The Rock Spectrum
Зібрали для вас добірку найновіших релізів тижня. Від розпачливого фаталіста паліндрома й до болю щирих Tember Blanche до трушного Чемерова і гротескних hackedface. До вашої уваги — свіжий випуск дайджесту “нова музика тижня” від The Rock Spectrum.
До нашої команди повернувся Дмитро Лесик і тепер він разом з нами оглядатиме свіжі релізи тижня. Діма, ми звичайно ж, щиро радіємо твоєму поверненню і дуже раді співпраці.
Перший робочий день радимо найкраще завершити під теплий чай і нову добірку The Rock Spectrum.
Для комфорту прослуховування, пісні з добірки зібрані у наш плейлист “Нова музика тижня”. Слухайте на своєму улюбленому стримінгу.
Паліндром – Я боюсь
Жанр: альтернативний рок
Слухати: https://id.ffm.to/ya_boyus
Дмитро Лесик aka SadGrape
Степан Бурбан – доволі багатогранний артист. За час знайомства я встиг лише виокремити амплуа чистого репера, постпанк думера та блекушного фаталіста. Останній мені найбільше до вподоби, і якраз цей образ я і відчуваю у новому релізі.
“Я боюсь” – це спочатку реп із доволі відвертими панчами на сьогодення. А ще це щирий монолог про те, що справді лякає. І все це крутиться спочатку до агресивного барабанного ритму, який трансформує вокал Степана у розпачливий крик усвідомлення: “Я боюсь”.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
"Я боюсь" - другий сингл з мого майбутнього альбому "Машина для трансляції снів". Іноді вночі перераховую усі свої страхи, дивлячись у стелю. Їх так багато, що не помічаєш, як наступає ранок. Ця робота - це дуже поверхнева ревізія моїх страхів, аби зробити її більш деталізованою, потрібен не один альбом”, зізнається Паліндром.
Антон Кістрін
Це — голос покоління. Хочете ви цього чи ні. І він звучить саме так.
Це настільки чесно, що боляче.
Je suis Stepan. І я теж боюсь. Нам усім тут страшно. Але, можливо, не буде соромно. За творчість Степана так точно.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
hackedface – coffee latte
Жанр: альтернативний рок
Слухати: https://linktr.ee/hackedface
Іван Лисько:
Мої земляки hackedface дропнули третій сингл з майбутнього мініальбому seashell. Цього разу поєднують запальний денс-рок з упізнаваним альт роковим почерком. Танцювальна бас-бочечка для того, щоб смачно подвіжувати під час найпершого сольного туру, що почнеться зимою. Фатьови фіксують реальність у дрібницях і намагаються іронізувати з життєвих ситуацій, у новій пісні coffee latte. Кажуть, це сатира на перенасичену соціальну активність та культуру миттєвих задоволень. А я вважаю, що hackedface створили саундтрек кав’ярень. Цей трек зобов’язаний лунати у кожній кав’ярні Ужгорода і Львова, під час активних замовлень лате і манго айс. Ото б люди дивувалися.
Поки що подобається різноплановість синглів, даючи надію на те, що ЕР вийде хорошим. Попередній сингл but wait… – модерний альтернативний рок з чіпкими мелодіями та фірмовим продакшеном у стилі групи. Фестивальний хіт live like a saint/die like a sinner – вийшов розслабленим, ідеальним для літніх вечірніх прогулянок.
Новинка coffe latte – готовий концертний бенгер для відривних мошпітів по-закарпатськи. Словом, мініальбом повинен бути цікавим і не схожим на дебютник.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Саша Чемеров — Чай
Жанр: альтернативний рок, гранж
Слухати: https://fanlink.tv/chaj
Антон Кістрін:
Цілком ймовірно, що поява такої пісні від Саші Чемерова саме зараз — це красномовна реакція автора на численні коментарі від старих фанів на зразок “А коли вже буде рок?”
Саша зухвало і легко, як ніж у масло, увійшов на свою територію і в знайоме для нього навіть навпомацки середовище безкомпромісної гітарної рок-музики, та виконав поставлену місію суперпрофесійно.
