Війна не завжди закінчується для людини тоді, коли вона залишає поле бою. Іноді вона продовжується всередині - у спогадах, нічних кошмарах, раптових спалахах гніву, постійній напрузі та відчутті, що небезпека досі поруч.
Людина повертається додому, до родини, друзів, звичного життя і близькі можуть помічати, що вона змінилася. Вона стала дратівливою або замкнутою, погано спить, різко реагує на гучні звуки, уникає людних місць або не хоче говорити про пережите. Їй важко розслабитися, довіряти іншим і радіти тому, що раніше приносило задоволення.
Ці прояви можуть виникати окремо або поєднуватися між собою. Водночас не кожна людина, яка пережила війну й має такі симптоми, страждає на ПТСР. Важливі тривалість, інтенсивність симптомів та їхній вплив на повсякденне життя.
Проблема в тому, що ці зміни не завжди помітні або правильно зрозумілі. Сам військовий може не усвідомлювати, що з ним відбувається, а близькі - сприймати його поведінку як поганий характер, байдужість або небажання повертатися до звичайного життя.
Тому важливо навчитися розпізнавати ознаки ПТСР, розуміти, як він може впливати на думки, емоції та поведінку людини, і знати, коли варто звернутися по допомогу.
ПТСР - це не слабкість і не вирок. Це стан, який можна лікувати. Перший крок до відновлення - зрозуміти, що відбувається з людиною, не звинувачувати її та не залишати сам на сам із пережитим.
Як розпізнати можливі ознаки ПТСР?
Перше – це нав'язливі спогади. Коли людина мимоволі повертається думками до пережитих боїв, обстрілів, поранень чи загибелі побратимів. Звісно, що у всіх нас є спогади і ми часто повертаємось до них у повсякденні. Але якщо спогад дуже часто виникає в голові – це вже тривожний дзвіночок.
Наступне – це нічні кошмари. Не просто поганий сон. А коли людина знову й знову переживає уві сні події війни або прокидається від тривожних сновидінь.
Постійна настороженість також може бути симптомом. Бо коли людина контролює оточення, перевіряє двері, стежить за незнайомцями, намагається завжди бачити можливі виходи, це не може бути нормальним станом.
А дратівливість і спалахи гніву дуже часто бувають у людей із ПТСР. Це коли людина реагує непропорційно різко на дрібниці і швидко виходить із себе.
Також Уникнення нагадувань про війну є симптомом. Коли людина не хоче говорити про пережите, уникає певних місць, людей, новин або ситуацій, важко назвати нормою
Емоційна відстороненість може стати бар’єром у відносинах. Людина віддаляється від рідних, менше спілкується, відчуває, що його ніхто не розуміє.
Дуже часто у людей із ПТСР може виникати почуття провини або сорому. Це коли людина звинувачує себе в тому, що сталося, або вважає, що мав зробити більше для порятунку інших.
Порушення сну та концентрації є найбільш неприємним симптомів серез усіх. Бо коли людина довго не може заснути, часто прокидається, забуває важливе або не може зосередитися на простих завданнях, в результаті втома і безрезультатність роботи примушує людину опустити руки.
Втрата інтересу до звичних речей також може бути ознакою ПТСР. Це коли те, що раніше приносило задоволення, більше не викликає радості. Зустрічі з друзями, улюблені заняття, відпочинок із родиною - усе це може здаватися непотрібним або нецікавим. Людина ніби втрачає здатність радіти життю, навіть коли для цього є всі можливості.
Ще одна можлива ознака - відчуття, що ніхто тебе не розуміє. Людина може почуватися самотньою навіть серед близьких. Їй здається, що ті, хто не був на війні, ніколи не зрозуміють, через що їй довелося пройти. Через це вона може віддалятися від рідних, менше спілкуватися й поступово замикатися в собі.
Підвищена реакція на гучні звуки або несподівані рухи також заслуговує на увагу. Коли різкий звук змушує людину здригатися, миттєво напружуватися, шукати укриття або реагувати так, ніби поруч сталася небезпека. Для людини, яка пережила бойові дії, такі реакції можуть бути пов'язані з пережитим досвідом. Проте якщо вони повторюються та заважають жити, варто звернути на них увагу.
Деякі люди після пережитого починають постійно звинувачувати себе. Вони повертаються думками до подій, запитують себе, чи могли вчинити інакше, чи достатньо зробили для порятунку побратимів. Навіть якщо обставини були поза їхнім контролем, почуття провини може не відпускати. Із часом воно здатне впливати на самооцінку, стосунки та ставлення до власного життя.
Ще одним проявом можуть бути постійні негативні думки про себе та навколишній світ. Наприклад: «Я більше нікому не можу довіряти», «Усі люди зрештою зраджують», «Я вже ніколи не стану колишнім». Після пережитого людина може втратити відчуття безпеки, перестати довіряти іншим і сприймати світ як місце, де небезпека чатує на кожному кроці.
Іноді ПТСР може проявлятися через ризиковану поведінку. Людина починає діяти необдумано, нехтує власною безпекою, сідає за кермо в небезпечному стані або свідомо наражає себе на ризик. Причини можуть бути різними, але якщо така поведінка з'явилася після травматичних подій і повторюється, це привід не ігнорувати проблему.
Також варто звернути увагу на постійну тривогу та неможливість розслабитися. Навіть удома, у безпечному місці, людина може відчувати, що щось ось-ось станеться. Вона прислухається до кожного звуку, перевіряє вікна й двері, намагається контролювати все навколо. Організм ніби постійно перебуває в режимі готовності до небезпеки, і це виснажує фізично та емоційно.
Важливо пам'ятати: наявність одного чи кількох таких проявів ще не означає, що в людини ПТСР. Але якщо вони не минають, посилюються або заважають спати, працювати, спілкуватися й жити звичним життям, варто звернутися до фахівця з психічного здоров'я.
ПТСР — це важкий стан, але подолати його можливо. У наступній статті ми детально розберемо, до якого фахівця звертатися по допомогу, у чому різниця між психологом, психотерапевтом і психіатром, та як позбутися страху перед лікуванням.
