Чи йти? чи ні?
Немає відповіді мені
Пробував вже сто разів
І все було ні та й майже ні,
Чи ж інша ти ?
Чи як усі ?
Кохати будеш ?
Чи любить,
Чи буду подобатись тобі ?
Та все ж…
Немає відповіді мені,
Спробувати знову ?
Чи все ж ні ?
<(„)
Чи йти? чи ні?
Немає відповіді мені
Пробував вже сто разів
І все було ні та й майже ні,
Чи ж інша ти ?
Чи як усі ?
Кохати будеш ?
Чи любить,
Чи буду подобатись тобі ?
Та все ж…
Немає відповіді мені,
Спробувати знову ?
Чи все ж ні ?
<(„)
Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.
Справжня війна починається не тоді, коли дзвонить шабля, а коли стихає все довкола — і залишає тебе наодинці з вибором: впасти чи йти. Бо очі, що вже нічого не значать, усе ще бачать. І питають: заради чого ти живеш?
Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.
Справжня війна починається не тоді, коли дзвонить шабля, а коли стихає все довкола — і залишає тебе наодинці з вибором: впасти чи йти. Бо очі, що вже нічого не значать, усе ще бачать. І питають: заради чого ти живеш?