Ще з самого початку існування графіті, точаться численні дискусії – чи слід вважати цей напрям малювання мистецтвом, бо все ж таки вуличні художники балансують на тонкій межі між творчістю та вандалізмом.
Досить схожі суперечки ми можемо почути й на площині відеоігор – мистецтво вони, чи все ж таки звичайнісінькі низькопрофільні забавки?
Принаймні точно можна сказати, що обидва медіуми запалюють у нас певні емоції та навіть змінюють погляди на життя у деяких індивідів.
Сьогодні я хочу розповісти вам про досить унікальну відеогру не тільки для свого часу, а й для усієї ігрової індустрії загалом – “Marc Ecko’s Getting Up”. Саме у ній розробники вирішили поєднати між собою ті дві речі, про які я cказав на початку, формуючи цікавий та неповторний мікс. І, знаєте, смакує він досить непогано! І сподіваюся, що він сподобається і вам.
Якщо ви знайомі зі світом американських брендів одягу, то вже напевно встигли помітити що у назві сьогоднішньої гри фігурує ім’я американського модельєра, художника та творця бренду “Eckō” – Марка Еко.
Все діло в тому, що ідея та концепція “Getting Up” належить саме йому. Це був його перший досвід у роботі над відеоіграми, і як на мене він вийшов досить успішним, бо у підсумку ми отримали проєкт з дійсно оригінальним баченням, візуалом та ігроладом.
“Marc Ecko’s Getting Up” – це біт-ем-ап та платформер, з елементами стелсу, який був розроблений студією The Collective. Про одну з їхніх ігор, “Indiana Jones and the Emperor’s Tomb” я вже встиг розповісти на своєму каналі.
Їхня гра з сьогоднішнього відео релізнувся у 2006-му році на PlayStation 2, XBOX та ПК, та розповідає нам історію хлопця на ім’я Колтрейн Краулі, або ж скорочено Трейн, молодого художника графіті, який хоче стати відомим у своєму злегка футуристичному місті Нью-Радіус.
Та проблема в тому, що у місті ведеться потужна кампанія по його очищенню від вуличного мистецтва, організована мером Нью-Радіуса Мігелем Сунгом. По факту кращим місто вона не робить, бо створює лише ілюзію його процвітання. Сунг пригнічує нижчі верстви населення та організовує угрпування ССК, яке по факту займається лише тим, що придушує нижчий клас та разом з цим вуличних художників.
Трейн, всупереч волі своєї бабусі, тікає з дому, щоб стати популярним графітистом. Проте вже на самому початку свого шляху він отримує по зубах від члена банди художників графіті Вандали Нью-Радіусу, або скорочено ВаНР.
Щоб помститися та довести що він не якийсь там лох, Трейн вирішує зафарбувати один з малюнків лідера банди на ім’я Гейб. Проте він би цього точно не робив, якби знав що Гейб особистою персоною вештається десь неподалік. Після потужного побиття хлопця лідер банди розмальовує одяг Трейна балончиком.
У свідомість хлопця приводить загадковий чоловік, та за сумісництвом теж художник графіті. Він каже, що Трейну не слід було переступати дорогу Вандалам, бо вони буквально головні у цьому районі.
Окрім цього чоловік повідомляє, що на місці хлопця він би сторонився місцевої школи мистецтв та після цього вибачається перед Трейном за побиття та крадіжку речей хлопця, і дає йому свій балончик.
Головний герой, не довго думаючи, вирішує влаштувати особисту війну банді Вандалів, як у плані насилля, так і, звичайно ж, графіті.
Щодо цього самого насилля, то як я раніше сказав, “Mark Ecko’s Getting Up” має у основі свого ігроладу елемент біт-ем-апу. І, якщо закрити очі на деякі його аспекти, то в цілому він виконаний пристойно та на рівні.
Під час бою ми маємо можливість виконувати легкий й важкий удар та захищатися або ухилятися від вже ворожих ударів. Починаємо наш бойовий шлях ми з досить базовим мувсетом у вигляді кількох комбо. Проте пізніше, з прогресією грою, ми навчимося робити більш потужні та видовищні зв’язки.
