Автор: Клеман Молен
Оригінальний допис було опубліковано 8 вересня 2026 року
Після чотирьох місяців контрнаступу на Лиманському напрямку 3-й АК СОУ зумів зрізати російський виступ на північ від Лимана та звільнити понад 200 км² території. Це одна з найважливіших перемог України у 2026 році, яка дозволить затримати наступ російських військ на півночі Донбасу.
Результати цього наступу мають велике значення, оскільки йдеться про стратегічно важливу ділянку на сході України. Цей виступ слугував плацдармом для наступу на Лиман, який у разі успіху міг створити можливості для подальшого просування в напрямку Ізюма та Слов’янська, а також поставити під загрозу північний маршрут постачання українських сил на Донбасі.
Бої за цей район уже точилися у травні 2022 року, вересні 2022 року та травні 2025 року, коли зс рф після двох років боїв і дуже великих втрат вдалося захопити низку критично важливих українських позицій.
Щоб краще зрозуміти географію цього району, варто звернути увагу на чотири річки:
Перша — річка Красна та її долина, що простягається від Сватового до Кремінної й залишалася під російським контролем.
Далі на захід розташована річка Жеребець. Протягом тривалого часу СОУ утримували численні позиції за кілька кілометрів на схід від неї, водночас маючи можливість ефективно уражати російські сили з панівних висот за річкою. Росіяни зазнали величезних втрат, намагаючись встановити контроль над східним берегом Жеребця — достатньо згадати численні штурми Тернів. Просування на західний берег також було надзвичайно складним, оскільки переправитися через річку можна лише через кілька дамб, розташованих на відкритій місцевості.
За Жеребцем розташована височина, яку росія захопила минулого року і яка має важливе стратегічне значення.
Ще далі на захід протікає невелика річка Нітріус, яка стала наступним оборонним рубежем СОУ. Групам росіян, що просочувалися, лише зрідка вдавалося перетинати її.
Останнім серйозним природним рубежем є річки Оскіл і Сіверський Донець, розташовані далі на заході та півдні. Їх форсування є вкрай складним.
Щодо OPSEC (операційної безпеки):
Попри численні твердження, режиму OPSEC дотримувалося дуже добре: ситуацію майже не коментували, а увага з боку медіа практично була відсутня. Чому це важливо? Тому що було відомо, що російські підрозділи на цій ділянці були слабкими, а 20-та загальновійськова армія (20-та ЗВА) не мала резервів, які могла б оперативно перекинути туди.
Систематичне викривлення інформації стало характерною рисою російської системи звітності — достатньо порівняти повідомлення проросійських ресурсів, які мають джерела безпосередньо на цій ділянці, з їхніми повідомленнями з південного напрямку. Тому навіть якщо інформація надходить до штабу батальйону чи полку, немає впевненості, що вона потім доходить до штабу 20-ї ЗВА, а звідти — до Гєрасімова. Інакше російське командування, ймовірно, перекинуло б сюди якусь бригаду або дивізію ВДВ чи морської піхоти з іншої ділянки фронту — так само, як це вже відбувалося цього року на півдні.
Згадайте ситуацію в Іванівці: Радов та Рибарь неодноразово попереджали про розвиток подій ще до того, як усе стало очевидним. Я витратив певний час на вивчення їхніх повідомлень щодо Лиманського напрямку і, що цікаво, не знайшов там практично нічого з тієї інформації, до якої сам мав доступ у той самий період.
Це доволі показово, адже коли на певній ділянці фронту виникають серйозні проблеми, ці ресурси зазвичай швидко реагують — зокрема тому, що їх читає вище військове командування. Річ не в тому, що там нічого не відбувалося: схоже, їм просто бракувало інформації безпосередньо з місця подій.
Лише останнім часом Divgen, Рибарь, Радов та інші почали оновлювати свої карти відповідно до змін на цій ділянці фронту.
Що насправді сталося, за моєю інформацією:
22 травня механізований батальйон 3-ї штурмової бригади за підтримки щонайменше двох інших бригад (60-ї та 66-ї) зі складу 3-го армійського корпусу розпочав масштабний механізований наступ із потужним придушенням російських дронів засобами РЕБ.
