Дощ холодними краплями падав на моє обличчя, змиваючи бруд та кров з мого одягу та тіла , ніколи не думала що мій шлюб закінчиться саме так ...
2001 рік мені 15 років , у школі я найкраща , відмінниця, а вдома батько в білій гарячці бʼє маму та моїх двох менших братів. Травень 2001 , я повертаюсь зі школи біля будинку швидка та два поліцейські автомобілі, зайшовши в квартиру я бачу батька який сидить на кухні , на столі пляшка не допитої горілки , над ним нависають двоє чоловіків , а у спальні біля ліжка в чорному пакеті моя мати.... Це все що я памʼятаю з дитинства!
2011 рік на моєму столі лежить жінка років 86 інсульт , я практично закінчила розтин. Закінчивши з роботою я взяла свій мобільний на якому було повідомлення від мого чоловіка: «Люба, сьогодні затримаюсь ! Сама розумієш робота».
Закінчивши з паперами, та із заключенням про смерть , я почала збиратись додому, роботи в міському морзі не так і багато , десь не десь привозять літніх людей , щоб підтвердили діагноз. Я працюю тут рік , зарплата маленька , але ця робота мені до душі. Навчаючись на першому курсі медичного я зрозуміла , що з мертвими мені працювати приємніше , як із живими людьми.
На вулиці було тепло, та сонячно, не дивлячись на те , що це була середина жовтня , а також останній день , коли мій любий чоловік був живим...
