Знову підготували для вас підбірочку свіжих релізів за минулий тиждень. Наша редакція поцікавилася, що там у паліндрома, Артистки Чуприненко, Марії Ткачук, Electric Rime, Darie Lu та інших і підготувала для вас свіжий випуск “нової музики тижня”. Хочемо, щоб ваш понеділок завершився затишним чаюванням, відпочинком і читанням наших текстів, слухаючи свіжі новинки, а плейлист традиційно тут:
Spotify | Deezer | YT Music |
Artistka Chuprynenko, Viltse — Міріам
Жанр: acoustic ethno fusion, poetry, spoken word
Дата релізу: 25.04.2025
Антон Кістрін
"Міріам" — надзвичайно щемка аудіотеатральна робота від Марусі Чуприненко та ансамблю Вільце, присвячена пам’яті Алли “Рути” Пушкарчук — української журналістки, військовослужбовиці, театрознавиці. Рівно за рік після її трагічної загибелі на Донеччині з’являється цей реквієм, сповнений життя.
Може здатися, що ця робота має біблійні мотиви — адже ім’ям Міріам звали пророчицю, сестру Мойсея, одну з провідниць єврейського народу під час виходу з Єгипту. Але контекст, звісно, важливіший: Міріам тут — це Рута, після якої міфічний “колодязь Міріам” перестав давати воду у пустелі...
Музично нова робота Артистки Чуприненко — це ф’южн-поєднання її звичної акустичної балади, виконаної з фантастичною театральною динамікою — іноді напівпошепки, іноді у форматі spoken word, — з обрядовою піснею у виконанні ансамблю Вільце. Символічно, це традиційна веснянка, що втілює ідею нескінченного кола життя у фінальному рядку: “зимоньку замкнути, літо й одомкнути…”
Пісні Чуприненко мають особливу властивість зворушувати навіть, здається, скам’янілі душі. Якщо ваші очі не зволожаться під час прослуховування її музичних оповідей / сповідей / проповідей — значить, нема у вас серця. А “мір полон любві”!
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Паліндром, Христина Соловій — Холодна Кров
Жанр: darkwave, alternative rock
Дата релізу: 25.04.2025
Антон Кістрін
Одна з найбільш неочікуваних українських музичних колаборацій цієї весни, яку дописувачі вже встигли охрестити “аніме-кросовером”. Проте, на Святій Галичині аніме поки що не роблять, зате роблять якісну музику. Ще частина коментаторів з невідомих причин проводить паралелі між цією роботою та фітом Тіни Кароль із SadSvit. Хоча прямолінійний і легковажний поп хіт навряд чи можна поставити на одну полицю з глибокою темною мантрою від Степана та Христини.
На відміну від вищезгаданої попдіви, менеджмент якої вирішив “хайпанути з молодьожжю”, Христина Соловій у треці “Холодна Кров” опиняється саме на своєму місці — настільки їй пасує ця декадентська естетика й образ “сумної падруги” (с). У деяких інтонаціях, особливо у вимовлянні “милий”, навіть вгадуються вокальні особливості Долорес О’Ріордан із The Cranberries.
Тут наповну розкривається один із творчих вимірів Паліндрома — романтизований морок. Тож якщо плануєте прогулянку Личаківським цвинтарем цієї весни — обов’язково додайте в плейліст “Холодну Кров” і не забудьте навушники.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Марія Ткачук — Момент Згорання
Жанр: indie, sophisticated piano pop
Дата релізу: 25.04.2025
Антон Кістрін
Для визначення творчості Марії Ткачук можна було б використати багато термінів — індіпоп, бароккопоп, піано-поп, софістікпоп. І все б нічого, але хочеться видалити з цього переліку усі префікси “поп”. Після попереднього синглу “Так Некрасиво”, очевидно, стратегією Марії є намагання дедалі більше дивувати слухача, і робити ще “більш красиво”.
