Ера OK Computer була справжнім кошмаром для британського колективу Radiohead, особливо для вокаліста Тома Йорка. Згадувати минуле, тобто переживати його знову — це божевілля для нього. Старі демозаписи, тексти до пісень, малюнки літаків, гелікоптерів, автомобілів, ескалаторів та інших видів транспорту. Все це зображує найпотаємніші думки 27 річного хлопця, життя якого починає тріскатись після 4 років в автівці для туру. Він був замкнутим, кататонічним. Втратив будь-яке відчуття реальності.
Ніде правди сховати, люди страшенно непокоїлись розвитком технологій. Звідси й походить лірика про автомобільну аварію, параною, депресію і «свиню в клітці» (з пісні «Fitter Happier»).
«Я відчував інформаційне перевантаження, що досить таки іронічно, адже зараз ситуація ще гірша», — каже Том Йорк.
Утім, вокаліст також говорив про щось особисте. Про невпевненість, яка живе з ним ще з дитинства та як насправді складно перебувати в рок-групі, що не дає собі спокою. Ніколи.
На момент випуску альбому рок-музика ставала менш популярною, тож Radiohead поставили крапку в цій епосі, створивши щось бажане, емоційне, справжнє.
«У нас було багато дурості й впевненості. Мабуть, «дурість» не підходяще слово. Брак досвіду. Коли у твої 24 чи 25 років здається, ніби ти можеш зробити геть усе й гадки не маєш, що може піти не так. І це фантастично!», — розповів басист Колін Грінвуд.
Відтак, подорожуючи гастролями колектив знайомився з різними людьми. Спілкуючись з ними їм здалось, ніби цей світ приречений. Технології диктуватимуть людям у що вірити й маніпулюватимуть інформацією. У результаті зникне будь-яка насолода й свобода в житті. Ось цю стурбованість вони й намагались передати альбомом.
По суті Том Йорк постав таким собі філософом, ізольованим і відчуженим, який говорить зі своєю уявою про навколишній світ і його проблеми. До прикладу візьмемо пісню «Paranoid Android», названу на честь Марвіна — робота-параноїка з романів «Автостопом по Галактиці», який страждає від сильної депресії й нудьги, частково через те, що він має «мозок розміром із планету». Однак рідко ним користується, оскільки від нього вимагають виконувати просту роботу, як-от відчиняти двері.
Слухаючи аудіоверсію цієї повісті в автівці, Том зупинився на моменті, коли комп’ютер космічного корабля каже, що він нездатний відбити ракети. «Добре, комп’ютер, — відповідає галактичний президент Зафод Біблброкс, — тепер я хочу повне ручне керування». Йорк записав цю фразу в зошиті, яка символізувала повернення контролю людині. Бо врешті-решт, все це про нас з вами.
«Параноя, яку я відчував тоді, пов‘язана з тим, як люди ставились одне до одного. Просто я використовував термінологію, пов‘язану з технологіями. А все написане насправді було спробою відновити зв‘язок з людьми. Адже коли ти постійно в дорозі, відчувається певна самотність і роз‘єднаність», — сказав вокаліст.
Відіграючи тур за туром, у Тома з'явились нові страхи. Якось він уявляв, як їхня автівка падає зі скелі.
«Моя сім'я ледь не потрапила в одну жахливу аварію. І ми з батьком часто говорили про це. Мені здається, він хотів довести, що ми не контролюємо такі речі й вони можуть статись будь-коли. Либонь через це у мене параноя», — згадує фронтмен Radiohead.
А ще його ненависть до автівок пов'язана з презирством до суспільства загалом. Він щиро не розумів, як люди рано-вранці можуть покидати будинок, в якому не хочеться жити, щоб поїхати на роботу, де воліли б не працювати.
Хоча це не єдина причина ненависті. Том народився із закритим лівим оком і до 6 років він встиг пережити 5 операцій. Проте лікарям не вдалось щось змінити, тож вони змушували його носити пов‘язку. А сім‘я часто переїжджала через непостійну роботу батька. Відтак, хлопець з незвичним оком ставав мішенню для образ.
Однак повернімось же в дорогу. Колектив прямував до красивої будівлі 16 століття (St. Catherine’s Court), де планувалось записувати альбом. І за британською традицією — будинок був не простим.
Подейкували, у ньому жили привиди, доволі привітні, скажу я вам. Як стверджував Том, вони навіть розмовляли з ним. Спонукали змінити зачіску. Він взявся за ножиці, так-сяк обрізав волосся, порізав себе. Вийшло не дуже. Тож Йорк спустився вниз, де всі зі страхом глянули на нього й запитали чи все з ним гаразд.
Проте, що по-справжньому здавалось надприродним, так це музика. Гурт називає процес запису «часом магії». Без обмежень. Купа людей — купа ідей і всі рухаються в одному напрямку. Поступово колектив відходив від живого виконання пісень і натомість писав електронну музику. Але це не те, чого очікував від них лейбл. Від них чекали альбом повен radio-friendly пісень на кшталт Creep. На що менеджер колективу відповів: «забудьте про це, просто послухайте… Ви зрозумієте, яка ця платівка прекрасна».
Так принаймні зробили шанувальники Radiohead. В результаті OK Computer став двічі платиновим, а Radiohead — одним з найважливіших колективів за всю історію.
