Я буду кохати тебе вічно
І відчуття це ніби предвічно
Жило зі мною кожен день
Не співаючи голосних пісень
Воно жило без страху на кохання
Жило одним лиш сподіванням
Що десь колись я підійду
І когось щиро полюблю
Без страху болю і сумління
Піду за ним як за спасінням в останній день я пропаду
Та болю з серця не зітру
Що ти залишив мені шрам
Сильніший він як ураган
Та не метає з боку в бік
А все шукає той отвіт
Чому ти був такий жорстокий?
Чому мій красень кароокий
Забув про біль, забув про страх?
Пішов від мене і затях мене в безодню без кохання
Без життя і сподівання
Що десь колись я полюблю
Та іншого...я вже ніколи не знайду
Я не знайду і вже ніколи
Не піду на поводу в покори
Яку сама створила я
Щоб вберегтися від гріха
І бути вічною з тобою
Вічним сонцем, вічною росою
Вічним цвітом, вічним отвітом і вічним полем самоцвіту
Яке ти викинув у бік.
Такий ти дав мені отвіт.
Більш не буде тут такого щоб в моєм щасті в моєм болі присутнім був лишенько ти
І вже краще самоти
любов'ю стану чим з тобою в час журби буду якорем серби
