Є дві категорії людей які подивились це кіно : ненависники, які голосно волояють що то найгірший фільм Тарантіно, який розтягнутий в часі, і другі, поціновувачі, які оцінюють цей фільм як шедевр його кар'єри, як щось еталонне. Але чи ми з вами є такими людьми, чи іншими? Я схиляюсь що десь посередині, бо як то кажуть : "Це Тарантіно! У нього немає поганих фільмів."
Чому це більше схоже на детективну оповідь а не кіно, чому тут важливі діалоги і чому саме вони ведуть всю історію?
Фільм, розповідає про історію в штаті Вайомінг, під час закінчення громадянської війни. В місті Ред Рок, одного сніжного дня зустрічаються вішатель Джон Рут, який везе на повішення Дейзі Домергу, щоб отримати пристойну винагороду ; мисливець за головами Маркіз Уорен і північний ренегат Кріс Меннікс - новий шериф міста Ред-Рок. Між цими трьома буде відбуватися перший розділ цього кіно в діліджансі. Закритий простір діліжанса буде частиною кіно до кінця наступного. В другому розділі, ми підходимо до притулку лавки Манні, і там на нас чекають інші п'ятеро осіб.
Всі інші основні розділи будуть так само відбуватися тут - і в цьому є фішка, бо дуже складно зробити цікавий сюжет в обмеженому просторі, що в часових рамках, тобто самого фільма, що в самій історії - згадуємо флешбеки про власницю цього приюту та її людей, яку вбили люди Дейзі з метою проведення свого плану звільнення тієї з полону Джона Рута, в подальшому майбутньому. Там теж розповідь відбувається в минулому часі, але все ж таки дії будуються довкола цієї Лавки Манні. Єдиним винятком є спогад чорного мисливця Уорена, коли загиблий син генерала загинув в громадянській війні, та по його словам, що той відс*сав йому, щоб не змерзнути на холоді - просто злив генерала. То був той ще холодний душ, навіть до уявних мурашок.
Діалоги
Як на мене цей фільм подобається людям тим, що він як цікава, інтригуюча історія в холодні, одинокі дні, або теплі, навіть гарячі, - але про це ми говоритимемо трохи згодом. Нам все ще є важливі герої, як вони впливають на нашу прихильність до них, і чим мотивовані, але то не основні причини описати це кіно як класне ; тут ключову роль грає вайб історії, як доросла казка на ніч, та продумані, монотонні дії героїв, та діалоги між собою. Хтось може сказати, що вони ж і роблять це кіно таким нудним, що хотілося зазирнути в кінець фільму та вимкнути. А тут я маю зустрічне запитання : а чому ви вирішили що тут нудні діалоги, чому вирішили що занадто повільна сюжетна лінія? В якому боці взагалі? Ви точно читали діалоги, чи просто тупо зиркали на екран під пивко? Бо то є велика різниця : тут треба слухати репліки героїв, аналізувати, а не просто втикати та чекати типового боївика від старого. Згадайте тоді, якщо ви дивилися уважно, коли Уорен та Джон перемовлялися про свої цілі в діліжансі, розмовляли про Дейзі, про громадянську війну та те що зробило їх тими, ким вони наразі є. А жарт про Авраама Лінкольна, ну то взагалі умора! Навколо цього жарту крутилася значна частина фільму, і потім ми дізнаємося, що то чортове письмо було лише вигадкою, і навіть Домергу здогадалася! Який був ступор в той момент у Джона Рута, який регот у дівчини, і як я тоді засміялась - я не забуду ніколи. Серйозно, невже ніхто не сміявся з того, що нігер зміг обвести навколо пальця самого вішателя лише, щоб спасти свою чорну дупу? Ну я думаю ми теж так би зробили. Вся суть у тому, що це доволі іронічно, бо Авраам дійсно зупинив громадянську війну в США та зміг скасувати рабство ; хотів дозволити рівні права між білими та чорними расами. Тобто жарт вельми влучний про ті часи. А якже діалог між іншим вішателем, як він назвався "справедливим", щоб вести долю Дейзі у повішенні в Ред-Року : "... І якщо... вас визнають винною, народ Ред-рока повісить вас на міській площі. А я, вішальник, проведу страту. І якщо все це станеться, то цивілізоване суспільство визнає, що відбувся "справедливий суд". Якщо близькі та кохані вбитого вами прийдуть сюди і винесуть ці двері, а після - витягнуть вас на мороз і задернуть, то це вже буде ”самосуд„. Добре в самосуді те, що він дуже вгамовує спрагу. Погано те, що він, швидше, несправедливий, ніж справедливий. Але зрештою, а що їх розрізняє? А відмінність – це я... Мені плювати, що ви зробили. Мені від вашої смерті жодного задоволення. Це робота. Я вішаю вас у Ред-Році, їду у наступне місто, вішати когось там. Той, хто смикне важіль - людина, через яку хрусне ваша шия, буде безпристрасним. У безпристрасті суть справедливості. Бо справедливий суд, скоєний без нього, ризикує перестати бути таким." - обожнюю цю репліку. Є над чим замислитися. І ви серйозно хочете мене переконати, що фільм є затягнутою тягомотиною?