Також Трейн може виконувати супер-удари, витрачаючи спеціальну синю шкалу майстерності. Особисто мені бійки тут відчуваються прям дійсно приємно за рахунок грамотної роботи над анімаціями, камерою та самими звуками ударів.
Окрім власних кулаків ви можете використовувати бити, балки, кришки від сміттєвих бачків, ящики тощо. Ростер ворогів досить непоганий та відрізняється одне від одного по загальному вигляду, наявності зброї, кількості життя та силою ударів (під кінець гри бої стануть дійсно важчими).
І по класиці біт-ем-апів тут наявні боси, до кожного з яких треба знайти власний підхід.
Назад до сюжету!
Намагаючись вжитись у роль Принца Персії, головний герой паркурить до єдиного відкритого входу школи. Він вирішує зробити це місце своїм новим домом, але перед цим доведеться трохи поприбирати. Після перемоги над останнім Вандалом у будівлі Трейн дізнається, що решта верхівки банди засіла у метро, перед відвідуванням якого хлопець вирішує дещо змінити імідж (змінює одяг та стриже волосся).
Головний герой трохи розмальовує підземку та рятує від побиття ще одного молодого художника з кличкою Kry1 (Край Ван).
Той у підсумку кілька разів пропонує Трейну створити власну банду, але перший спочатку відповідає що працює лише в соло. Проте пізніше він все ж таки погоджується, бо Край виявляється корисним та дізнається інфу про секретну схованку ВаНР. Ідею для назви банди взяли з худі Трейна – S.F.C. – Still Free Crew.
А що, звучить потужно! Так само думає і головний герой, тому перед відвідуванням схованки дає можливість ССК дізнатися про банду (малює величезний мурал).
Кожен рівень у “Mark Ecko’s Getting Up” має основні та побічні місії, які майже у ста відсотках випадків представляють з себе малювання графіті. Робити це досить просто, але разом з цим цікаво. Місця малювання ви будете знаходити через спеціальний зір Трейна, при якому головні завдання помічаються помаранчевими хрестами, а побічні – синіми.
Виконуючи обидва типи завдань ми заповнюємо спеціальну шкалу репутації, яка впливає на типи ніштяків, які відкриваються після проходження рівня: це різні бойові прийоми, нові стилі графіті та концепт-арти. До багатьох місць малювання дістатися буде не просто, на шляху до них вас будуть чекати або вороги, або ж паркурні сегменти.
Щодо останніх, то в цілому паркур у “Mark Ecko’s Getting Up” зроблений нормально, якщо звикнути до його дубовості та незграбності.
Те саме, але вже у меншій мірі можна сказати й про бойову систему та керування загалом, яке на клавіатурі має кілька не дуже вдалих ідей, тому на особисто мою думку краще використовувати ґеймпад у зв’язці зі спеціальним модом на іконки кнопок. З ним ситуація стає реально кращою, бо, по факту, гра дизайнилася під цей тип керування.
Але все одно будуть випливати такі моменти, де Трейн буде робити протилежне від того що ви собі запланували. Навіть у “Prince of Persia: Sands of Time”, по моїм відчуттям, паркур був більш гнучкий та відполірований.
На підходящих для малювання поверхнях з’являється контур графіті, який ви зафарбовуєте балончиком, не забуваючи відпускати кнопку малювання, щоб уникати підтікань фарби, а також збовтувати балончик задля підтримання тиску.
Цей фактор можна прокачати, знайшовши на рівні спеціальний секретний балончик. У “Marc Ecko’s Getting Up” ви також зможете покращити й інші стати Трейна за допомогою знаходження певних секретних предметів – це шкали здоров’я та майстерності. Ну а ще по ігровим рівням розкидані iPod’и, при взаємодії з якими ми отримуємо доступ до бонусного треку в меню гри.
Окрім пошуку секретних предметів на рівнях ми також можемо фотографувати графіті інших художників. Деяких з митців ви зустрічаєте по сюжету гри, і вони вчать вас новим технікам створення шедеврів вуличного мистецтва.
І найприкольніше в цьому, що це справжні художники графіті, які надали зовнішність та голос для власних камео у “Marc Ecko’s Getting Up”! Серед них наприклад культовий американський художник Шепард Фейрі, відомий своїми постерами та стікерами OBEY.
