Orpha — Хмари мені (ЕР 2024). Рецензія

🔗 Слухати: https://distrokid.com/hyperfollow/orpha/-

Майстерна суміш класичного постхардкору, гранжу та альтернативи у новому EP київського гурту Orpha

Якщо гурт видає ЕР або навіть альбом — це завжди цікаво. Адже люди роблять якісь треки, об'єднують їх в щось єдине за певними ознаками, визначають послідовність пісень і подають це як цілісний продукт. Принаймні, так би мало бути.

🎵 Відкриває альбом робота "Ехо", яка починається без зайвого пафосу. Це вам не уривки класичних п'єс чи вірші про потойбіччя. В слухача, наче фургон з пивом, врізається класний мелодійний риф середнього темпу. Щось таке любили собі дозволити Pearl Jam чи AC/DC. До речі, перших я згадав не випадково, адже колектив працює на межі стилів гранжу, альтернативи та постхардкору, того раннього.

Якщо музиканти хотіли дати драйву на початок, то їм це дуже вдалось. А ще тут є зміни темпу, гарна мелодика і цікава лірика. Так само неочікувано, як вміння критично мислити серед москалів, тут є соляк) так, хоч і стиль не передбачає, він нічогісінько не псує. Мелодійний, короткий, класний. Коротше, настрій задано, вйо далі.

🎵 Так само безцеремонно, як і в реальності, до нас приходить "Доросле життя")) теж без прелюдій, а просто наступним добротним рифом і доволі іронічним текстом: доросле життя — погодуй кота. Але потім текст стає більш "темним" та правдивим. Тут ми маємо роздуми про старість, пройобаний час, вікові хвороби і маски, які люди вдягають щодня.

Щодо музики, то тут все ще драйвовіше. Тобто, альбом набирає обертів. Теж маємо цікаву аритмію, яка додає твору мелодики. А потім все раптово (як і багато що в цьому альбомі) обривається і ми маємо смачний перехід на затяжну лірику.

Якби тут трохи по-іншому накрутити налаштування звуку, був би чистий грув-метал. А завершення треку я б взагалі назвав репкоровим. І плавна кода (ого!) мимоволі наштовхує на очікування Чогось. Так ми підкрадаємось до середини ЕР.

Це затишшя гарно накладається на початок пісні "Я обвинувачую", яке йде по висхідній. Початок треку вперше за альбом дає нам шанс перевести подих: більше лірики, менше драйву, збережена мелодика. Текст такий же філософський: від смерті я повернусь до життя, життя - це капсула... Ніби філософ у наркотичному маренні намагається сказати щось важливе. Дуже атмосферно.

І знову відзначаю переходи між піснями. Віддихались? Перевели подих? Нате вам "Поета"!

✨ Цей трек повертає нам драйв і настрій всього альбому. Тема життя і смерті зберігається, але загальний настрій десь посередині попередніх творів за драйвом і мелодикою. Тут, як мінімум, басуха знову грає грув. Рифи дуже качають своєю важкістю і повільним ритмом. А потім ми маємо дуже цікавий перехід через припанковані синкопи на класичний грандж. Теж дуже цікаво намішано і зроблено. Кода теж на затиханні)

І тут через барабанну збивку ми отримуємо максимально чітку з дуже прямою бочкою "Відьму". Ритм настільки прямий, шо, таке враження, замахав самих хлопців, тому на другий квадрат вони додали невеличкі паузи, які дуже освіжили трек і зробили його цікавішим.

З другого рифу ми знову маємо "нірванівські" підходи, але в дуже грувовому звучанні. А потім ми навіть отримуємо елементи готики на бек-вокалі та класний гроул. А музика чимось нагадала Металліку кінця 90-х, коли хлопці розбагатіли, бавились наркотою і грали свої "блюзові" Load i Reload.

✔️ Загалом, це явно найцікавіша після на альбомі. Це квінтесенція всіх попередніх найсмачніших моментів: чіткий риф, переходи, аритмія, напористість, натяки на соло, додаткові партії гітари й ДРАЙВ! Власне, це гарний прийом, бо саме таке закінчення всього ЕР залишає хороше враження про витвір в цілому.

Тож загалом це добротна робота в стилях грандж та альтернативи, але хлопці не бояться експериментів (як із грувом і постхардкором на кшталт Helmet) і вміло їх вплітають, не порушуючи загальної структури твору.

З недоліків можна зазначити хіба що схожість треків між собою (за винятком "Я обвинувачую"), і той факт, що не можна виділити жодного з музикантів. Це доволі нуднувато. Хоча, може в цьому й полягає оця цілісність всього мініальбому.

Я думав ставити 7,5/10, але саме влучні вставочки, вдала мішанина стилів і правильне розташування треків не дозволили мені цього зробити. Дякуємо за потужну дозу ностальгії за переломними 90-ми))

Оцінка ⭐️⭐️⭐️⭐️

Підписуйтеся на наш профіль в Друкарні, читайте наші тексти, залишайте відгуки, якщо є бажання. Будемо дуже раді вашій активності. Ми тут новенькі, почуваємося як у чужому домі. Тому ваша підтримка буде для нас вкрай необхідна! Це змотивує нас публікувати більше рецензій на хороші гурти з України. Дякуємо вам, усіх, хто підтримуватиме нас!