Чи заслужила Домергу на таку смерть і чи заслужили на свою кончину шериф Кріс Меннікс та мисливець за головами Маркіз Уоррен?
Філософське питання, на яке можна спробувати відповісти. Домергу просто померла через обставини, не більше не менше. Десь вони з братом не продумали план, десь переграли, десь недограли, суті то не змінює, вона загинула своєю смертю, якою, і повинна була бути. Я навіть їй повірила, в спробі змусити думати що її рятівники ще живі, та будь якої миті наведуть шуму. Та не все так просто, є нюанси. Особисто я вважаю, що Доремгу померла таким чином достатньо обгрунтовано, через не додуманий повністю план, який не передбачав того, що її прибічників зможуть викрити, і їм не буде належної заміни якщо план піде в прірву. А що якщо брат загине? То була хороша спроба прикінчити їх неочікуваним сюрпризом з повітряної вертушки ( чи як там називають цю зброю ) але тієї спроби було недостатньо, щоб вбити шерифа та Уорена остаточно. Бо, ну а якщо вони би змогли зупинити кровотечу навіть ненадовго, чи об'єдналися вдвох, що і сталося. Вони недооцінили своїх суперників, бо думали, що їхньою перешкодою буде лише вішальник Джон Рут, бо з ним то можливо було легко покінчити, і це була їхня головна помилка. Та хто ж знав, що в той день їм попадеться такий розумний мисливець за головами, який зможе зрозуміти наміри Дейзі? Це залишається відкритим дискусійним питанням, ніхто б таке не передбачив. У висновку, можемо подумати що дівчина цілком виправдано Тарантіно, отримала свій вирок в Ред році - таке ж повішення. Але є один важливий момент, який псує аргументи щодо справедливості її смерті - це чортів, справедливий, законний суд. Бо ми ж не забуваємо, що її повинні були повісити при народі, де кожна людина яка постраждала від її злочинів, так чи інакше хотіли би задовільнити свою спрагу в її смерті? Виходить, що смерть не справедлива, суда не було, і задовільність в своїх потребах була присвоєна лише шерифу Крісу та Уорену. Тарантіно той ще чортяка, бо він і тут не розгубився та зробив логічне завершення історії : ми б не отримали таке задоволення в кінці фільма, якби Кріс Меннікс та Маркіз Уорен не отримали заслуженого у відповідь - свою смерть в бажанні дізнатися правду, викрити прибічників дівчини.
Бонус. В який сезон найкраще дивитися цей фільм? І чи має значення в яку пору року переглянути фільми Тарантіно?