Це стосується і напрочуд мистецького візуального супроводу до треку “Момент Згорання”, в якому ніби Мішель Гондрі зустрівся з Інгмаром Бергманом, вони разом зайшли в секонд-хенд на Жилянській, а після — зняли цю емоційно-піротехнічну п'єсу про травматичний досвід творця та про те, як можна побачити прекрасне у деструктивному.
⭐️⭐️⭐️⭐️
YANA MORI — дискусія (LP)
Жанр: ритм-н-блюз, соул
Дата релізу: 25.04.2025
Іван Лисько
Завдяки Yarima я полюбив український соул і ритм-н-блюз значно ширше, і дуже радію, коли такої музики стає більше в Україні. Тепер її посестра Яна Морі дропнула дебютний альбом млосного й меланхолійно-романтичного соулу, який звучить нітрохи не гірше за "Вояж" — а моментами навіть краще. Іноді, щоправда, Яна трохи філонить і просто розважається на власне задоволення. Вона розповідає про власне формування, історії дорослішання та виклики, з якими стикаються жінки на своєму шляху.
Ще трохи — і Yana Mori нагадуватиме мені справжню принцесу соулу Nao з її недавнім альбомом Yupiter, якщо тільки підтягне структуру пісень, позбудеться надмірної плавності та передбачуваності, а приспіви зробить яскравішими й більш "гачковими". Попри це невелике, але важливе зауваження, альбом Яни Морі — справжня перлина українського соулу, яку варто розсмакувати справжнім музичним гурманам. Адже це завжди буде кращим вибором, ніж той прохідний шлак, який продукують розпіарені попвиконавці.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Electric Rime — Landslide
Жанр: indie rock, alternative rock
Дата релізу: 25.04.2025
Антон Кістрін
Альтернативні рокери Electric Rime із серця української столиці вриваються у весняні плейлисти та наш дайджест із новим синглом “Landslide”. Майбутній EP, який гурт уже анонсував, як і будь-яке актуальне мистецтво, не дає відповідей, а ставить запитання: якщо у золоті 80-ті Морріссі з компанією, романтизуючи токсичні стосунки, співали про "light that never goes out", то Electric Rime ніби запитують у всесвіту: Is There Still Light?
Жвавий гітарний сингл Landslide відсилає до Smashing Pumpkins на піку форми, епохи їхнього культового Mellon Collie and the Infinite Sadness, але при цьому має впізнавані сумні інтонації Браяна Молко у виконанні вокалістки Аліни Федорової. Лірика у пісні — тривожна, ніби просякнута передчуттям катастрофи в цьому нелогічному, химерному, крихкому й ненадійному світі, але водночас залишає місце для ray of light.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Darie Lu — Дай мені час
Жанр: індіпоп
Дата релізу: 23.04.2025
Іван Лисько
Коли Дарі Лу не прагне подобатися масовому слухачеві, вона стає відкритою, чесною — і зовсім не такою наївною, якою хоче здаватися. У такі моменти Дарі Лу може бути найсправжнішою версією себе й створювати небанальну попмузику, яку слухати надзвичайно приємно. Мені дуже імпонує той напрямок, у якому рухається Дарина: він розкриває її потенціал так, як ми раніше й не уявляли.
У новій пісні Дарина співає про співзалежність у стосунках — але без душної драматизації й максимального ускладнення. Радше це звучить як терапевтичний досвід: спокійне проговорення страхів і проблем, які можуть виникати між людьми. Особливо важливо для мене, що Дарина не просто ділиться своїм пережитим досвідом, а розповідає історію того, як їй вдалося пройти через цей етап життя — і тепер вона просить любити її такою, якою вона є.
Тож ця історія — не про драму, а про турботу, затишок, любов і ніжність. Саме тому Дарина випромінює чарівний і пристрасний вокальний хук на приспівах, який нагадує задумливу Bat For Lashes у її найкращі моменти.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Acid Mamba — наче квітка
Жанр: індірок
Дата релізу: 25.04.2025
Іван Лисько
На мить здалося, що лірично й вокально Acid Mamba — це Vivienne Mort у ще більш артхаусній версії. Зізнаюся, з попередніми роботами дуету Насті Швиденко та Саші Фроленка я знайомий не надто добре, але сингл "наче квітка" серед усіх цих уявних квітів є найбільш забороненим, спокусливим і для когось — навіть некомфортним плодом.