Черговий музичний номер з майбутнього мініальбому “Біполярник” наочно демонструє, що біполярочка стрімко загострюється. Але це тільки робить честь сонграйтеру і виконавцю, бо судячи з усього, в альбомі на слухача чекає максимально широка палітра жанрів, тем, саунду, вайбу, у різних треках.
Нова пісня “Чай” - емоційний злам ліричного героя, котрий схожий на своєрідний підзатильник самому собі. Епітет “потужно” у нас віднедавна вважається поганий тон, тому обійдемося без нього… Прихильникам Димної Суміші — слухати обов’язково!
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Іван Лисько
Поміж замовної патріотичної кон’юктури, яку Чемеров створює у складі Культурного Десанту, він не забув нагадати про своє коріння. А для чого і кому нагадувати, я не дуже зрозумів. Можливо, цей трек викликав би якийсь інтерес завдяки зміненій тематиці й довгоочікуваному вайбу Димної Суміші, якби музикант Чемеров повністю не зрісся з терміном “музична пропаганда”. Що ж, які часи – такі пісні.
Сингл “Чай” – просто дефолтний гранж. Без душі, без ідеї, без натхнення. Трек зайде шанувальникам Саші, які чекають від нього не патріотичної агітки, а брудного дісторшену на приспіві й старого доброго гранжу. Справді хороші треки Чемеров перестав писати ще 2-3 роки тому.
⭐️⭐️
Deviant Blaze — Де я?
Жанр: постгранж
Слухати: https://mssg.me/deviant_blaze
Кирило Грудень:
Невже це сталося? Мені, нарешті, потрапила до огляду постгранж пісня із жіночим вокалом, в якій, нарешті, дівчина чує себе, відчуває музику, вайб і усвідомлює, як вписати свій голос в композицію. Боже, це правда круто! Наче Seether, якби Шон Морган був би жінкою. Музично це все те, що ви так давно хотіли почути від гранжу, але ніяк не могли знайти серед тисяч "хто крутіше звучить". Тим паче на нашій сцені це діамант, який, поки що, лежить нікому не потрібний під ногами, але я щиро бажаю успіхів цьому музичному проєкту і сподіваюся почути їх у майбутньому ще не один раз.
⭐⭐⭐⭐⭐
Tember Blanche — Так люблять лиш раз
Жанр: індіпоп
Слухати: https://linktr.ee/temberblanche
Антон Кістрін:
Схоже на те, що дует Олександри та Влада, як творчий, так і подружній таки винайшов свій рецепт ідеального балансу в музиці. Тішить, що і в житті у них досі все так само виважено і романтично, як на старті. Принаймні, саме про цю рівновагу та гармонію свідчить відео на свіжий сингл “Так Люблять Лиш Раз”, котре є ретроспективою важливих сходинок гурту за попередні 5 років та фіксацією зростання і розвитку.
Секрету у Tember Blanche немає. Ти їм просто віриш, та й усе. І це так чудово, що ми маємо артистів, котрі можуть писати ось такі пісні, без намагань стрибнути вище голови й комусь щось довести. Цей нехитрий напівакустичний вальс зі смачнющою барабанною партією у розвитку підкупає дещо наївною щирістю, бо у тексті пісні крізь ледь помітний сум просочується віра в диво.
І саме завдяки непідробній щирості цій пісні можна пробачити все: і не надто насичене з першого погляду аранжування, і нескладну гармонію, і навіть риму “кіно-вино-доміно” у другому куплеті, який виконує Влад. Хоча, впевнений, прикол саме з цією метаіронічною римою зашитий сюди не випадково… ))
⭐️⭐️⭐️⭐️
The Sonic Temple – Спи
Жанр: альтернативний рок, хардрок
Слухати: https://id.ffm.to/spy
Іван Лисько:
Через 2 місяці після прем’єри релізу Once кияни The Sonic Temple випускають гімн проти соціальної інертності. Сингл “Спи” висміює прихильників совка, людей, залежних від пропаганди, зручних людей, якими легко маніпулювати та насаджувати різну ахінею в голови. Водночас суть треку про втрату індивідуальності, соціальну апатію та пасивне мислення “комфортних” громадян, яких створювала ворожа культура. Як хочуть докричатися The Sonic Temple до тих, хто живе під впливом системи – не ясно. Якщо навіть війна не спроможна прочистити мізки несвідомих людей, то у Соніків – складне завдання.
