Покритий крижаними шпилями замок Любарта нагадував ілюстрацію замку із льоду в казці. Як там було? Сто зал, залитих місячним світлом?* Доволі точно. Однак вона не могла занадто довго милуватися своїм творінням. Вітер почав вити й штовхати її, і розвернувшись, вона полетіла кригою, наче на ковзанах, там, де колись була дорога. Певний час усе, крім неї самої, лишалося непорушним - вкриті шаром криги заправки, дерева, нерухомі скелети авто, уже наполовину заметені; лише снігові дюни накочувалися, наче хвилі. Побачивши проблиски землі, вона сповільнилася й врешті переступила через межу на порослою рослинами землю - то був сад біля будиночку. Його зовсім не торкнувся холод. Сад пахнув скошеною травою і квітами, над якими гули джмелі. Розглядала різнобарвні квіти. Можливо, хотіла дати другий шанс. Зірвала одну квітку, жовтогарячу. Квітка здавалася прекрасною. Однак якби впала б хоч одна пелюстка, образ було б назавжди втрачено. Вона очікувала відчути щось приємніше, але страх витісняв усе інше. Врешті, тим більше було полегшення, коли вона дозволила льоду просочитися. Цього разу вона створила щось витонченіше - лише іній. Іній, кристали якого проходили крізь кожну частинку квітки - наскрізь.
Хіба не дивовижно, що квітка здавалася крихкішою, а однак насправді відтепер їй не довотиметься змінювати форму під дією найменшого вітру? Хіба не дивовижно - подарувати комусь вічність? А як спокійно сидів на квітці метелик, що так нещодавно непередбачувано кидався із сторони в сторону!
Порив вітру розчинив двері будиночку навстіж. На кріслі під лампою сидів хлопець і читав книгу. Він здригнувся від холоду, поглянув на неї й відчайдушно смикнувся.
- Запізно.
Він застиг. Крижані черевики видавали “дзень” із кожним кроком, що наближав її до нього, і цей звук змішувався із цоканням годинника на стіні.
Добре, що він не намагався втекти. Кожна його дія відштовхувала б дитинство далі й далі, робила б життя заплутанішим і хаотичнішим.
Вона схилилася й поцілувала його в чоло.
Спершу він почервонів, ніби від холоду, а тоді зблід і його шкіру вкрили візерунки криги.
* Відсилка до “Снігової королеви” (видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)