За словами розробників, до гри долучилося 60 графіті художників, з яких шість найбільш відомих фігурують у сюжеті.
З часом ваш арсенал як інструментів так і малюнків буде збільшуватися. Починаєте ви з балончиком, маркером та стікерами, проте пізніше зможете використовувати і різного роду трафарети, валики, постери тощо. Графіті ж, теги або стікери вам доведеться обирати в меню гри.
Саме найкращих їх представників Трейн і вирішує залишити на стінах схованки Вандалів, проте його за цим знову помічають. Після бійки Трейн тікає у власну схованку, до якої Kry1 приводить свого кента Білого Майка.
З цього моменту Still Free Crew налічує вже три особи. Після цього до бази SFC також вирішує завітати й непроханий гість – той самий загадковий художник графіті. Його ім’я Decoy, і він пропонує головному герою розмалювати нові, стійкі до графіті, поїзди метро.
По прибуттю до депо Трейн дивується швидкості й майстерності малювання Decoy`я та після цього направляється до мийки поїздів (бо той розмальовує там усі поїзди). Там він застрибує на вже чистий вагон, та на ходу розмальовує його не дуже щоб позитивними зображенням мера міста.
Його дії потрапляють на камери відомої журналістки Нью-Радіуса Карен Лайт, яка вирішує записати репортаж про все це діло.
Трейн стає справжньою зіркою свого району. Навіть деякі члени ВаНР хвалять хлопця, що дуже розлючує їхнього лідера. Той намагається вломити Трейну, проте Decoy вирішує переконвертувати їхню суперечку в арт-батл, під час якого всі й дізнаються, хто тут легенда графіті, а кому максимум парти в школі розмальовувати.
Переможцем очевидно стає Трейн. Змагання помічає новинний гвинтокрил та охоронці порядку. Вони прибувають пов’язати усіх причетних, але Трейн та Гейб втікають з місця подій.
Вони зустрічаються у місцевому парку розваг, де після перемоги над великою шишкою з CCK, дізнаються що це саме провоохоронці розпалювали полум’я війни між Трейном та Гейбом.
Хлопці вирішують стати союзниками та розмальовують кілька локацій з ціллю дискредитувати охоронців порядку. Це знову ж таки помічає гвинтокрил з Карен Лайт на борту, і вона вирішує взяти у хлопців інтерв’ю. Трейн розповідає, що головними ворогами міста є не художники графіті, а мер Сунг та ССК.
Невдовзі Трейна, під час відпочинку, вирубає Decoy. У своєму таємному сховку він розповідає хлопцю про те, що особисто знав його покійного батька та через що він помер. Окрім цього він повідомляє, що у ССК стовідсотково є досьє на Трейна та Гейба, що останні пізніше вирішують перевірити особисто.
Перед цим хлопець розкриває Гейбу місцезнаходження сховку Decoy’я, бо останній незрозуміло чому запитує про це. Після цього хлопці прокрадаються в головну будівлю ССК.
Стелс, як на мене, – це найслабша частина ігроладу “Marc Ecko’s Getting Up”. Під час секцій скрадання вам доведеться робити три речі: ховатися від ворогів, вирубати їх за допомогою балончика для фарби, ну і звичайно ж виконувати цілі місії.
Особисто я майже усі ситуації, де можна було постелсити завалював, бо мене незрозуміло як помічали вороги, або ж Трейн чомусь замість того щоб бити їх балончиком, бив власними кулаками. Благо проходити завдання тут можна і без стелсу.
Але якщо забути про скрадання, то значна частина рівнів тут поставлена дійсно класно та креативно, а в плані візуалу та ситуацій вони досить відрізняються одне від одного. Наприклад можу згадати рівень, де вам треба тікати з будівлі що горить, паркурячи по цілим частинам стін або підлоги, та паралельно ухиляючись від уламків що падають на вас.
А після цього йде досить епічна битва на даху, що оточений полум’ям.
Єдине що трохи псує відчуття від зміни локацій у грі – це головні завдання, які, як я раніше казав, майже завжди представляють з себе малювання графіті. Через це “Marc Ecko’s Getting Up” відчувається злегка репетативним.