The Sonic Temple гарно дебютували на початку року й відтоді не збавляють темпу, поступово крокуючи до свого найбільшого хіта. З музичного погляду The Sonic Temple стають все дедалі стадіонно орієнтовані. Трек “Спи” – суцільний драйв і неймовірна енергетика заразних приспівів, у яких гурт стає все краще. За неповних 3 хв хлопці встигають навалити стільки смачних рифів, скільки Queens of the Stone Age грають за 5 хв. Єдине дорікання цій пісні: вона занадто коротка, хочу ще! Деяким мелодіям забракло розвитку й часу, але я розумію, чому хлопці це роблять, і не звинувачую їх у цьому.
⭐️⭐️⭐️⭐️
StopSilence — Надобраніч скажу я
Жанр: акустичний рок, постгранж, альтернативний рок
Антон Кістрін
Нова симпатична робота від StopSilence - це набір лоскотних і теплих флешбеків з 90-х, епохи перетворення гранжу на мас-маркет, та культового музичного шоу усіх часів - MTV Unplugged. В ті золоті часи шоу підсвітлювало наших улюблених музикантів ліхтарями інших кольорів та демонструвало, як легендарні альтернативні гурти, від Nirvana та Alice In Chains до Korn та Incubus звучать у нетиповому для них акустичному форматі…
Протягом усього треку “Надобраніч Скажу Я” не полишає відчуття, ніби це така собі варіація на тему “Where Did You Sleep Last Night” у виконанні Nirvana на тому самому культовому анплагд-альбомі, але в контексті української міфотворчості. Хоча вокальні нюанси та прогресії в композиції більше відсилають до звучання Stone Temple Pilots. Дослухайте трек до кінця, щоб дізнатись, як StopSilence врешті перетворюють цю доволі похмуру пісню на справжню колискову…
⭐️⭐️⭐️⭐️
Кирило Грудень:
Я скажу, що це одна із найгранджовіших колискових, що я чув. Серйозно, композиція цілком і повністю побудована на мелодиці гранжу, залишаючись при цьому абсолютно спокійною акустичною баладою. Референсів можна почути багато: тут і Soundgarden, і U2, і Bush. Так, композиції трохи не вистачає глибини розширення самого інструменталу: якби лиш трішки більше невизначеності, акцентів між наповненістю аранжування, то це міг би бути новий Black Hole Sun чи Letting the Cables Sleep.
Іван дозволяє собі занижувати оцінки пісням, які, на його думку, занадто довгі й не зумерські, то чому я не можу занизити оцінку, якщо вважаю, що це занадто коротко і занадто зумерськи? Міг би, але не буду. Це класна пісня з чудовим вокальним виконанням і гранжовим стержнем. Які ще можуть бути питання?
⭐⭐⭐⭐
KILL!KILL!KILL!, скажи щось погане – Квіти
Жанр: індірок
Слухати: https://orcd.co/kvitu
Іван Лисько:
Напередодні концертних виступів KILL!KILL!KILL! об’єдналися з іншими фірмачами стилю скажи щось погане й випустили спільний трек “Квіти” про неминучість біль розлуки й нестерпні прощання. Двоє достатньо різних дуетів у цій пісні спромоглися тонко поєднати свої стилі. СЩП індірокову естетику Томмі Кіфа доповнили гранжевою палітрою. І відчувається це як дійсно приємна колаборація на яку варто виділити декілька хвилин часу. Tommy Kiff давно довів, що може робити крутий стиль. Нещодавній мініальбом Kiladelphia тому прямий доказ. У мене нема причин критикувати цей трек. Він дуже хороший у своєму жанрі.
