Що пов'язує Львів і Херсон, крім того, що обидва ці міста українські?
Та багато чого. У мовному аспекті, на який і зверну увагу в цьому невеликому дописі, це, зокрема, труднощі з відмінюванням їхніх назв, що виникають у багатьох мовців, які можуть навіть не знати про це. Ідеться про відмінювання назви кожного міста в родовому та місцевому відмінках.
Зокрема, у Львові (здебільшого від немісцевих) часто можна почути до/зі ЛьвовУ. Це неправильна конструкція.
Назви міст чоловічого роду із суфіксами присвійності -ів/-їв у родовому та місцевому відмінках мають тільки закінчення -а (без варіативності): Києва, Львова, Харкова.
Перевірче словосполучення: Вова зі Львова.
Закінчення -у, -ю наявне у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Кривого Рогу.
Згідно із чинною редакцією Правопису (2019) деякі назви населених пунктів можуть мати паралельні закінчення -а, -я і -у, -ю: Лондона і Лондону, Парижа і Парижу, Чорнобиля і Чорнобилю.
Що стосується відмінювання назви славного південного міста Херсон, то тут теж допускається паралельне закінчення -а і -у: Херсона і Херсону. Хоча мовні баталії через це точаться донині.
До речі, назви інших великих міст України, як-от Києва й Харкова, а також Канева, Почаєва, Чугуєва, Змієва тощо нерідко теж страждають через неправильне відмінювання. Але їхні проблеми пов'язані не з хибним закінченням, а з браком чергування голосних звуків е, о з і , коли це потрібно. Нерідко мовці не застосовують чергування, коли слово потрібно поставити в непрямому відмінку, тоді з’являються помилкові форми Київа, Харківа, Каніва, Почаїва, Чугуїва, Зміїва тощо замість правильних форм Києва, Харкова, Канева, Почаєва, Чугуєва, Змієва в родовому відмінку однини. Тобто в цьому типі чергування е, о пишуть у відкритому складі, а і — у закритому.
Також неправильно писати прийменник в перед назвою міста Лева (в Львів, в Львові), адже незалежно від кінця попереднього слова перед буквосполученням льв в українській мові вживають на письмі прийменник у. Ця норма сприяє уникненню збігу букв на позначення приголосних звуків, що є важкими для вимови, та досягненню милозвучності. Наприклад: На Різдво приїду до бабусі у Львів. Кавувати у Львові. Дощ ллє з 1256 року тільку ві Львові. Але не в Львові, якщо не однаково на милозвучність.
P. S. У мови поезії свої закони.
Опубліковано з нагоди Дня кавуна (національного свята у США), бо чому б і ні?