Штурм розпочався в лісах на схід від Ізюма й сягнув села Нове. Загалом під час атаки було уражено близько п’яти одиниць української техніки — переважно FPV-дронами на оптоволокні, що свідчить про те, що в умовах активної роботи РЕБ фактично лише такі дрони могли нормально діяти. Значна частина української техніки повернулася.
Того дня СОУ вдалося закріпитися в укріпленій лісосмузі на схід від Нового. Саме звідти розпочався український контрнаступ на Лиманському напрямку.
Через тиждень у Новому розпочалися зачистки. Завдяки успішному механізованому штурму українські сили мали значну перевагу в живій силі на цій ділянці.
Одночасно зі штурмом Нового зі сходу українські підрозділи закріпилися ще в трьох лісових масивах на захід від села, щоб розширити фронт наступу.
Станом на 1 червня більша частина Нового була звільнена, тоді як наступальні дії продовжувалися далі на південь.
Щоб проілюструвати це, 11 червня я опублікував таке повідомлення:
«На Лиманському напрямку після механізованого штурму Нового 22 травня українським силам вдалося закріпитися на зайнятих позиціях, що підтверджувалося як нещодавніми геолокаціями, так і супутниковими знімками». До повідомлення я додав супутниковий знімок від 8 червня, на якому були помітні сліди понад 12 ударів керованими авіабомбами (КАБ).
Це стало першим підтвердженням того, що СОУ вдалося надійно закріпитися на всіх позиціях на захід від Нового та Липового.
Того ж дня мені вдалося підтвердити, що СОУ взяли під контроль стратегічно важливі лісосмуги та лісові масиви на південь від Нового — більш ніж через два тижні після початку першого штурму. Також українські підрозділи встановили контроль над Катеринівкою.
Супутникові знімки від 19 червня зафіксували велику кількість авіаударів. Місцеве російське командування знову надало запит на застосування авіації проти української піхоти, що просувалася вперед.
Насправді СОУ наступали не лише на головному напрямку в районі Нового. Вони також просувалися ще на двох напрямках далі на захід, поступово наближаючись до Зеленої Долини. Варто пам’ятати, що авіаудари завдаються лише по території, яка перебуває під повним контролем СОУ, а не по спірній «сірій зоні».
Наприкінці червня я повернувся з відпустки та оновив свою карту авіаударів.
Загалом упродовж червня в районі Нового вдалося зафіксувати приблизно 71 авіаудар, що можна побачити на цьому супутниковому знімку.
25 червня була опублікована одна з геолокацій — вона стала останньою перед тим, як геоінтери припинили визначати місця зйомки відповідних відео. На ній було зафіксовано російський удар на південь від Нового…
Протягом липня режиму OPSEC дотримувалося надзвичайно суворо: у відкритий доступ майже не потрапляло жодної інформації, а геолокації, які могли б показати реальну ситуацію на місцевості, практично були відсутні.
У середині липня українські сили закріпили контроль над Зеленою Долиною, але, що важливіше, продовжили просування вздовж укріплених лісосмуг на схід від неї.
Протягом липня було зафіксовано 152 удари КАБами. Приблизно половина з них припала на поля, а інша половина — на лісові масиви, лісосмуги та населені пункти. Цікаво, що перші удари по Новому та інших селах фактично підтвердили, що на той момент вони вже тривалий час перебували під контролем СОУ.
Наприкінці липня СОУ відкрили додаткові напрямки наступу вздовж невеликої балки на схід від Нового, поблизу Новомихайлівки, та почали просуватися на південь. Одночасно тривали зачистки населених пунктів на західному фланзі виступу.
У серпні бойові дії тривали й поступово зміщувалися далі на південь. Саме тоді з’явилися перші повідомлення про можливе оточення російського виступу на північ від Лимана. Протягом місяця на значній території було завдано близько 200 авіаударів, причому особливо висока їх концентрація спостерігалася вздовж маршрутів інфільтрації українських підрозділів.
Приблизно 15 серпня СОУ вийшли до північних околиць села Колодязі, просунувшись до району приблизно за 3 км від нього. Після цього вони продовжили тиснути на флангах, зачищаючи територію від російської присутності, тоді як частина російських підрозділів опинилася відрізаною.
