
нічний режим (коли кольори стають теплими для комфортного використання);
можливість взаємодії зі сповіщеннями навіть при повністю вимкненому екрані (це частина того самого Attentive Display, вона дозволяє швидко видалити сповіщення або відразу його відкрити ще навіть до відкриття екрану блокування).
І ще, останнім пунктом, там є Moto Voice, котрий так і не вийшов з бети. По суті - це запуск Google Aсистента ще до того, як він, власне, перетворився на Google Aсистента. Проте працює воно, на відміну від всіх інших функцій, досить паршиво.
І хочу наголосити, що абсолютно всі ці функції не напхані кудись в незрозумілі місця в налаштуваннях (хоча і там вони теж є), і так само смартфоном можна повноцінно користуватись без них. Проте, маючи їх - чому б не спробувати?
То який же краще обрати було і тоді, і зараз - Z2 Force чи Z3?
На момент виходу ці два смартфони для користувача відрізнялись двома речами:
Z3 мав новіше ПЗ
Дисплеї відрізнялись кардинально
Стосовно першого моменту - в плані інтерфейсу і функціональності різницю було майже не знайти.
А от стосовно дисплеїв - як не дивно, але мав сенс брати стару модель. У Z2 Force було те, що звалось Shatter Shield - максимально товста пластикова еластична плівка поверх основного дисплею з коробки.
Трохи ліричного відступу. Ця фіча перейшла у спадок ще від такої моделі, як Moto Droid Turbo 2 (відомої в Європі як Moto X Force). Ця “плівка” вважалась частиною дисплею (хоч і не впливала на його роботу), і дозволяла йому пережити прямі падіння на гострі предмети, а також достатньо сильні удари по ньому. В часи Moto X Force популярним було відео, де по екрану буквально б’ють кувалдою, але замість розбитого дисплею глядачі могли спостерігати лише вм’ятини, як в якійсь гумі. Також циркулювало інше відео - про падіння смартфону з дрона і повністю його виживання, але не лише завдяки Shatter Shield, а і через наявність балістичного нейлону на задній панелі.
Проте це інший смартфон, зараз про Z2 Force. Він, власне, мав цю плівку, що дозволяло йому не розбиватись на друзки при падінні. Також він мав бажаний багатьма сканер відбитків пальців на передній панелі замість бокової грані, і дозволяв керувати смартфоном за допомогою нього без наекранного інтерфейсу. Та все ж, старе співвідношення сторін дисплею і набагато більші рамки навіть порівняно з Z3 відкидали його в плані зовнішності далеко назад.
По суті, це були всі відмінності, і у користувача був вибір: він економить, бере старішу модель, але отримує ідентичне залізо, старий екран, але захищеніший краще у кілька разів, чи все ж бере нову модель на старому залізі, без додаткового захисту екрану, але потенційно - з довшим терміном оновлень ПЗ. Спойлер - в більшості випадків, тодішні власники Z3 програвали майже у всьому. ПЗ оновилось туди ж, куди і у Z2 Force, а в плані дизайну все завжди дуже суб’єктивно, проте саме користувачі Z3 мали менш захищений смартфон з коробки.
Якщо ж розглядати наш час, то знайти Z2 Force з непошкодженим Shatter Shield або ж взагалі з його наявністю - майже неможливо. На жаль, ця технологія відійшла якраз з Z2 Force і більше не поверталась. Одними з причин є висока вартість та дуже м’яка поверхня, яка дряпалась об повітря, бо це, власне, був пластик. Тому зараз є сенс розглядати лише Z3 через більший дисплей та все ж трішки кращим акумулятором, враховуючи вік.
Moto Z3 у 2023 - воно ще живе?
Власне, основне питання - чи взагалі цей індивід з минулого вартий уваги зараз, коли на ринку навіть смартфони за 100-200 баксів мають як мінімум 3 камери, 90гц дисплей і нові версії Android? Питання непросте і залежить, в першу чергу, від того, що користувач хоче від пристрою за такі гроші, а також чи розглядається взагалі покупка б/в пристроїв чи так званих refurbished (у випадку з Moto - перезібраних десь у підвалах Піднебесної) смартфонів.