Трек починається дійсно як будь-яка з пісень Даніели Заюшкіної, але емоційні хвилі поступово зсувають його в зовсім інший бік — і ближче до фіналу емоція вибухає катарсисом: густою, непроглядною тріпхоп-темрявою та кінематографічними гітарами у дусі Катерини Мор. У цей момент Acid Mamba перетворюється на щось самобутнє.
І цей фініш — прекрасний фініш, до якого гурт підводить слухача так повільно й невідворотно, — для мене став одним із найкрасивіших і найдовершеніших фіналів: вибухове крещендо, подібне до страхітливих снів і химерних істот, схожих на тих, які з'являлися у їхньому відео.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Yuvi – люби
Жанр: трип-хоп, спокен-ворд
Дата релізу: 24.04.2025
Дмитро Лесик
Виконавиця Yuvi презентувала нову роботу, в якій класичні елементи електроніки з поп-відтінками поєднуються зі спокенвордним монологом до коханої. Тягучий, мов мед, трип-хоп відкриває простір, де Уляна Автенюк без вагань ділиться своїм розумінням "закоханості". Лірика наповнена конфліктами: слова, що звучать як поезія, контрастують із грубими та брудними образами, створюючи враження хаотичності. Це відчуття поступово згладжується, але залишає по собі незабутній ефект.
⭐️⭐️⭐️½
nuclearfreezone — Психоделічна Риба-Жаба
Жанр: psychedelic pop, retrowave, indie
linktree
Дата релізу: 26.04.2025
Антон Кістрін
Молодий київський гурт із назвою nuclearfreezone несвідомо, але з виваженим маркетинговим чуттям провокує натиснути «плей»: через такий зухвалий і нетиповий неймінг артиста й треків справді хочеться дізнатись, що це за грайндкор-хіпстери. Що ви очікуєте почути від музикантів, котрі називають свої твори, наприклад, “Етиловий Кефір” або “Міграція Лобстерів”? Або ж ось — новоспечений сингл “Психоделічна Риба-Жаба”?
Дрібка психоделії тут дійсно є. Але загалом це дуже розслаблений і місцями не надто вправно зіграний поп-ретрофанк із вібраціями Tame Impala та претензією послідовників Pink Floyd. Лірика справляє враження тексту з лінивої нотатки на серветці, забутої в кишені старої куртки. Так, психоделічний рок — це вічний дрейф поверхнею океану в пошуках сенсу, але у випадку композиції “Психоделічна Риба-Жаба” ця крижина так і не пристала до берега.
Напевно, одному лише Сіду Баррету відомо, чому деякі ще зовсім молоді музиканти так люблять ностальгувати за епохами, в яких ніколи не жили. Ця стилістична ретроінвазія має сенс, коли вона закладена в саму концепцію — що чудово доводять артисти на кшталт Latexfauna, Stars & Mellows чи The Soul Delusion. А колективу nuclearfreezone хочеться побажати головного — не припиняти пошук.
⭐️⭐️⭐️
Disappeared Completely — relatable one?
Жанр: індірок/постпанк
Дата релізу: 25.04.2025
Іван Лисько
Колись у підсумкових звітах я писав, що DC буде дуже важко перевершити рівень свого альбому, що б вони не робили та в які б експерименти не вдавалися. Якщо той альбом став флагманом українського індіроку, то подальші сингли лише злегка дотягували до заданої планки, хоча стабільно залишалися якісними. І я вважаю, що гурти мають повне право дозволяти собі філери.
Для DC таким філером став трек relatable one? — сліпа тінь їхньої попередньої крутості. Надзвичайно прохідна робота в їхній дискографії. Якщо минулий сингл мені ще "вайбив" і миттєво потрапив до плейліста, то ця пісня звучить як нудний, інтровертний постпанк без жодного хуку.