Що ж до графіки, то особисто на мою думку ця гра в плані візуалу є трохи застарілою для свого року випуску. Все через те, що по факту, вона релізнулася на паст-генові консолі, серед яких, скоріш за все, пріоритет був на найслабшу консоль покоління – PlayStation 2.
Але навіть на плойці гра виглядає більш об’ємно та фактурно ніж на комп’ютерах за рахунок наявності ефектів пост-обробки.
Та й в цілому ПК порт вийшов досить забагованим у технічному плані. Хоча, можливо усі проблеми з якими я зіткнувся випливають через проблеми з сумісністю – хто його зна?
Проте що я знаю напевне, то це те, що Decoy був правий, бо у головній будівлі ССК Трейн знаходить інформацію взагалі про всіх членів SFC.
Після цього він зустрічає Гейба, і вони знову розділяються. Трейн направляється розмалювати гелікоптер начальника ССК, а от напарнику везе не дуже, бо його ловлять на гарячому.
Головний герой повертається до школи мистецтв. Там з бандою він переглядає новинний репортаж, з якого дізнається, що одна з багатоповерхівок у нетрях Нью-Радіусу сьогодні згоріла, через ймовірний підпал, у чому Карен Лайт звинувачує Трейна. Очевидно, що він цього не робив, тим паче це той самий будинок де живе його бабуся!
В цей самий момент закинуту школу оточують та підпалюють охоронці порядку. Трейн та друзі розділяються, проте перший, балансуючи поміж вогнем та обломками вибирається на дах прилягаючої будівлі. Там його оточують копи та їхній начальник на прізвище Гант.
Після битви з ними головний герой намагається втекти, і в нього ледь не потрапляє снайпер з вертольота. Куля потрапляє в цистерну з газом, яка проламує дах поряд з Гантом. Трейн намагається врятувати чоловіка, проте не встигає.
Через страх за власне життя, друзі Трейна відмовляються від членства у SFC, тому головний герой знову стає одинаком. Ситуація погіршується тим фактом, що вину у смерті начальника ССК вішають на Трейна. Він вирішує знайти Гейба, бо той чомусь так і не прийшов до бази після їхньої останньої зустрічі. Хлопець випадково знаходить його у торгівельному центрі, проте Гейб чомусь втікає.
Пізніше Трейн дізнається чому саме – у будівлі ССК його спіймала озброєна жінка на ім’я Шанна, тому йому довелося розповісти їй все, в тому числі й про схованку Decoy’я.
Трейн мчить туди, та по приході зустрічає лише руйнацію. Ледь живий Decoy розкриває хлопцю усю правду.
Кампанія проти графіті була організована задля того, щоб перешкодити таким художникам, як Decoy, розкрити страшну правду: під час балотування в мери Сунг змусив батька Трейна вбити конкурента-кандидата. Пояснювати чому саме буде довго, тому давайте коротко – у Декстера Краулі просто не було вибору.
А ті графіті, які часто малював Decoy та які ми могли помітити під час проходження, дата “9/06” – це той день, коли Сунг вирішив позбутися батька Трейна, задля прикриття власної дупи.
У світлу пам’ять про померлого в нього на руках Decoy’я, Трейн вирішує дати місту знати – що ж за людина насправді цей Мігель Сунг. Хлопець, по телефону, розповідає Карен Лайт усю інформацію яку він дізнався від Декоя, розмальовує великий міст між напів-островами Нью-Радіуса…
…та залізає на дирижабль, з якого повинне було відбуватися пряме включення мера.
Тут Трейн розігрується по повній: модифікує принтер на якому друкуються листівки з пропагандою Сунга та фон, перед яким той планував виступати.
За цим головного героя ловить Шанна, з якою у нього відбувається важкий бій. Але в підсумку, Трейн перемагає жінку. Перемогу він отримує й у власній боротьбі проти Мігеля Сунга, бо той після свого виступу подає у відставку. Проте це не остаточна перемога, бо Трейна все ще розшукує закон, а сама боротьба за свободу, таке відчуття, що закінчиться не скоро.
Сюжет у “Mark Ecko’s Getting Up” досить клішований та банальний. Але вкупі з класним саундтреком, пристойним ігроладом та пропрацьованою атмосферою навколишнього сеттінгу, він дійсно працює. Що ж до акторського складу, то тут можна знайти знайомі імена.
