Довго відкладала перегляд цього фільму, хоч часто доводилось чути наскільки він є геніальним. По суті, я люблю дивитися серіали, фільми не дуже, але мене настільки вразило це кіно, що воно з упевненістю може поступитися більшості серіалів.
Не буду лити забагато води, я розповім чому "Кримінальне чтиво" - це добротна робота одного з найталановитіших режисерів у світі, і чому його варто подивитись кожному хто розбирається в кіно, і не тільки.
Сюжет. Він здавалося б простий, не виділяється особливим наміром, бо тематика кримінального світу, та його людей які живуть у ньому, гангстерів, кілерів, вистачає на тисячі історій. Але Квентін Тарантіно зміг зробити сюжет дуже привабливим для тодішнього глядача, і так само вражає сучасних до сьогоднішнього дня своєю ідеєю розділити розповідь на декілька шматків, і показати у різній послідовності. Це було зроблено для того, щоб ми з вами думали під час перегляду кіно, поступово збираючи пазл, і насамперед зрозуміли цілісність картини та повний контекст. Як казав Тарантіно у своєму інтерв'ю, він не хоче показувати звідки у того чи іншого героя з'явився шрам, хоч про це знає він та актори, або що лежить у кейсі яким так дорожили Вінсент з Джулсом, він хоче, щоб глядач сам до цього додумався, сам вирішив що буде у цьому фільмі, бо це його фільм, а не когось ще.
Режисура. Квентін Тарантіно обожнює використовувати голландські кути для позначення бентежного стану людини, та часто грішить суб'єктивними кадрами, які вдираються в наш особистий простір, даючи змогу відчути себе на місці героїв та ламає четверту стіну, іноді ставлячи нас на місце неживих об'єктів. Чого варта тільки одна сцена з Вінсентом який приймав героїн, а потім сівши в машину, під пісню The Centurions "Zed's Dead Baby" їде до Мії, та її знаменитий танець з Вінсентом задля перемоги якось чортової статуетки під пісню Chuck Berry "You never can tell". Режисер добре підбирає декорації для фільмування ; одяг для персонажів чудово підкреслює епоху того часу разом з тим, показуючи стиль кожного із них, і також їхню теперішню ситуацію, як з Вінсентом та Джулсом (ну ви бачили їх в цих футболках та шортах?! ).
Акторська гра. Це окрема тема, про яку не каже тільки дурень. В "Pulp fiction" знялося дуже популярних на тепер акторів, які змогли на той час зарекомендувати себе на гідні ролі, або розкрити свій талант на максимум. Семюел Л. Джексон, Брюс Вілліс, Ума Турман, та інші зіграють неабиякі ролі, і на їхніх місцях важко уявити інших людей. Приємно здивувало що у фільмі зіграв навіть сам Тарантіно, і він чудово впорався зі своєю роллю, як то кажуть : "Розумна людина хороша у всьому". Всі актори чудово зіграли своїх героїв, вони змогли передати всі їхні емоції, весь характер, та мотивацію до всіх дій протягом фільму. Всі персонажі гарно прописані, зі своїми тарганами в голові, всі різні та доволі цікаві особистості, які надовго запам'ятаються та не забудуться за декілька днів.
Музика та гумор.
У кіно дуже чудовий музикальний супровід, найвідоміші та найкращі з пісень були Urge Overkill "Girl You'll Be a Woman Soon", та The Centurions "Zed's Dead Baby", яку я вже згадувала. Гумор на високому рівні, з хорошими жартами, та ситуаціями над якими можна посміятися, згадати про реальність життя і чому ми над ним сміємося. Ось типова репліка з "Кримінальне чтиво" :
- Вони схожі на пару придурків.
- Ха-ха-ха, це твій одяг придурок.
Або :
- Ти б зробив хлопцеві масаж ніг?
- До біса.
Підсумок. У підсумку можна лише довго говорити про цей фільм, те як він вплинув на подальший розвиток кінематографа, на кар'єру багатьох акторів, або становлення Квентіна Тарантіно одним з найшанованіших з режисерів, і створення нового кіно в його стилі. Особисто я подивилася фільм на одному диханні, проживаючи всю історію та насолоджуючись авторським стилем. Безсумнівна 10/10.
