В цьому есе я хочу разповісти ключові моменти у яких заблуджуются багото юних анархистів. Я не кажу що всі але багато хто просто не достатньо поринув у філософію анархизму. Тому я разповім вам про ці помилки. Я буду ДУЖЕ сильно спрочувати і не буду приклодати великі цитати але можу потім зробити більш детальне поясненя. Кожна з ціх тем потребуе власнного єсе та заглибненя у історію.
Перше: Анархія це комунізм (Більшовиз це фашизм)
Іноді де хто з анархистів і навіть анархо-комуністів не вважає анархизм комунізмом але це зовсі не вірно.
Спочатку я зазначу, що мова йдеться про "вільний" або "лібертарний" — анархо-комунізм. Я не стану переказувати історію формування і виникнення анархо-комунізму, яка тягнеться від Сільвена Марешаля, Жозефа Дежака, Петра Кропоткіна і до сучасних представників цієї течії в 21-ому столітті. Найголовніше зрозуміти наступне:
Анархо-комуністи і марксисти погоджуються у своєму ідеалі альтернативного суспільства — комунізмі. Однак комунізм — це не тоталітарна держава. СРСР насправді не був ні комунізмом, ні соціалізмом. Комунізм — це бездержавне, безкласове і безгрошове суспільство, в якому засоби виробництва, ресурси і земля знаходяться у власності суспільства, а не держави, де різні трудові колективи користуються цими засобами виробництва і ресурсами, щоб задовольняти конкретні та індивідуальні потреби усіх членів суспільства. Комуністична економіка орієнтована не на гонитву за індивідуальним збагаченням і прибутками, як при капіталізмі, а на задоволення потреб і бажань всього суспільства. Анархічний комунізм ставить своєю ціллю відсутність інституціональної влади та економічної експлуатації людини людиною, заміняючи ієрархічні стосунки між людьми соціальною взаємодією на основі горизонтальності, солідарності, взаємодопомоги, добровільності, вільного асоціювання по спільним інтересами, мандатного делегування, федералізму, соціальної рівності і свободи кожної людини через загальне самоврядування громад. Від марксистів анархо-комуністи відрізняються у методах досягнення вільного комунізму. У той час як марксисти вважають, що захоплення державної влади і централізація допоможуть пролетаріату наблизитися і сформувати умови для комунізму, анархо-комуністи вважають, що таке захоплення призведе лише до нової диктатури меншості, як це було в СРСР. Анархо-комуністи вважають безглуздим намагатися побудувати бездержавне суспільство через захоплення та використання держави, а тому вони пропонують будувати альтернативні соціальні зв'язки та інститути поза державою, розгортуючи практику самоврядування і федералізму в рамках цих ініціатив і інститутів, які витісняють і замінюють собою державу, оскільки переймають на себе всі функції, які сьогодні виконує держава.
Після розколу Першого Інтернаціоналу (Паризька комуна), прибічники соціалізму поділилися на два протилежні табори — лібертарний (анархізм) та авторитарний (марксизм).
Також анархісти іноді називають себе іншими словами: лібертарними комуністами, анархістами-соціалістами, вільними комуністами, лібертарними соціалістами.
Друге: Гуманізм
Деякі анархисти не розоміють того що анархзм не про вбивство буржуїв. І що анархисти проти государства не тому що воно государство, а тому що воно використовує методи принудження та насиля.
В нас є меми “Еш буржуев” але це лише меми вбивати капаталістів та буржуа не требо це не анархично. Анархизм це гуманистична філософия і вбивства це не є суть анархизму. Так без вбивст при революцій не обійтися на 100% але требо зробити все щоб їх не було.
“Анархисти це пацефісти з автоматоми”
Гуманізм це дуже важливо і потрібно для анархіста. І Кропоткін про це писав в «Етиці». Гуманізм, звичайно ж, не означає, що ти не повинен чинити опір своїм ворогам, мова про те, щоб бачити у своєму ворогові людину і дати їй можливість стати на шлях виправлення.
Вот що писав Бакунін: "Революція не повинна бути ні мстивою, ні кровожадною. Вона не потребує вдачі до вбивств, масових вигнань чи депортацій окремих осіб: навіть проти гораздо краще озброєних, краще організованих, реакційних наполеонівських загонів, лідери яких відкрито змовляються проти республіки, проти Франції. Революція просто як запобіжний захід вимагає тимчасового секвестру бонапартістів до кінця [франко-пруської] війни та до того часу, поки злочинці - чоловіки і жінки - не повернуть принаймні 90% того, що вони вкрали у Франції. Тоді вони будуть вільні йти, куди їм заманеться. Навіть буде надано достатньо, щоб підтримати їх у старості та прожити життя в непомітності і засуді. Це в жодному разі не є садистським або несправедливим обходженням. Навпаки, це гуманна, абсолютно необхідна гарантія благополуччя Фрації".
Тому я дуже прошу не забувати про важливість гуманізму.
Трете: Сектанство
Під сектанством я маю на увазі що деякі звеличиють деяких анархичних меслителів. Та не божають хочь трохи відступити від їх ідей. Анархизм не признае авторитетів. Я не хочу сказати що не требо читати їх но требо дивитися здрово. Анархизм це не марксизм він може змінювати свой підхіди до деяких моментів. Так що не требо зупинятися на одному місці. На приклад ідеї анрохо-комунізм та Боб Блека дуже сумісті.
Але є й інша сторона медалі, коли зовсім нікого не читають і нікого не визнають. Це також неправильно, можна безліч часу рефлексувати, але це може бути марним, і ймовірно, так і станеться. Бо опит, практики та знаня вже і так є, не требо марно трати час на безглузді роздуми коли ви тіліки починаєте свій вхід у анархизм.
Кожен повинен бути мислителем хоч трошки, но не требо забувати про їнших їх ідей можуть доповнити ваші.
Поки що це все хоча може бути друга частина.
За допомогу дякую @Quinchenzzo_Delmoro