Так, артисти не повинні писати виключно хукові треки, наче вони щось комусь зобов'язані. Вони мають право на творчий відпочинок. Але я не можу назвати relatable one? вдалим доповненням до їхнього портфоліо — у треку немає нічого, що б справді зачепило або запам'яталося.
⭐️⭐️⭐️
Alex Yarmak – (no) way out
Жанр: модер-металкор, альтернативний метал
Дата релізу: 24.04.2025
Дмитро Лесик
Alex Yarmak презентував новий сингл, до якого додав піксельний кліп, що є омажем до класичних JRPG. Пісня зосереджена на боротьбі з труднощами та постійному русі вперед, незважаючи на важкий тиск, що виникає на шляху.
З огляду на творчий потенціал Алекса, ця робота дещо позбавлена того драйву, який був характерний на його попередніх релізах. Пісня потребує більш цікавої структури і наповнення, так мені здається, особисто. Однак, важливо зазначити, що Alex має потужний сольний доробок, що, на жаль, часто залишається у тіні його колаборацій з іншими артистами. Нещодавня EP You will never go back (as you are) є чудовим прикладом самобутності та експериментів, які він вже встиг реалізувати.
⭐️⭐️⭐️
Omana – Під готичним небом
Жанр: альтернативний рок
Дата релізу: 23.04.2025
Іван Лисько
Очікування від нової роботи Omana були значно вищими після доволі непоганого “Час зустріти монстрів” та досить крутого “Скелети”, який отримав від нас 5 зірок. Але цей трек, на жаль, не виправдав надій. Єдине, що справді сподобалося — гітарне соло, яке має як я собі подумав: готичний присмерк неонового міста. А також цікавий попроковий малюнок наприкінці.
Враховуючи, що Omana завжди грала соковитий постгранж/альтрок з хуковими ідеями, на цьому синглі гурт трохи опустив планку якості, видавши попрок, що не зовсім поєднується з постгранжем, який вони ще хочуть зберегти у своїй музиці. І якщо чесно, з огляду на назву пісні й одного соло, я не зрозумів, де тут готика і нічна романтика?
⭐️⭐️⭐️
Проти Ночі – Знов
Жанр: альтернативний рок
Дата релізу: 21.04.2025
Іван Лисько
Мені подобається, як вибудована атмосфера у цій пісні. Гітари звучать нервозно і неспокійно, передаючи відчуття тривоги. Повторюваність слів "Знов" лише підкреслює циклічність і емоційну нестабільність. Я вже давно не відстежую гурт Проти Ночі, хоча колись слухав їх дебютний альбом. Тому цей трек не можна назвати поганим, але він здається вторинним і не викликає бажання повертатися до нього. Це приємний альтернативний рок, але такий, що міг би вийти у 2012 році, а вийшов у 2025-му.
⭐️⭐️⭐️
Luftpauza – Сніг на квітневій траві
Жанр: артрок
Дата релізу: 24.04.2025
Іван Лисько
Мабуть, найбільша проблема Luftpauza в тому, що вони намагаються бути одночасно надмірно театральними й амбіціозними, орієнтуючись на стадіонний артрок. Ці два підходи не зовсім вдало поєднуються, через що гурт або стає сильно пафосним у своїх піснях з непотрібними бек-вокалами, або здається надмірно театральним інтелігентом.
У новій пісні “Сніг на квітневій траві” вони, певно, відправляють привіт Святославу Івановичу, пародіюючи старі мотиви. Тут ми маємо поетичне клонування лірики, яка, як і деякі тексти пана Вакарчука, виглядає мертвою метафорично і створена без натхнення.
Якби Luftpauza менше фокусувались на цьому пабському артроку й писали більш живу, справжню лірику, без цих абстрактних метафор, можливо, їх було б цікавіше слухати. А поки що, крізь їх музику проглядається лише сумна кустарність.
⭐️⭐️