Наприклад Трейна озвучує американський репер Таліб Квелі, а дівчину Гейба на ім’я Тіна – акторка Розаріо Довсон (з її нещодавніх ролей - Асока у однойменному серіалу по “Зоряним Війнам”).
Окрім цього у касті фігурують й такі відомі та навіть культові постаті, як:
актори Брітні Мерфі та Адам Вест (царство їм небесне);
а також репери RZA та Diddy (причому персонажу останнього нам доведеться по сюжету нормально так надерти зад);
Особливо сильно я хочу виділити роботу Таліба Квелі, бо завдяки цій людині головний герой має змогу балансувати між жартівливим, так і серйозним тоном під час діалогів, кат. сцен або ігрових моментів. І мені здається, що саме пан Квелі відіграв значну роль у нашій вірі до росту Трейна як художника, персонажа та особистості.
Особисто я можу описати “Mark Ecko’s Getting Up” лише двома словами – “стиль” та “вайб”. Це можна помітити навіть по одному головному меню, яке оформлене ніби підземне метро.
Різні менюшки тут виконані у вигляді інформаційних табло, а вибір рівнів – це вибір станцій метро, з подальшою анімацією поїздки до них.
А на фоні усе це діло доповнює досить качова музика, яка відіграє велику роль у “Mark Ecko’s Getting Up”. Оригінальний саундтрек тут створив американський діджей RJD2, і окрім нього у грі звучить багато якісної ліцензованої хіп-хоп музики, яка просто ідеально доповнює кожну з кат. сцен або ігрових ситуацій.
Самі ж ігрові та сіджиайні ролики тут виконані прям дійсно прикольно та креативно з точки зору операторської роботи та постановки, через що кожна з сюжетних вставок відчувається максимально динамічно та стильно.
Та й в цілому візуал та сеттінг “Mark Ecko’s Getting Up” мені нагадуюють серію ігор “Mirror’s Edge”, де головній героїні на ім’я Фейт так само доведеться йти проти системи та боротися з місцевою поліцією, яка досить схожа на ССК.
Що там, що там одним з антагоністів є мер міста, який хоче змінити його у “кращу” (в лапках) сторону, задля цього намагаючись винищити людей, які, на його думку шкодять системі – бігунів та художників граффіті.
Ну і звичайно ж “Mark Ecko’s Getting Up” та “Mirror’s Edge” в основі свого ігроладу мають механіки паркуру та особливого зору, що підвсвічує цілі завдання.
Особисто мені “Marc Ecko’s Getting Up” сподобався що при моєму першому проходженні у дитинстві, що зараз. Попри усі мінуси та негаразди (які можливо повʼязані лише з ПК портом) — це дійсно унікальна та цікава річ, у яку я конкретно рекомендую пограти й вам, особливо якщо ви шукаєте якогось різноманіття у своєму ігровому досвіді.
Якщо ж ви поціновувач графіті або хіп-хоп культури, то вам точно не варто пропускати цей скарб! І, можливо, в не дуже далекому майбутньому ви отримаєте певний анонс від мене, пов’язаний з ним, тому підписуйтеся на мій твітер або телеграм-канал, де я публікую ексклюзивні новини щодо моєї творчості, а також роздуми на різні теми.
А взагалі, як на мене, “Marc Ecko’s Getting Up” – це дуже кінематографічна гра. Можливо саме через цю особливість відносно нещодавно сам Марк Еко повідомив публіці, що готується адаптація цієї гри у форматі кінофільму.
Особисто я реагую на цю новину досить позитивно, бо якщо цей фільм вийде хорошим та сподобається глядачам, то в нас зʼявиться досить великий шанс отримати або ремастер, або римейк, або ж довгоочікуваний фан-базою сиквел “Marc Ecko’s Getting Up”, який вже анонсовували більше ніж 10 років тому, але на цьому всі новини й закінчились. З сьогоднішніми технологіями та потужностями, це могла вийти б дійсно крута річ.
А ви грали у “Mark Ecko’s Getting Up”? Що думаєте про цю гру, бо як на мене – це дійсно крутий та унікальний тайтл! Можете написати вашу думку у коментарях!