Цікаво, що протягом усього цього періоду жоден із російських військових картографічних ресурсів не повідомляв про складне становище російського угруповання. Водночас усі вони — Divgen, Радов, Рибарь та інші — оновлювали свої карти, продовжуючи позначати Нове як спірну територію…
24 серпня СОУ провели другий успішний механізований штурм, мету якого спочатку було неправильно інтерпретовано. Схоже, він був спрямований не на подальше просування на південь, а на схід — із метою просунутися в районі між Катеринівкою та Новолюбівкою.
СОУ вдалося зрізати російський виступ, однак їм іще необхідно зачистити російську присутність на захід від Колодязів. Немає жодних ознак того, що російські підрозділи, які опинилися відрізаними на західному фланзі, змогли відступити. Водночас немає й підтверджень українського контролю над сільськогосподарськими угіддями в цьому районі, тому на своїй карті я залишив їх позначеними сірим кольором. Наступальні дії на східному фланзі тривають.
Я бачив багато карт цієї ділянки фронту, на яких бракувало чимало важливих деталей, тому вирішив скласти більш-менш хронологічну картину подій на основі інформації, яку збирав із відкритих джерел.
Твердження про те, що велике російське угруповання потрапило в оточення, є неправильними. Водночас, на мою думку, певна кількість російських військовослужбовців справді опинилася відрізаною, а їхній відступ був украй ускладнений через постійний контроль маршрутів українськими дронами.
Однією з проблем російської сторони, схоже, стало систематичне викривлення інформації у звітності. Якщо ви в цьому сумніваєтеся, достатньо згадати заяву Путіна про нібито «звільнення» Святогірська, хоча місто розташоване приблизно за 25 км від лінії фронту. При цьому суттєвих підкріплень на цю ділянку так і не було перекинуто.
Ця операція не відбулася за один день — вона розвивалася протягом кількох місяців і досі триває. Більша частина інформації, яку я наводжу тут, із міркувань актуальності та OPSEC відстає від реальної ситуації щонайменше на тиждень.
Головний напрямок наступу проходить від Нового й тягнеться далі на південь. Відомо також про два основні допоміжні напрямки — один на сході, інший на заході.
Східний напрямок активізувався нещодавно, тому підтверджень щодо нього поки що дуже мало. Відомо лише, що українські сили просунулися майже до річки Жеребець.
Щодо західного напрямку інформації більше, однак там залишається значна територія, на якій усе ще можуть перебувати росіяни Більшість населених пунктів на західному фланзі вже зачищено, проте цього не можна впевнено сказати про лісосмуги.
Серед підрозділів, залучених до операції, — 66-та та 60-та механізовані бригади, а також невстановлений батальйон 3-ї штурмової бригади. Ймовірно, в операції беруть участь і деякі інші, менші підрозділи, однак я не надто добре спеціалізуюся на аналізі бойового складу та структури сил.
Карта станом на кілька тижнів тому:
Щодо інформаційного простору: є одна головна причина, чому про цей наступ було опубліковано так мало інформації. Геоінтери, які працюють для @UkraineDailyUpd (@moklasen, @giK1893, @ZoamSc2, @Bielitzling, @RoadtoMars9 та інші), свідомо вирішили не оновлювати свою карту й не публікувати геолокації.
Я достеменно знаю, що вони мають значну кількість геолокацій, зроблених на основі російських відеоматеріалів, які так і не були оприлюднені.
Це добре демонструє, наскільки вузьким насправді є коло людей, які систематично займаються такою роботою в інформаційному просторі. Якщо вони нічого не публікують, то майже ніхто інший не проводить аналогічного аналізу.
І на завершення — моя карта авіаударів:
🟠 — червень
🔴 — липень
⚪️ — серпень
🟡 — вересень
Дякую всім, хто дочитав цей довгий тред до кінця. У ньому я висвітлив інформацію, яка вже не підпадає під чинні обмеження OPSEC.
Цей матеріал — результат кількох місяців спостереження та збору інформації про український наступ, який досі триває.
