Навівши курсор миші на персонажа з іменем Андрій, Гравець клацнув, викликавши контекстне меню. "Флірт" - ось був його вибір. Гравець керував Вірою - жінкою, що буквально недавно народила немовля, якому хлопчина за комп'ютером дав ім'я Петрусь. Серед комп'ютерних ігор Гравець полюбляв гратися в симулятори, а особливо до вподоби йому приходилися симулятори життя. От і зараз він, намагаючись грати без чіт-кодів, використовував можливості самої системи для того, щоб полегшити собі складність.
Наразі Андрій читав книгу. Ще б пак: маючи рису "Книжковий Хробак", було б дивно, якби той під час відсутності керування Гравцем і повністю задоволеними першочерговими потребами займався чимось іншим. Цей поціновувач літератури не був батьком Петруся, ні. Його Гравець підселив до Віри задля збільшення статків, адже після підселення однієї сім'ї до іншої їхні фінанси підсумовувались. Потім, усвідомивши, що грати за чотирьох персонажів одночасно Гравцю трохи важкувато, він відселив Петра, в результаті чого кількість фінансових можливостей лишилась сталою, на відміну від витрат, які зі зменшенням кількості персонажів також знизились.
Спостерігаючи за тим, як Андрій, не зважаючи на романтичні дії з боку Віри, продовжує читати, Гравець назначив дівчині інше заняття, а саме - ремесло. Бо не ігромеханічними хитрощами ж єдиними поповнювати сімейний бюджет, чи не так? Персонажі також мали заробляти сімолеони - принаймні, для поки що непрацюючої дитини це було цікаво. Віра, наприклад, вишивала й гаптувала сорочки, і це приносило їй дохід. Для Андрія ж хлопчина іще не придумав заняття.
- Сину, годі грати! Час вечеряти! - покликала Гравця матір, на що слухняний синочок, швидко зберігши гру, виключив комп'ютера й побіг на кухню. Ні він, ні будь-хто інший на планеті Земля, іще не усвідомлював усі аспекти діяльності таких складних машин, як комп'ютери. Ніхто навіть не підозрював того, що в звичайнісінькій грі - симуляторі життя, персонажі реально їх проживають. Що Віра, будучи не в змозі сама собі пояснити зникнення Петра, тужить за ним, дивним чином листуючись з ним за посередництвом внутрішніх нейромереж кремнієвої машини, Андрій не просто так читає в голос книжки, а Петро, хоч і перебуває в стані, який люди могли б назвати прикордонним, між життям і смертю, все ще підтримує контакт із матір'ю своїх дітей...
***
Творець клацнув мишею на Гравця. Він керував матір'ю цього хлопця, який зовсім недавно грав у симулятор життя на комп'ютері. Обрання пункту "Послухатися Матір" зайняло декілька секунд, коли Гравець закінчив грати і, виключивши комп'ютер, пішов вечеряти...