⭐️⭐️⭐️⭐️
SMURNO – Леза
Жанр: постпанк
Слухати: https://linktr.ee/smurno
Дмитро Лесик aka SadGrape
Постпанковий колектив SMURNO дебютував цікавим релізом “Скло”, з якого однойменний трек має понад 250.000 прослуховувань на Spotify. І на той момент музика для думерів (це був 2021 рік) лише розпочинала набирати оберти, тож таке готично-лоуфайне звучання із доволі депресивною лірикою виглядало цікаво.
Через 3 роки виходить сингл “Леза” – стилістично схожа робота про фаталістичне сьогодення. На фоні інших колективів відчувається почерк SMURNO, хоча відданість лоуфайним “низькоякісним” витокам постпанку минулих часів вже виглядає не так як стиль, скільки справді посереднє звучання. Але навіть попри все це дуже класний привіт від гурту, що вже подумки потрапив до списку таких, що вже навряд чи повернуться до діяльності.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Nazva - Коханій (LP Паросток)
Жанр: інді, артрок, поезія, авантгард-поп
Слухати: https://orcd.co/parostok
Антон Кістрін:
Новий концептуальний альбом “Паросток” точно стане значущою віхою у творчому житті галицько-донбаського гурту Nazva, що за кілька років з міської львівської легенди для посвячених і наближених виріс до явища національного масштабу.
“Концептуальний альбом” - не пусте словосполучення, бо на відміну від багатьох цьогорічних українських лонгплеїв, “Паросток” рекомендується слухати від початку до кінця і бажано в зазначеному авторами порядку.
Крім, власне, пісень, вагома частка з яких - на вірші українських поетів (Шевченка, Сковороди, Чубая), тут є кілька треків, що складаються зі зміксованих фрагментів голосових повідомлень від різних людей, котрі говорять на об’єднуючу як для них, так і для альбому, тему: втрата рідного дому і ймовірну можливість повернення на малу батьківщину…
Nazva вчергове “перевертають гру” в треці “Коханій”. Адже поезію Шевченка ми звикли сприймати, як дещо сакральне, пророче і переважно “темне”. Тому світла і піднесена пісня на вірші Тараса звучить, як неочікувана приємність і спонтанна радість.
Ще одна з перлин альбому - також дуже несподівана точка зору на поезію Гриця Чубая та записане наживо разом з хором виконання “Єремія Плаче”, що місцями нагадує одночасно протестантський госпел та альтернативну обрядову пісню…
⭐⭐⭐⭐⭐
Хто така Ана? — Потвора
Жанр: попрок
Слухати: https://linktr.ee/whhoisana
Кирило Грудень:
Минулого разу ми так і не змогли дізнатися, хто така Ана, та чи настільки вже це важливо, якщо дівчина продовжує ділитися із нами такою класною творчістю?
Не люблю лишень вальсовий такт у піснях...та кого це має хвилювати. Ана (вона ж Ана, чи ні?) доносить свої думки з тонкою дівочою манерністю, яка не завалюється у фарс вокалізмів чи інших академічних прийомів. Легка гаркавість, чи то втома, чи сум, чи пристрасть - емоційні акценти змішані; невизначеність, зміна настроїв, межа божевілля - це все, що так манить чоловіків у жінках, і на всьому цьому Ана (вона ж Ана?) грає прекрасно, доводячи до божевілля у фінальних строфах і без того гарячої та відвертої лірики.
⭐⭐⭐⭐⭐
nearr - Довільні структури
Жанр: построк
Слухати: https://promo.theorchard.com/cJAzGYVacFFG0ZL1EXz1
Кирило Грудень:
Довільні структури у post-rock стилістиці для тих, хто тут із кінця двохтисячних, коли такі структури були особливо популярні. Для тих, кому мало і хто хоче, аби пісня не розкривалася одразу. Для тих, хто любить, передусім, музику, а не вигадані стандарти того, що, як і скільки має звучати.
