Отож, вчора мені пощастило потрапити на вечірній показ фільму “П’ять ночей у Фредді 2”. У цій статейці хотів би висвітлити свої враження про цей фільм як не фанат оригінальної відеоігрової франшизи.
Трохи про відеоігри та першу частину
Перед тим як почати рецензування даного кінополотна, хотів би розповісти своє ставлення до відеоігрової частини франшизи, а також думки про попередній фільм.
Франшиза FNaF (“Five Nights at Freddy’s”, з англ. “П’ять ночей у Фредді”) — відеоігрова франшиза в жанрі горор, ключовою особливістю якої є наявність страшних аніматороніків-убивць (рухомих роботів з мімікою та душами померлих дітей в них), які являються маскотами Піцерії Фредді Фазбера (головного місця подій).
Ігролад в більшості ігор базується на постійному моніторингу аніматроніків через камери відеоспостереження протягом п’яти ночей. Але не все так просто як здається, оскільки аніматроніки рухаються по території піцерії, та намагаються вбити гравця! Кожен аніматронік має різні патерни поведінки, через що прослідкувати за кожним стає доволі складим завданням + треба закривати двері, якщо раптом хтось із роботів-убивць наблизиться до вас надто близько, а заряд у вас не нескінченний.
Не дивно, що гра майже одразу стала хітом інді-сцени, і породила цілу низку продовжень та фанатської творчості, як от фан-ігри, музика, окремі проєкти натхненні оригіналом (як от “The Walten Files”) тощо.
Мені особисто ця серія відеоігор не подобається через одну банальну причину: горор ігри — трішки не моє, але сюжет (принаймні з того що я зрозумів передивляючись лорні відео) досить цікавий, хоч і заплутаний.
Все що треба для хорошого та (що головне) успішного фільму є: гарний сюжет першоджерела, цікава концепція, величезна фанбаза. Саме з цими знаннями я йшов на показ першої частини, і… це було трішки не те чого я очікував, але всеодно отримав від фільму певне задоволення. Гарна картинка, що в піцерії відсилає до естетики 80-х років у США, приємні персонажі (особливо персонажка Еббі), сюжет за яким цікаво спостерігати та аніматроніки. Я не знаю як авторам це вдалось, але вони зробили їх настільки класно, що ними жахаєшся та захоплюєшся одночасно. Це той самий баланс між “о Боже, яке воно стрьомне” та “о Боже, яке воно прикольне”. Єдине що мені не сподобалось, це не було страшно, от ні разу. Скрімери то були, але від них хіба легенько підстрибнеш, і по всьому. Але не зважаючи на це все, фанати були в дикому захваті. Настільки, що він виявився неймовірно успішним. При бюджеті у $20 млн. , заробив фільм $291 млн. (тобто окупився майже 15 разів!). Вихід сиквелу було тепер питанням часу…
Враження від другої частини
Якщо коротко, я нічого не очікував від цього фільму, настроїв себе так, наче я 12 літній хлопака та сидів у кінотеатрі з вимкнутим мозком. Мені сподобалось.
Якщо ви доросла, нормально мисляча людина, ви без відповідного настрою, то цей фільм вам взагалі не сподобається. Якщо подумати про його сюжет і взагалі порефлексувати над ним більше ніж 15 секунд, це шлак.
Звідси й різниця у думках про фільм. Розрив між глядацьким рейтингом та від критиків просто колосальний.
Але фільм робився якраз таки для фанатів, на чому наголошувала сама режисерка:
…this movie wasn't цей фільм не для критиків for the critics.
Висновок
Отож, чи варто вам йти на “П’ять ночей у Фредді 2”? Якщо ви спеціально не настроїтесь на абсурд та бажання просто тупо розважитись, то цей фільм не для вас. Якщо ж ви звичайний глядач як я, рекомендую передивитись першу частину перед походом у кінотеатр. Якщо ж ви фанат… А чого ви досі це читаєте? Біжіть на найближчий сеанс!
P.S.
Вітаю! Пишу поза межами рецензії, хотів би почути ваші думки та критику щодо неї! Це моя перша рецензія взагалі, тому готовий до будь-яких зауважень. Також, якщо ви вже подивились фільм, поділіться вашими враженнями!!!