Я би порадила дивитися цей фільм саме взимку, бажано на якісь свята, але то не корче необхідно, головне передивлятися його взимку. Я вважаю, що ту атмосферу яку хоче показати режисер, можна передати коли ти знаходишся в плюс мінус тих самих умовах, в тій самій порі року. Дуже важко осягнути того ефекту, занурення в історію, без потрібних часових та погодних умов. Весь фільм - це суцільна естетична картина, і для наших з вами очей та різних рецепторів, які сприймають гірську рівнину, чи то змерзлих людей в прихистку, гарячі напої та страви, палаючий камін, теплий шерстяний коц ( польське слово, українське щось забула ), - тільки коли ми самі знаходимося в таких умовах. Ми підсвідомо відчуваємо холод, тепло, апетит через кіно та навпаки, кіно відчувається через умови доречним. Аргументи є, але вибір за вами : цей фільм буде заходити навіть влітку, восени, але то зовсім інший погляд на кіно, інший вайб, і його не можна буде повністю розкрити таким, яким його зобразив будь який режисер. Це стосується всього кінематографа. Ну ви можете думати інакше, але я залишусь при свой думці.
Ps. Tarantino is "my perfect girl".
Коротка альтернативна замальовка кінцівки фільму
... Висяче тіло дівчини було синющим і спотвореним, через брак повітря та не швидку смерть. Чоловіків так розважила смерть Дейзі, що вони все ще довго гляділи на неї як на статую, яку тільки но що зліпили самі.
- Ну і як тобі хлопче? Ця чортова с*ка Домергу Дейзі, все ж заслужила на таку смерть? Чи того було недостатньо? А, то вже неважливо. Люди в Ред-Року будуть не задоволені тим що у них відібрали шоу, і не задоволені тобою шерифе, ти будеш винен в їх очах. Ти втратиш своїх людей, кхаа... Втратиш, свою політичну посаду в цьому місці... Чи влаштує тебе така тупа к*нчина?
- Замовкни нігере! Кхааа!!! - Уорен стиснув ще не загоєнні поранення свіжої крові на тілі Кріса. Сили було замало, щоб спричинити значний витік крові, але достатньо, щоб змусити стогнати.
- Що? Я не чую що ти там тявкнув?!?
- Ти. - містер Меннікс якось і втратив нитку розмови, тому проковтнув свої слова кудись дуже глибоко і подалі. Хотів запитати, чому він його не пр*кончив відразу, але схоже що зрозумів чому. Тому просто додав :
- Немає різниці що я помру від твоєї руки зараз, чи від поранення, все одно одна смерть чекає на мене. Дай револьвер, я хочу п*мерти.
- Я не дам тобі револьвера.
- Чого не даси?
- Там немає більше пуль, геніє. Він тупо порожній. Нуль. Повний.
- Ну а якже пістоль братця Домергу? Він має містити хоч би що.
- Може і буде містити.
- Що?
- Але ж ти не дотягнешся до нього. Ти п*миратимеш разом зі мною - Уорен зробив широчену посмішку налитою кров'ю, так, ніби був радий що все нарешті закінчиться. - ми с тобою разом вб*ли с*ку, так разом і зд*хнемо, якось виходить чесно, так? Кхааа... Кха!! Кхазаєахааааа!!! Хто б міг подумати, що якась діваха зможе пр*кончити старого Уоррена, що за чорт!! Ахакхааа! Ахакхааа.. Кха... А.
- Містере Уоррене? Ви що, вже все? Я ще досі тут. - шериф перевернувся до мисливця, щоб зупевнитися що той живий. Якийся час чоловік подумав, що напарнику по нещастю пощастило менше ніж йому, і тепер доведеться страждати самому, рахувати часи, і розуміти неминучість ставшої долі.
- Я теж, ідіоте.
Через 25 хвилин один із них захлинувся власною кров'ю, а через 40, другий вже від важкої крововтрати. Обидва лежали мовчки 10 хвилин. Розмовляли, хвилин 20.
Мій вердикт
8/10 за плот, 100/10 за жарт про Авраама Лінкольна, 10/10 за гру Семюєля Джексона, 10/10 за смерть Домергу та інших, 20/10 за передану атмосферу кіно, 10/10 за каву та смачне рагу, 10/10 за сюжетні гойдалки, 10/10 за не очікувану кінцівку, 100/10 за діалоги.