⭐⭐⭐⭐
Загреб – Чотири (ЕР)
Жанр: індірок, постпанк
Слухати: https://li.sten.to/3agreb
Іван Лисько:
Після відверто провального синглу “Ніч рятує” Загреб повертаються з новими експериментами на мініальбомі “Чотири”. Ідея ЕР полягає в тому, що музиканти намагалися передати чотири різні настрої в абсолютно нових чотирьох піснях. Найбільше виділяється перший трек “Залишився лиш час”, націлений на стадіонне звучання. Ймовірно, пісня стане інді хітом, але при якісній розкрутці.
Загреб завжди були небанальним постпанк гуртом. Хоч і прохідних і доволі душних робіт у банди хоч відбавляй. Утім, аранжування першої пісні зроблено так по-західному, що стилістично нагадали Dayglow шестирічної давнини. Та не всі аранжування мені до кінця зрозумілі. Спроба автотюну та подальші експерименти зі звучанням не сподобалися. Попри це Загреб все одно мають перевагу над іншими постпанк виконавцями у тому, що звучать дуже фірмово.
⭐️⭐️⭐️
Дмитро Лесик aka SadGrape
“Загреб” порадував цього тижня неочікуваним мініальбомом, що має цікаві експерименти. Не усі треки вразили, але такі кульбіти з електронікою явно краще ніж простоювання на заїжджених думерських вайбах, що нагадують більше підліткову кризу, ніж депресію чи бодай меланхолію.
З “Чотири” у персональні плейлисти автоматом додаю “Див немає (молодість)” та “Поговори зі мною” з Alexjazz.
⭐️⭐️⭐️
Electrobirds – Колискова
Жанр: постпанк, построк
Слухати: https://fanlink.tv/Kolyskova
Кирило Грудень:
Композиція чудово влучає у превалюючі настрої сьогодення. Та, напевно, що майже будь-яка пост-рокова пісня легко знайде свого слухача у будь-який час, оскільки цей жанр гнучкий і завжди актуальний. Ні, Electrobirds не вигадують нічого нового (та й чи повинні?), але прекрасно демонструють свої найсильніші сторони і дарують черговий stuff, який має силу об'єднувати людей на межі, вкотре доводячи просту істину, що музика - це засіб порятунку для занепалих духом.
⭐⭐⭐⭐
Дмитро Лесик aka SadGrape
Одесити Electrobirds – це меланхолійна “Осінь”, морське та ніжне “Загублене літо” та особливо талановите “Кладовище кораблів”. Новий подвійний сингл “Колискова” – це те, що розчарувало цього тижня. Чому однойменна композиція настільки довготривала та одноманітна, а наступна просто блякне та не запам’ятовується – нова дилема, відповідь на яку я ще не знайшов.
⭐️⭐️
teeNsad — Сутінки
Жанр: пубертатний DIY-pop
Слухати: https://bfan.link/skandal-4
Антон Кістрін:
Екранізація вампірської саги “Сутінки”, культової серед тінейджерів кінця нульових, назавжди стала синонімом несмаку у сучасному кіно, завдяки відверто провальній акторській грі, незграбним діалогам та недолугим сюжетним лініям. (Так, це те сама стрічка, де беземоційна головна героїня весь час вагається між некрофілією та зоофілією). І, напевно, можна було б зрозуміти появу треку з такою назвою і навколо цієї тематики, від молодого артиста у 2024 році, тільки якщо це був би реліз, зроблений в іронічному контексті. Але у підсумку маємо втілення формули, коли крінж, помножений на інший крінж, дає нам ще більший крінж.
Артист із псевдонімом teeNsad видав максимально безконтурний, як желейний торт після тижня на підвіконні, трек, в якому з усіх музичних ідей прослідковується тільки запозичений хук із пісні “Eyes On Fire”, що увійшла до саундтреку вищезгаданого фільму. Все це присипане настільки відштовхуючим продакшном, що побачити за ним якийсь меседж від виконавця майже неможливо (я навіть після третього прослуховування не розібрав жодної фрази). З позитивного: сподіваюсь, що Blue Foundation хоча б отримають з цього релізу авторські відрахування.
⭐️⭐️
