I hear voices in my head
They council me
They understand
They talk to me, they talk to me
They tell me things that I will do
They show me things I'll do to you
They talk to me, they talk to me
Hellblade - це унікальний проєкт, і річ не тільки в тому, що сама гра має кілька оригінальних рішень, які, якщо і використовувалися до цього, то вкрай рідко, і про це мало хто згадає. Справа ще й у тому, що це творіння - це, по суті, одна з найдорожчих інді-ігор, і принципово відрізняється від побратимів за жанром тим, що в її випадку розробники не змогли традиційно обійтися спрощенням багатьох елементів заради передання своїх ідей, через що вдарилися у візуал і звуковий супровід. Внаслідок цього проєкт виглядає як ААА-продукт, хоча, по суті, таким не є.
Зі сказаного вище випливає один простий факт - Hellblade підійде далеко не всім, власне, він і не задумувався як проєкт для найширшої аудиторії, тому й оцінювати його таким чином було б неправильно. Ninja Theory (до яких особисто я відчуваю суперечливі почуття) захотіли зробити гру своєї мрії, витратили на це свої гроші і вийшов Hellblade. І я без докорів сумління можу сказати, що, нехай у грі і є деякі проблеми з геймплеєм, це все ж таки справжній витвір мистецтва, яких мало.
Це подорож у глибини темряви. Після цієї історії інших історій не буде.
Історія на перший погляд здається в міру простою - дівчина Сенуа втратила свого коханого, Ділліона, і вирушає в царство мертвих - Хельхейм (а вся гра відбувається у світі скандинавської міфології), щоб повернути його душу. Це досить непривітний, похмурий і пустельний світ, у якому рідко світить сонце і немає фауни. Сенуа має дістатися до покоїв Хели - правительки царства мертвих, щоб умовити похмуру дочку Локі повернути душу Ділліона. Однак це лише один рівень сюжету. Якщо копнути глибше, то ми зрозуміємо, що це не просто подорож до кінцевої точки, а й історія про боротьбу зі своїми страхами і минулим, а також розповідь про жертовність і прийняття втрати.
Взагалі, сюжет вийшов досить неоднозначним (у плані тлумачення), тому кожен може побачити тут щось, близьке йому одному. Незважаючи на те, що гра досить коротка (я пройшов за 7 годин), вона повністю окупиться завдяки отриманим емоціям, оскільки особисто у мене подібні емоції викликала дуже мала кількість ігор. Утім, про сам сюжет не хочу більше нічого говорити, щоб не спойлерити, краще поговорити про його подачу, адже вона вийшла дійсно унікальною.
Психоз, про який гра постійно говорить, представлений насамперед голосами, які супроводжують героїню протягом усієї гри, лише час від часу замовкаючи. Серед голосів є "оповідачка", яка повідає нам не одну історію з минулого Сенуа, а також "масовка" з купи голосів, які постійно обговорюватимуть поточну ситуацію, підказуватимуть у бою, кепкуватимуть над цілями героїні, та й загалом активно проявлятимуть себе.
Також по мірі проходження можна буде зустріти безліч каменів з рунами, сконцентрувавшись на яких, Сенуа згадуватиме розповіді свого давнього товариша, Друта. Ці розповіді будуть являти собою здебільшого історії зі скандинавської міфології - про створення світу, про смерть Бальдра, про Сігмунда і Сігурда, про рагнарок... Загалом, якщо ви не знайомі з даною міфологією, ці історії допоможуть вам глибше зрозуміти лор гри.
Все зовсім не так, як у старих легендах, чи не так? Шляхетний воїн у пошуках перемоги і слави протистоїть злу. Усе окреслено ясно.
Оскільки наріжним каменем тут є сюжет і його подача, геймплею приділили менше часу, через що гра здебільшого являє собою симулятор ходьби, а всі активності (окрім психозу) можна розділити на три групи: дослідження, розв'язування головоломок і битви з ворогами.
Світ гри не можна назвати відкритим, він досить лінійний, і 90% пересувань - це подорож із пункту А в пункт Б, проте окремі локації можна бачити за деякий час до того, як випаде можливість туди потрапити.
Головоломок у грі багато, і вони досить різноманітні, єдина загадка, що переслідуватиме вас упродовж гри, - відчинення дверей, запечатаних рунами, які потрібно шукати в навколишньому просторі. В іншому ж у різні моменти гри будуть траплятися різні випробування. Моє улюблене - проходження певної зони майже в повній темряві.
Бої тут у міру прості і являють собою битви з багатьма ворогами одночасно (яких тут кілька видів). Є легкі і важкі атаки, удар ногою (для пробивання блоку і щитів), блок з парируванням, ухилення і фокус (що накопичується під час успішних атак та ухилянь), що дає змогу наносити більше шкоди й атакувати супротивників у їхніх особливих формах.
Ми всі помремо коли-небудь. А коли помруть усі, кінець прийде навіть богам.
Крім непоганої графіки гра може похвалитися дуже крутим опрацюванням лицьової анімації, а також чудовою візуалізацією страхів і кошмарів Сенуа, так само як і купою цікавих елементів на кшталт проєкції спогадів героїні в неї за спиною, або погляду з очей того, з ким вона розмовляє.
Це, мабуть, одна з небагатьох ігор, у які обов'язково потрібно грати саме в навушниках, оскільки завдяки їм досягається ефект повного занурення. Гра робить дуже сильний акцент на звуці, ті ж голоси звучать не просто ліворуч і праворуч, а й немов би на різній відстані від гравця, це саме стосується і звуків у грі. Ну, а саундтрек... він чудовий. Починаючи з бойових тем, які поєднують чіткий ритм і явні скандинавські мотиви, і закінчуючи ліричними темами, що роблять фінал гри незабутнім, весь музичний супровід у грі приносить тільки задоволення.
Сіверяни вірять у те, що одного разу світ буде знищено. Цей день вони звуть Рагнарок, або день, коли здійсниться доля богів.
Незважаючи на деякі недоліки геймплейної частини, перед нами справжній витвір мистецтва, який аж ніяк не такий простий, як здається на перший погляд. Купа цікавих рішень як у візуальному, так і в звуковому плані тільки примножують позитивні емоції від цього творіння.