Мій вибір, взагалі, в першу чергу засновувався саме на тому, що я дуже сильно хотів модульний смартфон. Колись, дуже давно, в мене був напівживий Z2 Force, але в ньому було більше проблем, ніж задоволення від використання, бо трапився мені тоді дуже побитий життям зразок. Зараз, коли модульність в смартфоні визначається лише тим, чи знімний в нього акумулятор (привіт Fairphone), я шукав щось, що може бути як запасним апаратом, так і максимально цікавим у використанні. Завдяки нашим сусідам-свинособакам, певний час в Україні були катастрофічні перебої зі світлом. І якщо для роботи більшість роботодавців так чи інакше влаштовували робочі місця для своїх працівників, то для відпочинку та простого перегляду фільмів перед сном - треба було викручуватись. Тоді я і згадав про модулі і саме один з них - проектор.
Придбав я смартфон у одного з дуже відомих магазинів б/в і нової мобільної техніки (рекламу безкоштовну влаштовувати не буду, але гуглиться легко), і в той же день знайшов одного з продавців на онлайн-барахолці, котрий з радістю надіслав мені бажаний модуль-проектор. Все заводиться чудово, ніяких додаткових рухів не потрібно.
Смартфон мені приїхав (очікувано) американського зразка, відповідно - без української, і з деяким ПЗ від одного з операторів мобільного зв’язку США. Це теж не дуже заважає, бо більшість з цього софту вимикається або повністю видаляється, а от з локалізацією, звичайно, трохи сумно вийшло, проте англійська достатньо проста. Модель, яку я отримав - це XT1929-17. Вона не може бути прошита, тобто я не можу якось туди поставити офіційне ПЗ для Європи чи взагалі неофіційне з підтримкою мови, проте, знову ж таки, для запасного смартфона/проектора це і не так критично.
Через тиждень я також замовив модуль з додатковим акумулятором, бо навіть новим ця модель не була рекордсменом з автономності, а через стільки років і взагалі дуже погано тримала заряд. Також, до речі, чудово і без проблем працює, заряджається разом зі смартфоном. У модуля акумулятора, до речі, є два режими - він або постійно заряджає смартфон, і тільки після розрядки додаткового акумулятора - вмикається основний; або ж він дозволяє розрядитись смартфону до 80% від основного акумулятора і починає підтримувати цей заряд.
В цілому, пристрій мені особисто дуже сподобався. В мене за життя було кілька Moto (це й Moto X 2nd, і Nexus 6, і Moto X Force, і все той же Z2 Force), тому я знав, що, фактично, отримаю такий собі Nexus-experience, проте з фішками, які я дуже люблю. Так, після сучасних флагманів з новими процесорами, дисплеями на 120гц і всіма цими пряниками - 60гц і 835 “дракон” трохи вдарили по негативним відчуттям, проте я все ще зміг здивуватись, що пристрій зміг витримати навантаження всім необхідним мені ПЗ і запускати його навіть на такій старій версії ОС.
Також відзначу гарну роботу і розробників стороннього ПЗ - багато додатків як від Google, так і інших мають такі собі Go/Lite версії, котрі, в першу чергу, призначені для використання на сучасних ультрабюджетних Android-пристроях (або навіть Android Go-пристроях), проте вони чудово вписались і тут. Варто зазначити, що я замовив саме молодшу модель, на 4/64гб, що теж достатньо сильно впливає на продуктивність смартфона, бо 4гб ОЗП для сучасних додатків (тим паче - не спрощених версій) - достатньо мало.
Якщо розглядати в загальному - то цей смартфон якраз є, особисто для мене, чудовим варіантом замість покупки якогось сучасного, але дуже слабкого ультрабюджетника за ті ж 3000-4000грн, котрий перестане нормально працювати через тиждень/місяць після покупки. В мене тут “завелись” як особисті, так і робочі додатки, смартфон дозволяв чудово працювати навіть з багатозадачністю (в межах своїх можливостей, звичайно), тому від себе можу радити його або подібні моделі замість сучасних сяючих, але дуже швидко старіючих дешевих смартфонів від різних китайських виробників.
Висновки
В цілому, ось такий опис цієї моделі в мене вийшов. Можу сказати, що девайсом я задоволений, і можу рекомендувати його багатьом людям, які розглядають покупку якогось недорогого, проте надійного смартфона саме зараз. Також, він може стати цікавим тим, хто хоче спробувати щось нове (бо завжди щось нове - це забуте старе), або ж має певні забаганки в плані техніки, проте не має достатніх коштів для їх втілення у реальність (як от покупка портативної колонки, проектора чи стандартної мильниці, але з розумними функціями).
Якщо є що додати або цікавлять якісь ще питання по цій або якимось іншим, згаданим тут моделям смартфонів - пишіть у коментарі.
Дякую за прочитання і гарного дня!
P.S. Також веду TG-канал (хоч і шукаю, куди б з нього перейти, щоб постити короткі повідомлення), лінк ось.
